Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/9932/16 (208/4599/22)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/9932/16 (208/4599/22) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б., секретар судового засідання Абадей М.О. представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у справі №904/9932/16 (208/4599/22) (суддя Владимиренко І.В.) за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517) третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,- ВСТАНОВИВ: В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.03.2024 року передано цивільну справу № 208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до господарського суду Дніпропетровської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", в межах справи № 904/9932/16, у порядку ст.31 ЦПК України. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 14.05.2019 року водій автотранспортних засобів автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ОСОБА_1 працював у зміні з 07 години 00 хвилин до 15 години 42 хвилин, відповідно до встановленого графіку. Виробниче завдання на ремонт гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510 (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) отримав від начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ОСОБА_2 . 14.05.2019 року о 12 годині 00 хвилин стався нещасний випадок, заподіяно позивачу травмування. Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №516-Е від 18.06.2021 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого підвертельного перелому лівої стегнової кістки, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня. Відповідно до результатів проведеної судово-технічної експертизи, згідно висновку експерта №5684-19 від 08.10.2020 року, встановлено, що дії начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" ОСОБА_2 не відповідали вимогам статті 14 Закону України "Про охорону праці", розділу 11 п. 2.10. розділу X пункту 3 підпункту 3.4. розділу X п. 6 пп. 6.14 "Правила охорони праці на автомобільному транспорті", розділу VII "Начальник участка" абз. 5, 6 "Система управлення охраной труда ЗАО "ДЗМУ", розділу 2 п. 2.33. п. 3.1 абз. 10 "Должностная инструкция № 01-30 начальника автотранспортного участка" у частині того, що 14.05.2019 року у зміну з 07 годин 00 хвилин до 15 години 42 хвилини, порушивши кваліфікаційні вимоги Правил охорони праці автомобільному транспорті, видавши розпорядження водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ремонт та установку гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510, які не являлись слюсарями з ремонту автомобілів, не забезпечив безпечне виконання робіт та допустив установку штоку у корпус гідроциліндра та перекантовку гідроциліндра без допомоги спеціальних знімачів та інших пристосувань, що запобігають його раптовому падінню і допустив виконання вищевказаних ремонтних робіт без відповідної технологічної карні та самоусунувся від контролю за водіями, які виконували установку гідроциліндра без знімача чи інших пристосувань, і з технічної точки зору перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з травмуванням водія ОСОБА_1 . Згідно витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 15 травня 2021 року за вищезазначеним фактом зареєстровано кримінальне провадження за номером 12019040780000702 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України. Судом встановлено, що під час судового провадження у кримінальному провадженні №12019040780000702 обвинуваченим по справі був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потерпілим - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у даній справі виступає позивачем. Ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року звільнено підсудного ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито; цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду. Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України ОСОБА_1 , як потерпілий від кримінального правопорушення, заявив в порядку цивільного судочинства позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (суддя Сушкова Л.І.) від 28.04.2023 року клопотання представника позивача, адвоката Похвалітого А.А. про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучення до участі у цивільній справі № 208/4599/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, та по цивільній справі №208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", ЄДРПОУ 31980517, розташованого за адресою: м.Кам`янське, пр.Аношкіна, буд.179; залучено до участі у цивільній справі № №208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 . Згідно до позовної заяви та заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог позивач просив суд:

1. Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" ( ЄДРПОУ 31980517) завдану йому матеріальну шкоду у вигляді розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва заробітку (доходу), в розмірі 455 000, 00 грн. (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.), спричинену вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (ЄДРПОУ 31980517) додаткові витрати, викликані необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн. (двісті вісімдесят тисяч чотириста десять грн. 00 коп.) внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України.

3. Стягнути з ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (ЄДРПОУ 31980517), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. В поданій представником позивача до суду заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог останній зазначив, що згідно попереднього плану лікування ТОВ "МЕДІНЮА КЛІНІКА" (ЄДРПОУ 39371556), визначеного для позивача, яке включає придбання ліків, протезування, сторонній догляд під час перебування на стаціонарному відділенні, виконання інших супутніх процедур, загальна вартість додаткових витрат становить 280 410,00 грн., що підтверджується відповідними документами, які додані до матеріалів справи. Станом на теперішній час працездатність позивача значно знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди. Позивач потребує термінового хірургічного втручання та невідкладного лікування в спеціалізованому медичному закладі, тому з цих підстав потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди. Позивач не має фінансової можливості пройти необхідне йому лікування за власний рахунок, через брак коштів, тому вказані додаткові витрати в силу закону підлягають оплаті за рахунок відповідача. Враховуючи викладене, позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог в частині відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю лікування у медичному закладі, придбання ліків, протезування, виконання інших супутніх процедур в розмірі 280 410 грн., які просить стягнути з відповідача, з вини якого настало каліцтво, пов`язане з втратою потерпілим працездатності внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у справі №904/9932/16(208/4599/22) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) втрачений фізичною особою внаслідок каліцтва заробіток (дохід) у розмірі 400 669,86 грн. (чотириста тисяч шістсот шістдесят дев`ять грн. 86 коп.). Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 6 010,04 грн. (шість тисяч десять грн. 04 коп). В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду обґрунтовано положеннями ст.ст.1195, 1197, ч.1 ст.1172 та 1203 ЦК України; посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) та наступними доводами: - внаслідок вчинення 14.05.2019 року кримінального правопорушення відносно позивача, спричиненого працівником відповідача ОСОБА_2 , в результаті каліцтва з 14.05.2019 року ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 70%; - з урахуванням ступеню втрати працездатності у нього виникло право на відшкодування розміру втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва; - кримінальне провадження №12019040780000702 (судова реєстрація №207/3315/21) відносно підсудного (обвинуваченого) ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих підстав, ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21 набрала законної сили, отже є встановленим, що позивачу шкода завдана працівником відповідача під час виконання ним своїх службових обов`язків і відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України наявні підстави для відшкодування спричиненої шкоди саме відповідачем, оскільки вона завдана працівником Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. - з урахуванням висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18), позивач (потерпіла особа) набув право на відшкодування за рахунок відповідача заробітку, втраченого внаслідок зменшення професійної або загальної працездатності з дати вчинення 14.05.2019 року кримінального правопорушення та отримання позивачем травми. Суд зазначив, що згідно з ч.1 ст.1203 ЦК України потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди. З урахуванням положень частини першої статті 1197 ЦК України, середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого (позивача) за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва за період лютий квітень 2019 року (10 683,01+10 402,80+9 577,71=30 663,52), та дорівнює 10 221,17 грн. (30 663,52/3). Господарський суд перевірив розрахунок позивача і дійшов висновку, що сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача з 01.10.2019 року по 31.05.2024 року, складає 400 669,86 грн. (10 221,17 грн. середньомісячний заробіток*56 кількість календарних місяців * 0,7 70% ступінь втрати професійної працездатності у відсотках). Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача додаткових витрат, викликаних необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн., господарський суд відмовив з огляду на відсутність належних та допустимих доказів стосовно додаткових витрат, викликаних необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Щодо процесуальних порушень суду першої інстанції апелянт вказує, що 19.12.2024 року ним подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 10.12.2024 року про закриття підготовчого провадження. Відповідно до п. 17.10 п. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції мав передати всі матеріали справи до суду апеляційної інстанції. Між тим, суд продовжив розгляд справи та виніс передчасне рішення, чим порушив зазначені норми процесуального права. Також скаржник вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було зроблено хибний висновок, що ОСОБА_2 є винним у отриманні позивачем тілесних ушкоджень, з огляду на звільнення від кримінальної відповідальності працівника апелянта ОСОБА_2 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.272 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі № №207/3315/21 з нереабілітуючих підстав. Вказує щодо цих доводів, що Конституційний Суд України рішенням від 08.06.2022 року № 3-р(ІІ)/2022 визначив, що презумпція невинуватості діє на усіх стадіях кримінального провадження, й діє доти, доки її не буде спростовано у законному порядку обвинувальним вироком суду. Вважає, що за ч.1 ст. 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості. На думку апелянта обвинувальним вироком ОСОБА_2 не було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, а було тільки припущення суду щодо наявності вини ОСОБА_2 на підставі висновку експерта № 5684-19 від 08.10.2020 року, яке в зв`язку з закінченням строків давності не змогли ані підтвердити, ані заперечити. Вважає, що господарський суд Дніпропетровської області передчасно визнав ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі № 207/3315/21 майже єдиним доказом по справі. Також апелянт зазначає, що ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі № 207/3315/21 прийнята на підставі одного висновку експерта №5684-19 від 08.10.2020 року. В той же час висновок експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.08.2021 року досліджував окрім матеріалів кримінального провадження № 12019040780000702 також відеозапис з камери спостереження ПАТ "ДЗМД" та подорожній лист № 003351, що є більш змістовним дослідженням та висновком експерта, що містить більший обсяг об`єктивних даних дослідження. Проте судом першої інстанції з незрозумілих причин докази, що були надані підприємством відповідача взагалі не досліджувались. На думку відповідача позивач помилково стверджує, що так як висновок експерта Черкаського відділення КНДІСЕ від 25.08.2021року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська не досліджувався, адже не був частиною кримінального провадження № 12019040780000702, він є неналежним та недопустимим доказом. Вважає, що це твердження повністю суперечить нормам ст. 98, 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, однак суд першої інстанції при прийнятті рішення дотримувався позиції позивача, яка суперечить чинному законодавству. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено принципи змагальності та рівності сторін, передбачені ст.2 Господарського процесуального кодексу України. Вказує, що відповідачем було подано пояснення щодо заперечень на клопотання про призначення експертизи № 10-01/315 від 05.12.2024 року, при чому це було зроблено і через канцелярію господарського суду Дніпропетровської області і через електронний кабінет ПАТ "ДЗМД" в системі ЄСІТС. Однак судом при відмові в призначенні експертизи не досліджувались жодні докази та обґрунтування, що містилися в поясненнях скаржника. Також апелянт зауважує, що судом не було взято до уваги те, що втрачений працівником внаслідок каліцтва заробіток (дохід) на момент встановлення втрати працездатності сплачує Фонд соціального страхування України (на даний момент відповідні обов`язки та повноваження передані Пенсійному Фонду України). При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду (постанову колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року по справі № 127/20705/16-ц, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року по справі № 690/217/21). Апелянт просить: - скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року по справі № 904/9932/16 (208/4599/22) та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ; - судові витрати стягнути з позивача. У відзиві на апеляційну скаргу /позивач заперечує проти наведених апелянтом доводів та просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у справі №904/9932/16(208/4599/22) залишити без змін. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: З матеріалів справи вбачається і апелянтом не спростовуються наступні обставини: 14.05.2019 року водій автотранспортних засобів автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ОСОБА_1 працював у зміні з 07 години 00 хвилин до 15 години 42 хвилин, відповідно до встановленого графіку. Виробниче завдання на ремонт гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510 (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) отримав від начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ОСОБА_2 . Перед початком роботи водій ОСОБА_1 був проінструктований та прослухав вказівки відносно виконання роботи. 14.05.2019 року о 12 годині 00 хвилин стався нещасний випадок, що заподіяв травмування позивача по даній справі. Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №516-Е від 18.06.2021 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого підвертельного перелому лівої стегнової кістки, що відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та які викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня. Відповідно до результатів проведеної судово-технічної експертизи, згідно висновку експерта №5684-19 від 08.10.2020 року встановлено, що дії начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" ОСОБА_2 не відповідали вимогам статті 14 Закону України "Про охорону праці", розділу 11 п. 2.10. розділу X пункту 3 підпункту 3.4. розділу X п. 6 пп. 6.14 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті", розділу VII "Начальник участка" абз. 5, 6 "Система управлення охраной труда ЗАО "ДЗМУ", розділу 2 п. 2.33. п. 3.1 абз. 10 "Должностная инструкция № 01-30 начальника автотранспортного участка" у частині того, що 14.05.2019 року у зміну з 07 годин 00 хвилин до 15 години 42 хвилини, порушивши кваліфікаційні вимоги Правил охорони праці на автомобільному транспорті, видавши розпорядження водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ремонт та установку гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510, які не являлись слюсарями з ремонту автомобілів, не забезпечив безпечне виконання робіт та допустив установку штоку у корпус гідроциліндра та перекантовку гідроциліндра без допомоги спеціальних знімачів та інших пристосувань, що запобігають його раптовому падінню і допустив виконання вищевказаних ремонтних робіт без відповідної технологічної карні та самоусунувся від контролю за водіями, які виконували установку гідроциліндра без знімача чи інших пристосувань, і з технічної точки зору перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з травмуванням водія ОСОБА_1 . Згідно витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 15 травня 2021 року за вищезазначеним фактом зареєстровано кримінальне провадження за номером 12019040780000702 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України. Судом встановлено, що під час судового провадження у кримінальному провадженні №12019040780000702 обвинуваченим по справі був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потерпілим - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у даній справі виступає позивачем. Ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року звільнено підсудного ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито; цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду. Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. 20.09.2022 року ОСОБА_1 , як потерпілий від кримінального правопорушення, заявив в порядку цивільного судочинства позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення. Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Сушкової Л.І. від 18.10.2022 року позов ОСОБА_1 прийнятий до провадження суду та розгляд призначений в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (суддя Сушкова Л.І.) від 28.04.2023 року клопотання представника позивача, адвоката Похвалітого А.А. про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучення до участі у цивільній справі № 208/4599/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено. По цивільній справі №208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", ЄДРПОУ 31980517, розташованого за адресою: м.Кам`янське, пр.Аношкіна, буд.179; залучено до участі у цивільній справі № №208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 . Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.03.2024 року (суддя Івченко Т.П.) у задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", адвоката Курицина А.В. про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відмовлено у повному обсязі; передано цивільну справу № 208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до господарського суду Дніпропетровської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" в межах справи № 904/9932/16. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21 встановлено, що кримінальний проступок за ч.1 ст.272 КК України скоєно обвинуваченим ОСОБА_2 14.05.2019 року, тому діяння, кваліфіковане як кримінальне правопорушення за ч.1 ст.272 КК України відносно позивача ОСОБА_4 вчинено у часі 14.05.2019 року, в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Слід зазначити, що ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.272 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2019 року по справі №754/2764/17, до реабілітуючих обставин належить: 1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення; 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до статті 130 КПК - до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. В постанові Верховного Суду від 01.02.2024 року у справі № 930/497/23 (провадження №51-4798км23) зазначено, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. Верховний Суд в постанові від 30.05.2022 року у справі № 759/20824/19 (провадження № 61-12717св21) вказав, що реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину, а нереабілітуючі - вказують про вчинення особою злочину. Згідно ч. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У відповідності до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Цій загальній нормі кореспондує встановлений у КПК України механізм відшкодування шкоди, перш за все, за рахунок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: добровільно - підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення (ч.1 ст.127 КПК України); примусово за рішенням суду - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України). Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування ст.1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності (відповідний висновок щодо застосування норм права сформував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.06.2018 року у справі N 348/2116/16-ц). Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА №055309 від 05.09.2019 року, виданої Дніпровською МСЕК №1, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках 70 % з 02.09.2019 року (п.7). Потреби у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування у травматолога, медична реабілітація в санаторно-курортних закладах ортопед профілю, санаторно-курортне лікування. З урахуванням висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформованого в постанові від 20.06.2018 року у справі N 348/2116/16-ц, довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА №055309 від 05.09.2019 року, видана Дніпровською МСЕК №1, яка є частиною виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, де у п.7 зазначено словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, є належним та допустим доказом у даній справі на підтвердження ступеня втрати позивачем професійної працездатності (у процентах) для застосування ст. 1195 ЦК України. Таким чином, внаслідок вчинення 14.05.2019 року кримінального правопорушення відносно позивача, в результаті каліцтва з 14.05.2019 року ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 70%, тому саме з цього моменту, з урахуванням ступеню втрати працездатності, у позивача виникло право на відшкодування розміру втраченого заробітку (доходу) фізичною особою внаслідок каліцтва. На підтвердження розміру середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий (позивач) мав до моменту каліцтва, представник позивача надав суду відповідні довідки ОК-7 та ОК-5, в яких відображена нарахована відповідачем сума заробітку позивача за відповідний звітний період для нарахування пенсії. Відповідно до офіційних даних форм ОК-7 та ОК-5, сформованих відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до моменту отримання 14.05.2019 року ним травми, заробітна плата за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва у Приватному акціонерному товаристві "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" становила: за лютий 2019 року 10 683,01 грн.; за березень 2019 року 10 402,80 грн.; за квітень 2019 року 9 577,71 грн. З урахуванням положень ч.1 ст. 1197 ЦК України середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого (позивача) за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва за період лютий квітень 2019 року (10 683,01+10 402,80+9 577,71=30 663,52), який дорівнює 10 221,17 грн. (30 663,52/3). На думку колегії суддів судом належно розраховані стягнуті на користь позивача суми і частково задоволено позовні вимоги. Згідно матеріалів справи скаржник не заперечує щодо розміру стягнутих судом сум, правильності проведеного розрахунку. Доводи скарги зводяться до незгоди апелянта з наступним: - щодо доведення вини працівника відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дій, які стали причиною втрати позивачем працездатності; - щодо обв`язку відшкодування шкоди саме підприємством скаржника; - щодо процесуальних порушень суду при оцінці та дослідженні доказів по справі. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів відповідно до тверджень апелянта вважає необхідним звернути увагу на наступне: Щодо посилання апелянта на недослідження судом першої інстанції висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.08.2021 року та визнання єдиним доказом вини працівника відповідача ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі № 207/3315/21. Стаття 75 ГПК України закріплює підстави звільнення від доказування у господарських справах. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст. 75 ГПК України). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18 січня 2024 року по справі № 910/114/19 зазначив про наступне:

61. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також: їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

62. Таким чином, обставини (факти), що є преюдиційними відповідно до статті 75 ГПК України, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти), проте може надати їм власну правову оцінку. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (іпостанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18). Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17). В мотивувальній частині ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 по справі №207/3315/21 вказано, зокрема: " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2013 року був призначений наказом № 185/ОС від 04.04.2013 року на посаду начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", СДРПОУ 31980517, розташованого за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, буд. 179. - відповідно до результатів проведеної судової інженерно-технічної експертизи, згідно висновку експерта №5684-19 від 08.10.2020 року, встановлено, що дії начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" ОСОБА_2 не відповідали вимогам статті 14 Закону України "Про охорону праці", розділу II п. 2.10, розділу X пункту 3 підпункту 3.4. розділу X п. 6 пп. 6.14 "Правила охорони праці на автомобільному транспорті", розділу VII "Начальник участка" абз. 5, 6 "Система управления охраной труда ЗАО "ДЗМУ", розділу 2 п. 2.33, п. 3.1 абз. 10 "Должностная инструкция Хе 01-30 начальника автотранспортного участка" у частині того, що 14.05.2019 року у зміну з 07 годин 00 хвилин до 15 години 42 хвилини, порушивши кваліфікаційні вимоги Правил охорони праці на автомобільному транспорті, видавши розпорядження водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ремонт та установку гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510, які не являчись слюсарями з ремонту автомобілів, не забезпечив безпечне виконання робіт та допустив установку штоку у корпус гідроциліндра та перекантовку гідроциліндра без допомоги спеціальних знімачів та інших пристосувань, що запобігають його раптовому падінню і допустив виконання вищевказаних ремонтних робіт без відповідної технологічної карти та самоусунувся від контролю за водіями, які виконували установку гідроциліндра без знімача чи інших пристосувань, і з технічної точки зору перебувають у безпосередньому причинно - наслідковому зв`язку з травмуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок нещасного випадку заподіяно травмування потерпілому ОСОБА_1 , який отримав відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №°516-Е від 18.06.2021 року тілесні ушкодження у вигляді закритого підвертельного перелому лівої стегнової кістки, відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я більш 21 дня. Тим самим, ОСОБА_5 будучи особою, зобов`язаною дотримуватися правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, допустив порушення вимог статті 14 Закону України "Про охорону праці", розділу II п. 2.10, розділу X пункту З підпункту 3.4, розділу X п. 6 пп. 6.14 "Правила охорони праці на автомобільному транспорті", розділу VII "Начальник участка" абз. 5, б "Система управления охраной труда ЗАО "ДЗМУ", розділу 2 п. 2.33. п. 3.1 абз. 10 "Должностная инструкция № 01-30 начальника автотранспортного участка", внаслідок чого заподіяно шкоду здоров`ю працівнику ПАТ "ДЗМД" ОСОБА_1 у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Таким чином, ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого, тобто у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 cm. 272 КК України". Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2019 року по справі №754/2764/17, до реабілітуючих обставин належить: 1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення; 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до статті 130 КПК - до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. В постанові Верховного Суду від 01.02.2024 року у справі № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23) зазначено, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. Верховний Суд в постанові від 30.05.2022 року у справі № 759/20824/19 (провадження № 61-12717св21) вказав, що реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину, а нереабілітуючі - вказують про вчинення особою злочину. Кримінальне провадження №12019040780000702 (судова реєстрація №207/3315/21) відносно підсудного (обвинуваченого) ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих підстав, ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21 набрала законної сили. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав єдиним належним та допустимим доказом, який підтверджує вину працівника відповідача ОСОБА_2 у спричиненні втрати позивачем працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві саме ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21. Інші докази, які вказує апелянт, є його намаганням ревізувати судове рішення, яке набрало законної сили. Щодо посилання апелянта на порушення судом принципу змагальності та рівності сторін, відмову в призначенні експертизи та не направлення до суду матеріалів справи у зв`язку з оскарженням відповідачем ухвали про відмову в призначенні експертизи. Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року у справі №904/9932/16 (208/4599/22) клопотання відповідача від 17.07.2024 року про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності залишено без задоволення. Клопотання відповідача від 04.11.2024 року про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) експертизи залишено без задоволення. Клопотання відповідача від 05.12.2024 року про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до розгляду заяви ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" про перегляд ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2021 року по справі №207/3315/21 за нововиявленими обставинами та постановлення відповідної ухвали залишено без задоволення. Колегія суддів констатує, що дійсно, відповідач оскаржив вказану ухвалу в частині відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи. Згідно з ч.1 ст.255 ГПК України ухвала про відмову в призначенні експертизи не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку. Отже, суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для очікування рішення апеляційного суду щодо згаданої апеляційної скарги. Тому вірно продовжив розгляд справи по суті. Крім того, у разі оскарження в апеляційному порядку ухвали суду, до суду апеляційної інстанції направляються лише матеріали оскарження ухвали, а не справа. Таким чином, доводи скаржника в цій частині також безпідставні. Відповідно до ч.3 ст. 255 ГПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. В апеляційній скарзі на рішення суду скаржник зазначає на неправомірність відмови суду в задоволенні його клопотання про призначення експертизи. Ці доводи колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки, як вказано вище, у суду були достатні підстави для висновку щодо відповідальності ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", а саме встановлений судовим рішенням по кримінальній справі факт вини працівника підприємства у спричиненні шкоди здоров`ю позивача. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13). Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним. є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов 'язки протягом усього часу чинності цього рішення. (висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2021 року у справі № 42/254). Таким чином, відповідно до положень діючого законодавства України, рішення суду, яке вступило в закону силу - ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21 не може бути поставлено під сумнів під час здійснення господарського судочинства, а тому в силу прямої вказівки процесуального закону не підлягають доказуванню у справі №904/9932/16 (208/4599/22) обставини в частині, чи мали місце ці протиправні дії (чи вчинене кримінальне правопорушення) та чи вчинені вони ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного відсутні законні (правові) підстави для призначення експертизи за клопотанням представника відповідача для з`ясування обставин, які вже встановлені ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 року по справі №207/3315/21. Щодо спростування доводів відповідача про те, що обов`язок відшкодування шкоди, завданої працівнику кримінальним правопорушенням, в повному обсязі покладається на Фонд соціального страхування населення: Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Згідно положень ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Згідно ч.З ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. За приписами ч. ст.28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Таким чином позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення є окремою категорією позовів, що прямо передбачено нормами діючого законодавства України. Натомість, відповідач безпідставно посилається у своїй апеляційній скарзі на положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я. Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть. Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на Фонд соціального захисту населення від нещасних випадків (інший орган) не покладено обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому за фактичних обставин даної справи в силу положень ст.1172 ЦК України, шкода, заподіяна позивачу внаслідок вчинення кримінального правопорушення 14.05.2019 року працівником відповідача ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків підлягає відшкодуванню юридичною особою - ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ", ЄДРПОУ 31980517, який виступає належним відповідачем у справі. З урахуванням викладеного вище всі доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 275, 276 , 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у справі №904/9932/16 (208/4599/22) залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09.09.2025 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя О.Г. Іванов Суддя Ю.Б. Парусніков