Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5656/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5656/25 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Дата і місце ухвалення: 25.06.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р., провести її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати сум щомісячного грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, та перерахунок виплат при звільненні - грошової компенсації за 22 (двадцять дві) доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 7 (сім) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової у розмірі 48 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р.; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 сум щомісячного грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, та перерахунок виплат при звільненні - грошової компенсації за 22 (двадцять дві) доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 7 (сім) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової у розмірі 48 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 18.02.2022р. по 03.04.2023р. він проходив військову службу за мобілізацією. У період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м.Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область. Відтак, позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн., відповідно до пункту 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. за вказаний період. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 додаткову нагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі не виплачено. Таку бездіяльність відповідача ОСОБА_1 вважає протиправною, оскільки у нього наявні всі документально підтвердженні підстави для виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі. Також, позивач зазначав, що у період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р. військова частина НОМЕР_1 протиправно розраховувала його грошове забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Після визнання нечинним судовим рішенням по справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. А відтак, за твердженням позивача, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. шляхом множення на тарифний коефіцієнт. При цьому, виплату перерахованого грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідач повинен здійснити з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород інших та виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати сум щомісячного грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, та перерахунок виплат при звільненні - грошової компенсації за 22 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 7 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової у розмірі 48% місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 сум щомісячного грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, та перерахунок виплат при звільненні - грошової компенсації за 22 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 7 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової грошової у розмірі 48 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44. Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 25.06.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що на виконання вимог п.2-1 Постанови №168, з урахуванням телеграми Міністра оборони України №248/1298, з боку Командування ООС та Командування ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не було видано ОСОБА_1 довідки, яким підтверджується факт його безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р., на підставі якої позивач мав би право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. (пропорційно часу участі у таких діях та заходах). У військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують факт безпосередньої участі позивача у бойових (воєнних) діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період у складі Командування ООС або ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Надані ОСОБА_1 посвідчення про відрядження від 12.04.2022р. №371/8/1504, витяг з наказу Командувача ООС №109/ДСК від 10.06.2022р., витяг з наказу Командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №4/ДСК від 13.06.2022р. та довідка від 24.10.2022р. №371/8/1486 лише підтверджують факт його відрядження до інших військових формувань, а не факт прийняття безпосередньої участі у бойових діях. Зазначені документи необхідні для отримання посвідчення та статусу учасника бойових дій. Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 та інших виплат відповідно до прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2022 року та 2023 років. Зазначає, що після набрання законної сили судовим рішенням по справі №826/6453/18 Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію пункту 4 Постанови №704 в редакції від 29.12.2017р. Відповідну правову колізію було усунуто за наслідками прийняття КМУ постанови від 12.05.2023р. №481. А відтак, в період з 29.01.2020р. по даний час розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватися виходячи з розміру 1762 грн. та визначатися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. До того ж, застосування положень пункту 4 Постанови №704 в редакції від 27.12.2017р. не буде відповідати вимогам правової визначеності та принципам збалансованості і обґрунтованості бюджету. ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що наданими ним до суду документами підтверджено участь головного сержанта ОСОБА_1 у період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. в бойових завданнях та заходах, пов`язаних з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у м.Часовий Яр Бахмутського району Донецької області, виконання яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди. При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допущення військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, передбаченої Постановою №168. Щодо перерахунку сум щомісячного грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., то ОСОБА_1 стверджує, що з 29.01.2020р. розрахунковою величиною для визначення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня саме відповідного календарного року, а не станом на 01 січня 2018 року. При цьому, порядок дій військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився. Позивач просить суд апеляційної інстанції врахувати, що повторне викладення відповідачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи військова частина НОМЕР_1 не була позбавлена можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, однак відповідач зазначеною процесуальною можливістю не скористався. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 . Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.04.2022р. №86 головного сержанта ОСОБА_1 відряджено з 14 квітня 2022 року до окремого розпорядження, для виконання бойових завдань в інтересах ООС та безпосередній часті в ООС в Донецькій області. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2022р. №162 головного сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що прибув з відрядження з АДРЕСА_1 та приступив до виконання службових обов`язків Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2023р. №371/2/445 про участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, головний сержант ОСОБА_1 у період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. брав участь заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Підстава: витяг із журналу бойових дій 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (інв. №371/16/780 від 20.02.2022); копія рапорту командира 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (вх. №1221/2/11 від 05.08.2023р.). Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 позивачу за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. щомісячна додаткова грошова винагорода не нараховувалася та не виплачувалася. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.04.2023р. №93 головного сержанта ОСОБА_1 з 03 квітня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На адвокатський запит від 02.01.2025р. військова частина НОМЕР_1 листом від 10.02.2025р. №1044/303/9/109 повідомила, що головний сержант ОСОБА_1 перебував у відрядженні до м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області у період з 13.04.2022р. по 25.06.2022р. Відповідно до окремого розпорядження Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини, до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець. Станом на 10.02.2025р. довідка для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., яка передбачена Постановою №168, з підтвердженням, що ОСОБА_1 за період з 13.04.2022р. по 25.06.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів до військової частини НОМЕР_1 не надходила та, відповідно, виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, збільшеної до 100 000 грн., за вищевказаний період не здійснювалась. Розмір грошового забезпечення військовослужбовця за запитаний період визначений Постановою №704, що діяла у відповідній редакції. Грошове забезпечення ОСОБА_1 розраховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року. 12.02.2025р. представник позивача звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах відповідно до Постанови №168 за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. за час виконання бойових завдань в АДРЕСА_1 та здійснення перерахунку сум щомісячного грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., виплачених при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, одноразової допомоги при звільненні з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Листом від 20.02.2025р. №1044/303/9/134 військова частина НОМЕР_1 відмовила в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 , що стало підставою для його звернення з даним позовом до суду. Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що право позивача на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови 168, за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. підтверджено довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 04.08.2023р. №371/2/445, витягом з журналу бойових дій 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (інв. № 371/16/780 від 20.02.2022р.), копією рапорту командира 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (вх. №1221/2/11 від 05.08.2023р.), копією витягу з наказу Командувача угруповання об`єднаних сил від 07.04.2022р. №74/дск, копією витягу з наказу Командувача угрупування об`єднаних сил від 10.06.2022р. №109/дск, копією витягу з наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022р. №4/дск та іншими долученими до матеріалів справи документами. При цьому, у спірному періоді позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області (м.Часів Яр), яка наказами Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення бойових дій від 01.04.2022р. №102, від 30.04.2022р. №125, від 02.06.2022р. №157 була визначена в цей період як район ведення воєнних (бойових дій). Що ж до вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р. та інших виплат при звільненні його зі служби, то суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, що відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2022р., на 01.01.2023р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168), якою передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022р. №248/1217, від 25.03.2022р. №248/1298, від 18.04.2022р. №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022р.), а потім окреме доручення від 23.06.2022р. №912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше. Так, пунктом 2 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 грн.- військовослужбовцям, які беруть безпосередню участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 грн. іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби). Відповідно до п.3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298, райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість, (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Вказана довідка є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій, тобто підтверджує безпосередню участь позивача, як військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Абзацом 4 пункту 3 і пунктом 4 телеграми від 25.03.2022р. №248/1298 на командирів військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), покладено обов`язок надавати довідки про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах та щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми. Абзацом 3 пункту 3 Окремого доручення від 23.06.2022р. №912/з/29 наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Пунктом 4 Окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення. У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Надати право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення). З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Виплата у вказаному розмірі відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні за умови документального підтвердження його участі у бойових діях або заходах безпосередньо в районах ведення бойових дій. Як вже зазначалося та не заперечується сторонами у справі, у період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. старший сержант ОСОБА_1 , начальник обслуги радіолокаційної станції 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 , перебував у відрядженні для виконання бойових завдань в АДРЕСА_1 . У вказаний період позивач в складі особового складу НОМЕР_3 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 виконував бойові завдання в АДРЕСА_1 у складі Угрупування об`єднаних сил та у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно вимог наказу Командувача угруповання об`єднаних сил від 07.04.2022р. №74/дск та відповідно до наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022р. №4/дск. Підстава: витяг з журналу бойових дій 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (інв. №371/16/780 від 20.02.2022р.), копія рапорту командира 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (вх. №1221/2/11 від 05.08.2023р.), копія витягу з наказу Командувача угруповання об`єднаних сил від 07.04.2022р. №74/дск, копія витягу з наказу Командувача угрупування об`єднаних сил від 10.06.2022р. №109/дск, копія витягу з наказу Командувача оперативно стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022р. №4/дск, копія витягу з Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.06.2022р. №9/дск, копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.04.2022р. №86, від 03.04.2022р. №93, від 27.06.2022р. №162. Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з журналу бойових дій 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (інв. № 371/16/780 від 20.02.2022р.) у відповідному журналі містяться наступні записи: - 15.04.2022р. 08:00 год. відповідно до вимог наказу Командувача угруповання об`єднаних сил від 07.04.2022р. №74/дск особовий склад 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 прибув до визначеного пункту дислокації, розгорнулись і приступили до виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей противника, викриття ознак підготовки повітряного противника до нападу; - 10.06.2022р. 08:00 год. відповідно до вимог наказу Командувача угрупування об`єднаних сил від 10.06.2022р. №109/дск особовий склад 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 було виключено зі складу угрупування об`єднаних сил; - 11.06.2022р. 08:00 год. відповідно до вимог наказу Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022р. №4/дск особовий склад 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 було залучено до виконання бойових завдань у складі оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; - 25.06.2022р. 08:00 год. відповідно до вимог наказу Командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.06.2022р. №9/дск особовий склад 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 було виключено зі складу оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з подальшим виводом особового складу та ОВТ до пункту постійної дислокації. Згідно рапорту командира 2 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 (вх. № 1221/2/11 від 05.08.2023р.) відповідно до вимог наказу Командувача угруповання об`єднаних сил від 07.04.2022р. №74/дск та відповідно до наказу Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2022р. № 4/дск в період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. особовий склад НОМЕР_3 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 виконував бойові завдання у АДРЕСА_1 у складі Угрупування об`єднаних сил, та у складі оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. За період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р., у ході цілодобового бойового застосування підрозділу, 2 окремий радіолокаційний взвод військової частики НОМЕР_2 , забезпечив своєчасне виявлення повітряного противника, викрив його склад, бойовий порядок та напрямки дій, наявність, характер та інтенсивність перешкод, безперервно супроводжуючи повітряного противника на всю глибину зони виявлення радіолокаційної станції у всьому діапазоні висот, а також видачу бойової інформації для наведення та цілевказання підрозділів зенітно-ракетних військ та авіації. До рапорту додано список особового складу НОМЕР_3 окремого радіолокаційного взводу військової частини НОМЕР_2 , який виконував бойове завдання, до складу якого входить начальник обслуги радіотехнічного посту радіолокаційного вузла військової частини НОМЕР_2 головний сержант ОСОБА_1 . Крім того, згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 04.08.2023р. №371/2/445, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , головний сержант ОСОБА_1 у період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено безпосередню участь позивача у період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р. у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що дає останньому право на додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, у збільшеному до 100 000 грн. розмірі. Апелянт зазначає, що з урахуванням телеграми Міністра оборони України №248/1298 з боку Командування ООС та Командування ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не було видано ОСОБА_1 довідки, яким підтверджується факт його безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 15.04.2022р. по 25.06.2022р., на підставі якої позивач мав би право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. (пропорційно часу участі у таких діях та заходах). У військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують факт безпосередньої участі позивача у бойових (воєнних) діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період у складі Командування ООС або ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі №120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі №120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі №560/3159/23. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зауважує, що при вирішенні спору про наявність у військовослужбовця права на додаткову винагороду у відповідному розмірі, що передбачена Постановою №168, суд у межах цієї справи досліджує ті докази й з`ясовує ті обставини й факти, з якими згадані вище норми законодавства пов`язують настання певних юридичних наслідків. У цій справі суд першої інстанції дослідив в достатньому обсязі матеріали, які стосувалися предмету доказування, й надав їм належну правову оцінку. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за спірний період, а відтак, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо її невиплати позивачу. Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 таких висновків суду не спростовують. Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р., інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, а також виплачених при звільненні сум, які розраховуються від посадового окладу та окладу за військовим званням, колегія суддів зазначає наступне. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018р. збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, у пункті 6 якої передбачено внесення змін до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, станом на 01.01.2018р. та 01.01.2019р. пункт 4 Постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020р. неконституційними не визнавалися. Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. має застосовуватись у наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.». З вищевикладеного слідує, що у період з 18.03.2022р. по 03.04.2023р. у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Варто зазначити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошове забезпечення позивача за вказаний період підлягає перерахунку. Наслідком перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний період буде перерахунок отримуваних ним у цей період одноразових видів грошового забезпечення, а також інших належних ОСОБА_1 при звільненні виплат, розмір яких залежить від посадового окладу за відповідний період. Колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для позбавлення позивача права на належний розмір грошового забезпечення, передбачений чинним законодавством. Таким чином, доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 25.06.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук