Постанова КЦС ВС № 2-о-29/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2025 року м. Київ справа № 2-о-29/11 провадження № 61-11138св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі та яка подала апеляційну і касаційну скарги, - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Онищенко Е. А., Подліянової Г. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в обґрунтування якої посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Заявник постійно проживав із матір`ю та доглядав за нею. Після смерті матері відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . З метою оформлення спадщини ОСОБА_1 звернувся до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори, проте отримав відмову у зв`язку з тим, що постійне місце проживання зі спадкодавцем не підтверджено відповідними документами. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 апеляційну скаргу ОСОБА_3 повернуто на підставі статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року скасовано ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 року, матеріали справи направлені до апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заявник не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду першої інстанції висновків щодо прав та обов`язків заявника не міститься і таке питання судом першої інстанції не вирішувалося. Короткий зміст вимог касаційної скарги У липні 2024 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що він не був залучений до участі у справі як заінтересована особа, а рішення суду першої інстанції впливає на його права та інтереси, оскільки він є спадкоємцем першої черги. Аргументи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417св019; від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21, провадження № 61-6054сво23). Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки. Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення. При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Подібних за змістом правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, провадження № 14-726цс19; Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 (провадження № 61-40927св18) та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012 (провадження № 61-1461св24). Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18). У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що він не був залучений до участі у справі як заінтересована особа, а рішення суду першої інстанції впливає на його права та інтереси, оскільки він є спадкоємцем першої черги. Суд апеляційної інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є діти померлої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 не приймав, про смерть матері дізнався у лютому 2013 року. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_3 протягом 2016-2019 років звертався до суду за захистом своїх спадкових прав. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2016 року у справі № 336/9006/15-ц позов ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - П`ята державна нотаріальна контора м. Запоріжжя, про визнання права власності в порядку спадкування, задоволено. Під час розгляду вказаної справи, суд встановив на підставі наданої копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . 06 липня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 у справі № 336/9006/15-ц відмовлено у зв`язку з пропуском позивачем строку на прийняття спадщини, який встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Під час перегляду справи, суд встановив, що ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 16 березня 2013 року, тобто через 3 роки 8 місяців з дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 до суду не звертався. У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 у справі № 336/6985/17 задоволено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили. Встановивши, що ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та обов`язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права заявника під час вирішення заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не порушені та з урахуванням наведеного виснував про закриття апеляційного провадження. З таким висновком апеляційного суду погоджується й Верховний Суд. Доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник в апеляційній скарзі чітко не зазначив, у якій частині оскаржуваного ним судового рішення (у мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін у справі, належно оцінив доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , та встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без змін. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко В. В. Сердюк