Постанова 4824 № 759/9449/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року місто Київ Справа № 759/9449/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14353/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Вареником Андрієм Миколайовичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Шум Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У травні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сулик Р.А. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони зареєстрували шлюб 25.05.2001, який був розірваний рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2020, водночас від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем було досягнуто письмової домовленості щодо здійснення батьківських обов`язків та фінансової участі відповідача у вихованні дитини, а саме був підписаний та завірений нотаріально Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення додаткових витрат на утримання дитини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.05.2020. Відповідно до цієї домовленості, відповідач зобов`язувався солідарно з позивачем сплачувати кошти у розмірі 50% витрат на утримання дитини та брати участь у додаткових витратах пов`язаних із навчанням, лікуванням та розвитком дитини. Однак, починаючи з 03.07.2020, відповідач систематично порушує досягнуту домовленість, не виконує належним чином свої обов`язки щодо участі у додаткових витратах не надає фінансової підтримки дитині. Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 31 960 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 10 червня 2025 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 06.05.2025 та до досягнення дитиною повноліття. Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Вареник А.М. 09 липня 2025 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального права та вимог процесуального права внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного дослідження і оцінки доказів, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач просив стягнути аліменти в розмірі 31 960 грн, тобто у твердій грошовій сумі. Натомість суд самостійно вирішив стягнути аліменти в частині від заробітку (доходу) відповідача, чим вийшов за межі позовних вимог усупереч ч. 2 ст. 264 ЦПК України та самостійно визначив спосіб стягнення аліментів усупереч ст. 13 ЦПК України та ч. 3 ст. 181 СК України (постанова Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 490/4522/16-ц). Звертає увагу, що в ухвалі про відкриття провадження у справі суд зобов`язав Державну податкову службу України ГУ ДПС у м. Києві надати належним чином завірені копії податкових декларацій про доходи за період 2023-2024 ОСОБА_2 . Водночас не дочекавшись виконання цієї ухвали (24.06.2025), ухвалив рішення (10.06.2025) без отримання запитуваної інформації, яка мала суттєве значення для повноти судового розгляду та правильного вирішення спору. Вважає, що суд взагалі не надав оцінку як потребам дитини, так і можливостям платника аліментів усупереч положень ч. 1 ст. 182 СК України. Так, Відповідно до податкових декларацій про доходи за період 2023-2024 ОСОБА_2 , його дохід склав: за 2023 рік: 1 679 191,74 грн (у середньому 139 932,65 грн на місяць); за 2024 рік: 3 555 094 грн (у середньому 296 257,83 грн на місяць). Посилаєтсья на те, що суд не проаналізував та не відобразив у рішенні знімки екрану листування ОСОБА_2 та виписок з його банківського рахунку про витрати, із яких вбачається, що неповнолітня ОСОБА_5 потребує певного розміру щомісячних витрат і ОСОБА_2 має фінансову можливість їх покривати в своїй частині, як один з двох батьків, однак не завжди бажає це робити. Зважаючи на потреби дитини та доходи ОСОБА_2 , заявлений у позові розмір аліментів для нього є посильним та не створюватиме непомірного фінансового тягаря, при цьому повністю покриватиме його частину фінансової участі у забезпеченні необхідних потреб дитини для належного її розвитку. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Конюшко Д.Б. просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі зазначає, що фактичне проживання дитини є змішаним: дитина перебуває як з матір`ю, так і з батьком. При цьому батько забезпечує усім необхідним: купує одяг, продукти, оплачує лікування, гуртки, техніку, дитячі товари тощо. Його участь не є формальною чи епізодичною, а є систематичною та стабільною. Тому додаткове стягнення з нього аліментів буде подвійним тягарем. Вважає, що позивач не довела, що саме вона несе основний тягар з утримання дитини через проживання дитини виключно з нею, що є необхідною умовою для стягнення аліментів з іншого. Із цього приводу також звертає увагу, що укладеним договором між сторонами щодо здійснення батьківських прав не визначено конкретного місця проживання дитини. Посилається на те, що сума аліментів у розмірі 31 960 грн є надмірно завищеною, такою, що не відповідає реальним потребам дитини, а також не враховує фактичного рівня витрат, які необхідні для повноцінного забезпечення дитини відповідно до її віку, соціального статусу батьків та способу життя, до якого вона звикла. Позивач не надала доказів на підтвердження необхідності саме такого розміру матеріального забезпечення дитини на місяць. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання У судовому засіданні представник позивача - адвокат Вареник Т.В. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник відповідача - адвокат Конюшко Д.Б. проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на неї, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Водночас повідомив, що ОСОБА_2 готовий сплачувати аліменти в розмірі 10 тисяч гривень. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд першої інстанції вважав встановленим, що сторони зареєстрували шлюб 25.05.2001, який розірваний рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2020 та від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем було досягнуто письмової домовленості щодо здійснення батьківських обов`язків та фінансової участі відповідача у вихованні дитини, а саме був підписаний та завірений нотаріально Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення додаткових витрат на утримання дитини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.05.2020. Відповідно до цієї домовленості, відповідач зобов`язувався солідарно з позивачем сплачувати кошти у розмірі 50% витрат на утримання дитини та брати участь у додаткових витратах пов`язаних із навчанням, лікуванням та розвитком дитини. Місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не встановлено з позивачем, а згідно з наданими доказами відповідач сумлінно здійснює свій обов`язок з утримання спільної дитини. Враховуючи мінливий дохід відповідача, суд вирішив визначити розмір аліментів в частці від доходу. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції враховував обов`язок батька утримувати свою дитину до її повноліття, передбачений ст. 180 СК України та вимоги ст. 182 СК України, оцінив матеріальний стан сторін, їх сімейний стан (відповідач мешкає окремо від дитини, позивачка мешкає разом із дитиною, яка потребує догляду, опіки тощо), та враховував, що відповідних доказів на обґрунтування стягнення розміру аліментів саме в розмірі 31 960 грн на дитину позивачка не надала. За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки у розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів не може в повному обсязі погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з частиною 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За приписами ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Таким чином, саме позивачу у справі належить право вибору способу стягнення аліментів: у твердій грошовій сумі чи в частці від доходу відповідача. Суд першої інстанції вказаного не врахував та вийшов за межі позовних вимог, самостійно визначивши спосіб стягнення аліментів у частці від доходу відповідача. Також колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду, оскільки суд ухвалив рішення по суті спору без отримання копій податкових декларацій про доходи за період 2023-2024 ОСОБА_2 , які сам же зобов`язав Державну податкову службу України ГУДПС у м. Києві надати ухвалою від 08 травня 2025 року. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Заявляючи вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 31 960 грн, позивач указувала, що відповідач є здоровим та працездатним, а вказана сума є належним та достатнім заходом матеріального забезпечення дитини та виконанням батьківського обов`язку за рахунок якого існуватиме достатній баланс забезпечення якнайкращих інтересів дитини та недопущення надмірного обмеження прав та законних інтересів відповідача. Інших мотивів та обґрунтувань позовна заява не містить. В апеляційній скарзі представник позивача також звертає увагу на високі доходи відповідача, які із розрахунку на місяць за 2023 рік становлять 139 932,65 грн, за 2024 рік - 296 257,83 грн. Колегія зазначає, що зазначена сума доходу визначена без витрат на ведення бізнесу , тобто не є чистим доходом батька, який він може витрачати в тому числі і на дитину. Колегія судді звертає увагу на недостатню обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення аліментів саме у розмірі 31 960 грн на місяць та вказує на таке. За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум на місяць становить 3 196 грн. Заявляючи до стягнення аліменти на утримання дитини в розмірі 31 960 грн, що в 10 разів більше за мінімальний рекомендований розмір, позивач не обґрунтувала чому саме такий розмір аліментів має бути присуджений. Зокрема, нею не вказано про: а) особливості стану здоров`я дитини (хронічні захворювання, інвалідність тощо); б) заняття дитиною вартісними видами спорту чи творчості; в) необхідність додаткового навчання дитини або проходження нею спеціальних курсів; г) понесення додаткових витрат на догляд за дитиною тощо. Колегія суддів наголошує, що високі доходи відповідача можуть бути підставою для значного збільшення мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитини лише у випадку доведеної необхідності такого збільшення, а не лише як форма «податку» на утримання дитини. Високі доходи батька дають підстави для підвищення рівня матеріального утримання (забезпечення) дитини, проте не можуть сягати розміру імовірного забезпечення матері, що вбачається з мотивів позовної заяви. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. З урахуванням викладеного, фактичного визнання відповідачем позовних вимог у розмірі 10 000 грн, колегія суддів вважає розумним та справедливим визначити розмір аліментів на утримання дитини сторін у розмірі 10 000 грн на місяць, що буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з огляду на рівний обов`язок матері також фінансово забезпечувати дитину. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів першого та третього частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Колегія суддів установила, що при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, проте вийшов за межі позовних вимог визначивши стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, та ухвалив рішення без повного з`ясування обставин справи , зокрема щодо доходів відповідача, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового про задоволення позовних вимог у розмірі 10 000 грн аліментів на місяць, що буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Судові витрати Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено частково, а саме на 31,30 %, позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 947,75 грн ([1 211,20 + 1 816,80] * 31,30 %). Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Вареником Андрієм Миколайовичем, - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень починаючи стягнення з 05 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 947,75 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повна постанова складена 11 вересня 2025 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова