Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/2616/24

Справа № 308/2616/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.09.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю захисника-адвоката Канівець О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Канівець О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок). Відповідно до постанови суду та протоколу серії ААД №033508 від 10.01.2024, - 10 січня 2024 року о 00 год. 15 хв. в м. Ужгороді по вул. Грушевського, 61, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду в установленому законом порядку відмовилася о 00 год. 44 хв. на місці зупинки транспортного засобу в м. Ужгороді по вул. Грушевського,

61. Дії гр. ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Канівець О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт керування даною особою транспортним засобом не має, відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. З приводу керування транспортним засобом, посилається на практику апеляційних судів України. Вважає, що даною постановою суд першої інстанції порушив принцип об`єктивності, оскільки здійснив вибірковість доказів, що в свою чергу імовірно призвело взяти на себе функції сторони обвинувачення самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. Зазначає, що навіть якщо допустити, що все ж таки те що, дана особа відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, то це не являється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Саме відмова від проходження медичного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я являється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якої із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що захисник-адвокат Канівець О.П. не заперечував про розгляд справи без участі його підзахисної ОСОБА_1 . Приймаючи рішення про розгляд справи без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Заслухавши пояснення захисника-адвоката Канівець О.П. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №033588 від 10.01.2024, слідує, що 10 січня 2024 року о 00 год. 15 хв. в м. Ужгороді по вул. Грушевського, 61, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду в установленому законом порядку відмовилася о 00 год. 44 хв. на місці зупинки транспортного засобу в м. Ужгороді по вул. Грушевського, 61, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовилася. Всупереч доводів апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається. Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №033588 від 10.01.2024, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 2283871 від 10.01.2024 відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122; ч.1 ст.126 КУпАП; розпискою про факт залишення на зберігання транспортного засобу марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м.Ужгород, вул.Грушевського, 61; рапортом командира роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області М.Рац від 10.01.2024 з якого слідує, що під час несення служби в м. Ужгород у складі екіпажу по вул.Грушевського, 61, за порушення правил користування світловими покажчиками повороту під час зміни напрямку руху було зупинено автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 та в подальшому встановлено особу водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак вона поводила себе агресивно та зухвало, намагалася покинути місце події, тим самим вчиняла дії щоб уникнути огляду. На неодноразову пропозицію пройти огляд, водій не реагувала. В подальшому на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення; довідкою адміністративної практики, якою підтверджується про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; дослідженим відеозаписом, який проводився на нагрудну камеру поліцейського, з котрого вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факт керування нею транспортним засобом, та іншими матеріалами справи. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги з про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 2283871 від 10.01.2024, відповідно до якої водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 10.01.2024 о 00 год. 15 хв. у м. Ужгород, вул. Грушевського, 61, під час зміни напрямку руху не увімкнула світловий покажчик повороту відповідного напрямку при цьому не мала при собі посвідчення водія відповідної категорії, та порушила п.п.9.2 д, 2.1а ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, якане скасована у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції. Разом з тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та її захисника адвоката Канівець О.П. з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали справи не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ними лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останньої. Посилання сторони захисту на те, що якщо дана особа відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, то це не являється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Саме відмова від проходження медичного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я являється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване їй правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на неї поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовилася проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність. Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має. У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Щодо посилається на практику апеляційних судів України, то апеляційний суд зазначає, що кожна окрема справа, кожним окремим суддею оцінюється на власне переконання, та думка кожного судді є окремим трактуванням, отже наведені стороною захисту постанови не мають відношення до розгляду даної справи за відсутності на території України прецедентного права. Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та є способом її самозахисту. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність її вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Канівець Олександра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага