Постанова 4803 № 401/11086/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/815/22 Справа № 401/11086/12 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Єлізаренко І.А., Петешенкової М.Ю., при секретарі Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій держаного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Юлії Василівни та скасування постанови про арешт коштів боржника, ВСТАНОВИЛА: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, в обґрунтування якої посилався на те, що у провадженні державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. перебуває виконавче провадження ВП №45352333 з примусового виконання виконавчого листа №2/199/711/13, виданого 22 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення щомісяця зі скаржника аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. 22 червня 2021 року скаржнику стало відомо про накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника ОСОБА_1 . Відповідну постанову направлено до фінансових установ, зокрема, до АТ КБ «ПриватБанк», однак вказану постанову скаржник особисто не отримував. 30 червня 2021 року засобами поштового зв`язку та електронною поштою на адресу Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Тютерев О.В. направив заяву про скасування арешту, накладеного на кошти, які знаходяться на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». До вказаної заяви скаржником було додано довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 22 червня 2020 року про те, що ОСОБА_1 має відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на який отримує заробітну плату, а також довідку Дніпропетровського міського центру зайнятості №2294 від 30 червня 2021 року. Станом на 05 липня 2021 року арешт коштів на вищезазначеному зарплатному рахунку не скасований. Скаржник вказував, що арешт коштів на картковому зарплатному рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» є незаконним, оскільки, розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати меж, визначених статтею 70 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто, враховуючи вид стягнення у виконавчому провадженні ВП №45352333, розмір відрахування із заробітної плати не може перевищувати 50 відсотків розміру такої заробітної плати. Проте, як зазначено державним виконавцем, накладено арешт на кошти, які є заробітною платою, в 100-відстоковому розмірі, за відсутності умов, визначених ст.68 Закону України «Про виконавче провадження». Наразі ОСОБА_1 є безробітним, допомога по безробіттю має також рахунок АТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), який є арештованим. Таким чином, накладення арешту на грошові кошти боржника, на який надходила заробітна плата та надходитимуть соціальні виплати по безробіттю, в порушення порядку, визначеного ст.ст. 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження», позбавляє ОСОБА_1 джерел існування та порушує його право на соціальний захист, у зв`язку з чим, скаржник просив суд: - визнати неправомірними дії державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. у виконавчому провадженні ВП №45352333 щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 на його картковому рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк»; - зобов`язати державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. скасувати арешт на грошові кошти ОСОБА_1 на його картковому рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк», накладений постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №45352333. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. та скасування постанови про арешт коштів боржника від 03 червня 2021 року, заінтересована особа - ОСОБА_1 , задоволено частково, а саме зобов`язано державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. скасувати арешт на грошові кошти ОСОБА_1 на його картковому рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк», накладений постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №45352333. В іншій частині скарги відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила її скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. та скасування постанови про арешт коштів боржника. Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з огляду на таке. Судом першої інстанції було встановлено, що на виконанні у державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. перебуває виконавче провадження ВП №45352333 з примусового виконання виконавчого листа №2/199/711/13, виданого 22 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення щомісяця із ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Державним виконавцем Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. постановою від 03 червня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 . Згідно з довідкою №2294 від 30 червня 2021 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в Дніпровському міському центрі зайнятості з 15 червня 2021 року (а.с.7). ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує зарплатні виплати, також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), про що зазначено у довідці, виданій АТ КБ «ПриватБанк» 22 червня 2021 року (а.с.6). Відповідно до виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC17810832 від 11 червня 2015 року за період з 01 серпня 2019 року по 11 серпня 2021 року, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , на картку здійснюються виплати Соціального фонду, соц. виплати, остання операція 10 серпня 2021 року у сумі 100,00 грн, та виплата заробітної плати, остання операція 26 квітня 2021 року у сумі 51 394, 12 грн. (а.с.77-79). 30 червня 2021 року засобами поштового зв`язку та електронною поштою на адресу Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Тютерев О.В. направив заяву про скасування арешту, накладеного на кошти, які знаходяться на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». 05 липня 2021 начальником Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надано відповідь на заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів, з якої, серед іншого вбачається, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що ОСОБА_1 не доведено, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання або що на кошти, які знаходяться на цьому рахунку, заборонено звертати стягнення, а також така інформація не надходила до державного виконавця від банку, в якому відкрито відповідний рахунок (а.с. ВП 45352333 136-137). Крім цього, державним виконавцем Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №45352333 та направлено вказану постанову до Дніпровського міського центру зайнятості (а.ВП 45352333 139). Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на картковий рахунок, на який накладено арешт, надходять виплати Соціального фонду, які були нараховані ОСОБА_1 як безробітному (соціальні виплати), та заробітна плата, а тому скаргу в частині зобов`язання державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Ю.В. скасувати арешт на грошові кошти ОСОБА_1 на його картковому рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк», накладений постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №45352333, слід задовольнити, тоді як, вимога скарги про визнання дій державного виконавця неправомірними, задоволенню не підлягає з тих підстав, що на момент винесення оскаржуваної постанови державному виконавцю не було відомо про цільове призначення коштів на рахунку. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Подібні правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 916/2290/18. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15. Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала. Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20). Як вбачається з матеріалів копії виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 , постановою державного виконавця Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Чернявської Л.Ю. від 07 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження ВП №45352333 з примусового виконання виконавчого листа №2/199/711/13, виданого 22 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення щомісяця із ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. 05 липня 2021 року начальником Індустріального ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів, з якої, серед іншого вбачається, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, зазначено, що ОСОБА_1 не доведено, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання або що на кошти, які знаходяться на цьому рахунку, заборонено звертати стягнення, а також така інформація не надходила до державного виконавця від банку, в якому відкрито відповідний рахунок (а.с. ВП 45352333 136-137). Так, до своєї заяви про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 було додано лише довідку, видану АТ КБ «ПриватБанк», за змістом якої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), станом на червень 2021 року, має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у діях державного виконавця перевищення повноважень або порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання судового рішення, відсутні, оскільки ОСОБА_1 не було доведено, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання або що на кошти, які знаходяться на цьому рахунку, заборонено звертати стягнення, при цьому, згідно матеріалів копії виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 , така інформація до державного виконавця від банку, в якому відкрито відповідний рахунок, також не надходила, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, у задоволенні скарги слід відмовити. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскільки, на викладене вище суд першої інстанції належної уваги не звернув та у повному обсязі обставини справи не встановив, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій держаного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Михайленко Юлії Василівни та скасування постанови про арешт коштів боржника відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: І.А. Єлізаренко М.Ю. Петешенкова