Постанова Київський апеляційний суд № 367/8733/24

справа № 367/8733/24 головуючий у суді І інстанції Третяк Я.М. провадження № 22-ц/824/10160/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» Гостомельської селищної ради Київської області поданою через директора Марченка Максима Михайловича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2025 року у справі за скаргою Комунального підприємства «ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» Гостомельської селищної ради Київської області в особі директора Марченка Максима Михайловича, стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного державного виконавця Мельникової Варвари Сергіївни, на дії/бездіяльність державного виконавця,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року директор КП «Гостомельінвестбуд» Гостомельської селищної ради Київської області Марченко М.М. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не вчинення в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 відповідних виконавчих дій щодо зняття арешту з коштів комунального підприємства «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), який використовується останнім для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати обов`язкових платежів до бюджету, нарахованих на заробітну плату (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір) та накладення арешту на який прямо заборонено законом; визнати незаконною та скасувати постанову держаного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жилюка Д.В. «Про арешт коштів боржника» від 23 березня 2023 року ВП НОМЕР_4; зобов`язати Ірпінський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з коштів комунального підприємства «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842). Доводи скарги мотивовані тим, що в Ірпінському ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження ВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №367/6332/20, виданого 24 січня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області. 23 березня 2023 року постановою держаного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жилюка Д.В. відкрито ВП НОМЕР_4. Постановою держаного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жилюка Д.В. від 23 березня 2023 року у ВП НОМЕР_4 з метою фактичного виконання рішення накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, шо містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику КП «Гостомельінвестбуд». Наразі ВП НОМЕР_4 перебуває у провадженні головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельникової В.С. Зазначає, що 08 липня 2024 року боржник звернувся до Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою за вих. №01/07/08 (вх. №5609 від 08 липня 2024 року), у якій просив в межах ВП НОМЕР_4 вчинити відповідні виконавчі дії щодо зняття арешту з коштів КП «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), який використовується боржником для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати обов`язкових платежів до бюджету, нарахованих на заробітну плату (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір) та накладення арешту на який прямо заборонено законом. Письмової відповіді на згадану вище заяву не надано, однак в усній формі головний державний виконавець Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельникова В.С. відмовила скаржнику у знятті арешту, не дивлячись на те, що даний випадок трапляється втретє і арешт з рахунку скаржника вже був двічі знятий рішенням Київського окружного адміністративного суду №367/4808/20 від 24 грудня 2022 року та рішенням Київського окружного адміністративного суду №320/4818/23 від 24 квітня 2023 року. 08 жовтня 2024 року від стягувача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення щодо скарги, в яких зазначено, що скаржником без поважних причин пропущено встановлений згідно з частиною п`ятою статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» строк на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця. Стягувач зауважив, що докази, надані суду скаржником в частині неодноразового зняття арешту з його рахунку є неналежними, оскільки не стосуються предмету доказування, а саме ВП НОМЕР_5 не має жодного стосунку ні до стягувача, ні до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 лютого 2022 року у справі №367/6332/20 за позовом ОСОБА_1 до КП «Гостомельінвестбуд» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні (нарахованої, але на виплаченої заробітної плати). Звертає увагу, що ВП НОМЕР_4 спрямоване на стягнення із скаржника заборгованої ОСОБА_1 заробітної плати. В свою чергу, задоволення скарги на дії/бездіяльність державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зв`язку із виконавчим провадженням НОМЕР_4 унеможливить виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Гостомельінвестбуд». У зв`язку з наведеним, просив суд відмовити в задоволенні скарги. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2025 року у задоволенні скарги КП «Гостомельінвестбуд» Гостомельської селищної ради Київської області в особі директора Марченка М.М., стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного державного виконавця Мельникової В.С., на дії/ бездіяльність державного виконавця відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, директор КП «Гостомельінвестбуд» Гостомельської селищної ради Київської області Марченко Максим Михайлович 07 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити. Підтримавши доводи скарги на дії/ бездіяльність державного виконавця вказав, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд не належно здійснив оцінку поданих боржником доказів, не належно встановив усі обставини справи та не врахував ані преюдиційні рішення у цій справи, ані практику Верховного Суду. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Відкритий боржником в АТ КБ «Приватбанк» рахунок ІВАN№ НОМЕР_2 є поточним і єдиним рахунком підприємства, який використовується для зберігання коштів та здійснення різних розрахунково-касових операцій скаржника, у тому числі виплати заробітної плати та обов`язкових платежів до бюджетів різних рівнів, про що зазначив банк у своїй відповіді на запит боржника. Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Вищезазначені висновки зроблені з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19, в якій досліджено правовідносини щодо накладення арешту на рахунки боржників, у порядку статей 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», з яких останніми здійснюється виплата заробітної плати. Також аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19, від 14 квітня 2020 року у справі №808/2613/17, від 01 липня 2020 року у справі №640/18483/19, від 16 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006270. Зазначення судом першої інстанції на недоречність посилання представника скаржника на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2022 року у справі №367/4808/20 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №320/4818/23 як підставу для визнання протиправною бездіяльність Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не зняття арешту з коштів КП «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), оскільки скаржник звертався до суду в рамках іншого виконавчого провадження, а саме ВП НОМЕР_5 вважає неспроможним. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» Гостомельської селищної ради Київської області поданою через директора Марченка Максима Михайловича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2025 року у справі за скаргою Комунального підприємства «ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» Гостомельської селищної ради Київської області в особі директора Марченка Максима Михайловича, стягувач: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного державного виконавця Мельникової Варвари Сергіївни, на дії/бездіяльність державного виконавця, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши думку учасника справи, який з`явився у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 лютого 2022 року у справі №367/6332/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Гостомельінвестбуд» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні; стягнуто з КП «Гостомельінвестбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 88 214,00 гривень. 24 січня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист №367/6332/20 про стягнення з КП «Гостомельінвестбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 88 214,00 гривень. 23 березня 2023 року держаним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жилюком Д.В., на підставі виданого 24 січня 2023 року виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №367/6332/20, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4. Також 23 березня 2023 року держаним виконавцем Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жилюком Д.В., в рамках виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового стягнення з КП «Гостомельінвестбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі 88 214,00 гривень, прийнято постанову про арешт коштів боржника КП «Гостомельінвестбуд», код ЄДРПОУ 39824641, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що підтверджується копією постанови. Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 04 січня 2023 року №20.1.0.0.0/7-230103/12017 на звернення КП «Гостомельінвестбуд» Гостомельської селищної ради Київської області, НОМЕР_2 не є рахунком із спеціальним режимом використання, а є поточним рахунком КП «Гостомельінвестбуд». Рахунок НОМЕР_2 може бути використаний суб`єктом господарювання для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі виплати заробітної плати та інших платежів. Відповідно до Заяви про розрахункове-касове обслуговування КП «Гостомельінвестбуд» для виплати заробітної плати має рахунок № НОМЕР_3 . Звертаючись до суду зі скаргою, представник КП «Гостомельінвестбуд» Гостомельської селищної ради Київської області в особі директора Марченка М.М. зазаначив, що звертався до Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 08 липня 2024 року за №01/07/08 (вх. № 5609 від 08 липня 2024 року), копія якої долучена до скарги, в якій просив вчинити відповідні виконавчі дії в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 щодо зняття арешту з коштів КП «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), який використовується боржником для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати обов`язкових платежів до бюджету, нарахованих на заробітну плату (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір) та накладення арешту на який прямо заборонено законом. Проте, як зазначає представник заявника, письмової відповіді на згадану вище заяву не надано, однак в усній формі головний державний виконавець Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельникова В.С. відмовила скаржнику у знятті арешту. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції вважав недоведеними доводи боржника щодо підстави зняття арешту з коштів, які містяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), що саме цей рахунок використовується останнім для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати обов`язкових платежів до бюджету, нарахованих на заробітну плату (податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір), оскільки для виплати заробітної плати скаржник має інший рахунок в АТ КБ «Приватбанк», а саме: НОМЕР_3 . Суд також вважав недоречним посилання представника скаржника на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2022 року у справі №367/4808/20 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №320/4818/23 як підставу для визнання протиправною бездіяльність Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не зняття арешту з коштів комунального підприємства «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842), оскільки такі судові рішення ухваленні судами в рамках іншого виконавчого провадження, а саме ВП № НОМЕР_6. На думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції щодо вимог заявника є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець під час здійснення професійної діяльності керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності. Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, на який посилалася заявник як на підставу обґрунтування вимог скарги на дії приватного виконавця, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження. У постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок про те, що: «...виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом». Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець також вправі самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 ПК України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, чинне законодавство України не передбачає відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 та від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20. Відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом. У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником (див. постанови Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №338/1125/23 та від 10 січня 2025 року у справі №755/9274/23). За обставинами цієї справи на момент винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на рахунках (23 березня 2023 року) державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки на той момент не мав інформації про те, що рахунок НОМЕР_1 використовується для виплати заробітної плати та обов`язкових платежів до бюджетів різних рівнів. Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту, що спростовує доводи апелянта у цій частині. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання. Фактично, банк, виконавши постанову державного виконавця про накладення арешту, не визнав рахунок апелянта НОМЕР_1 і кошти на ньому такими, на які законом забороняється накладення арешту та звернення стягнення. Також, оскаржуваною постановою арешт накладено у межах суми звернення стягнення - 97 404,40 грн, що значно менше річного обігу грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 за даними АТ КБ «Приватбанк». У листі від 04 січня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» не підтвердив факт використання рахунку НОМЕР_1 для виплати заробітної плати, а лише вказав, що такий рахунок «може бути використаний суб`єктом господарювання для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в т.ч. виплати заробітної плати». Більш того, відмовляючи у задоволенні скарги КП «Гостомельінвестбуд» місцевий суд правомірно врахував інформацію АТ КБ «Приватбанк» про наявність у боржника ще одного рахунку в банку - для виплат заробітної плати НОМЕР_3 . Ані у скарзі на дії державного виконавця ані в апеляційній скарзі боржник не надав доказів на підтвердження того, що рахунок НОМЕР_1 дійсно використовується для здійснення обов`язкових платежів боржник, як і не зазначив підстав за яких при наявності спеціального рахунку для виплати заробітної плати він використовує поточний рахунок. Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності врахування як преюдиційних у цій справі рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2022 року у справі №367/4808/20 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №320/4818/23 як підставу для визнання протиправною бездіяльність Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не зняття арешту з коштів КП «Гостомельінвестбуд» (код ЄДРПОУ 39824641), які містяться на рахунку ІВАN № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 321842). Вказаними судовими рішення встановлено, що рахунок НОМЕР_1 використовувався боржником для виплат заробітної плати та сплати обов`язкових платежів до бюджету у 2020 та 2022 роках. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №320/4938/17 зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц. Однак, у цій справі постанова про арешт коштів боржника накладена у березні 2023 року у ВП НОМЕР_4, у якому ОСОБА_1 є стягувачем (щодо заборгованості по заробітній платі і не був стороною у справах №367/4808/20 та №320/4818/23) та має у банку відкритий рахунок саме для виплати заробітної плати, у зв`язку з чим не є преюдиційними у цій справі обставини встановлені адміністративними судами. Інші доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального та матеріального права при її постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а зводяться виключно до власного тлумачення законодавства апелянтом та переоцінки доказів. Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ГОСТОМЕЛЬІНВЕСТБУД» Гостомельської селищної ради Київської області подану директором Марченком Максимом Михайловичем - залишити без задоволення. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10 вересня 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова