Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/2370/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 вересня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/2370/25 Головуючий у першій інстанції Костюкова Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1499/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Мамонової О.Є., суддів Онищенко О.І., Шитченко Н.В., із секретарем: Герасименко Ю.О., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Фермерське господарство "Клочків-Ленд", - розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Клочків-Ленд" про стягнення грошових коштів,- У С Т А Н О В И В : Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.07.2025 у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Клочків-Ленд" відмовлено. Роз`яснено позивачу, що позовна заява відноситься до юрисдикції господарського суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу районного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував характер спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про те, що володіння позивачем часткою у статутному капіталі відповідача свідчить про те, що всі правовідносини, які виникають між учасниками є корпоративними. Заявник зазначає, що віднесення спору до корпоративного залежить від розуміння поняття корпоративних прав, корпоративних відносин та їх суб`єктного складу, змісту конфлікту та способу його конкретного вирішення по суті. Указує, що спірні грошові кошти не залучалися на виконання рішення загальних зборів засновників фермерського господарства (таке рішення не приймалося), не є додатковим вкладом до статутного капіталу господарства, не змінюють розмір статутного капіталу господарства та розміру часток його засновників у статутному капіталі, жодним чином не впливають на його права щодо управління господарством, отримання дивідендів, а вносилися на розрахунковий рахунок відповідача як фізичною особою на умовах, як він вважав, позики, однак за обставин ухилення фермерського господарства підписати договір про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023 між сторонами виникли врегульовані главою 83 ЦК України зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Наголошує, що позовні вимоги у даній справі стосуються захисту його майнових прав у правовідносинах, що виникли з приводу набуття та збереження майна без достатньої правової підстави. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача Сіндяшкіна С.О., який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, керуючись положеннями п. 3, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК, виходив із того, що позивач є засновником, а отже носієм корпоративних прав у спорі з юридичною особою, в якій має частку; спір виник в процесі господарської діяльності даного товариства; спірні правовідносини виникли щодо майна (грошових коштів), що внесені позивачем на рахунок ФГ «Клочків-Ленд». Проте з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. З матеріалів справи слідує, що 18.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Клочків-Ленд», в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 2 032 300,61 грн, в тому числі основний борг 1 600 000 грн, інфляційні втрати 325 204,72 грн, 3 відсотки річних 107 095,89 грн. Позов обґрунтовував тим, що він є одним із засновників Фермерського господарства «Клочків-Ленд», який володіє часткою у розмірі 50 відсотків статутного капіталу цього господарства. З метою фінансової підтримки Фермерського господарства «Клочків-Ленд» на 2023 рік, між ним та відповідачем було досягнуто домовленостей, що він надає Фермерському господарству «Клочків-Ленд» на умовах поворотної фінансової допомоги грошові кошти в сумі 1 600 000 грн. Зазначав, що він підписав договір про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023 та не сумніваючись, що Фермерське господарство «Клочків-Ленд» також підпише цей договір протягом березня-травня 2023 року перерахував у безготівковій формі на банківський рахунок Фермерського господарства «Клочків-Ленд» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 600 000 грн. Указував, що Фермерським господарством «Клочків-Ленд» не надано підписаного зі сторони господарства договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2025 та не повернуто коштів, чим порушено його майнові права, які підлягають захисту судом. Наголошував, що за відсутності укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023 в письмовій формі, між сторонами не виникло зобов`язань із договору позики, а натомість виникли зобов`язання із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Уважав, що у зв`язку з тим, що відповідач кошти в добровільному порядку не повернув, то належним способом захисту прав та інтересів позивача є стягнення в судовому порядку із відповідача на його користь грошових коштів у сумі 1 600 000 грн, а також інфляційних втрат у сумі 325 204,72 грн та 3 відсотків річних у сумі 107 095,89 грн. Копіями платіжних інструкцій № TR.36784 від 17.03.2023, № TR.36532 від 17.04.2023, № TR.22382 від 25.04.2023, № TR.9597 від 02.05.2023, № TR.28485 від 25.05.2023 підтверджується перерахування ОСОБА_1 Фермерському господарству «Клочків-Ленд» грошових коштів на загальну суму 1 600 000 грн, призначення платежів: поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , згідно договору від 16.03.2023 (а.с. 10-14). Згідно з відповіддю №1758013 від 10.09.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Фермерського господарства «Клочків-Ленд» є ОСОБА_2 . Засновниками Фермерського господарства «Клочків-Ленд» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному з яких належить частка в розмірі 50% статутного капіталу. У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі №635/551/17 виснувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №635/551/17, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20). Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява №21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту». Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 2 032 300,61 грн, в тому числі основний борг 1 600 000 грн, інфляційні втрати 325 204,72 грн, 3 відсотки річних 107 095,89 грн, які були надані ним ФГ «Клочків-Ленд» як поворотна фінансова допомога. За змістом статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений законом або договором, чи іншим способом, що є ефективним та не суперечить закону. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 по справі №229/1026/21 зазначила, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції є наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також у ГПК України запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Так, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, пунктом 3, 6 частини першої якої передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. Віднесення спору до корпоративного залежить від розуміння поняття корпоративних прав, корпоративних відносин та їх суб`єктного складу, змісту конфлікту та способу його ефективного вирішення по суті. Корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 905/2445/17). У справі встановлено, що хоча ОСОБА_1 і є одним із засновників Фермерського господарства «Клочків-Ленд», проте даний спір не стосується створення, діяльності, управління чи припинення фермерського господарства. Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України, заявляє вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Клочків-Ленд» на його користь грошових коштів, які надані ним відповідачу як поворотна фінансова допомога. Спірні грошові кошти не залучалися на виконання рішення загальних зборів засновників фермерського господарства, не є додатковим вкладом до статутного капіталу господарства, не змінюють розмір статутного капіталу господарства та розміру часток його засновників у статутному капіталі, не впливають на права учасників щодо управління господарством, отримання дивідендів, а вносилися на розрахунковий рахунок відповідача позивачем як фізичною особою на умовах, як вважав ОСОБА_1 , позики. Однак за обставин ухилення фермерського господарства підписати договір про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023 між сторонами, на думку позивача, виникли врегульовані главою 83 ЦК України зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Оскільки у цій справі спірні правовідносини пов`язані з безпідставним, на думку позивача, набуттям та збереженням грошових коштів, то спір випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача, як фізичної особи, на захист його майнових прав. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача існує цивільний інтерес до безпідставно набутих, на його думку, коштів не як в учасника фермерського господарства й не в межах корпоративних правовідносин, а як у фізичної особи, яка надала кошти фермерському господарству, а тому висновок районного суду про те, що вирішення цього спору належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 3, 6 частини першої статті 20 ГПК України є помилковим. Таким чином, ухвала Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.07.2025 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року. Головуюча О.Є. Мамонова Судді: О.І. Онищенко Н.В. Шитченко