Постанова 4821 № 711/4281/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1666/25Головуючий по 1 інстанції Справа №711/4281/23 Категорія: 304090000 Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., за участю секретаря Костенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лози Дмитра Ігоревича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в: У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 квітня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно з яким позичальник отримав у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 2 500 000 грн, що еквівалентно 89 354,96 доларів США за курсом Національного банку України. Згідно з п. 2 договору сторони домовились про те, що: а) договір позики є безпроцентним; б) остаточний розрахунок щодо повернення позики має бути здійснений не пізніше 20 грудня 2021 року. При цьому, сума позики, що підлягає поверненню, має відповідати еквівалентові суми 89 354, 96 доларів США за курсом Національного банку України на день передачі грошових коштів, в) виконання зобов`язання за договором має бути здійснене готівкою у межах міста Києва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем. На виконання вказаного договору 12 серпня 2022 року у м. Києві сторонами складено розписку, відповідно до якої позичальником ОСОБА_2 передано, а позикодавцем ОСОБА_1 одержано кошти в сумі 90 000,00 доларів США. Однак, 14 червня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. було вчинено виконавчий напис № 1204 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми неповернутої позики на підставі договору позики від 19 квітня 2021 року № 704, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем, в розмірі 2 423 262, 61 грн, що еквівалентно 65 339,36 доларів США. Строк, за який провадиться стягнення - 541 день, з 21 грудня 2021 року по 14 червня 2023 року. Крім цього, запропоновано стягнути з боржника 33 893,69 грн плату за вчинення виконавчого напису. Вказаний виконавчий напис пред`явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В., про що 21 червня 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП № 72087519. Одночасно приватним виконавцем 21 червня 2023 року винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на майно боржника, постанову про арешт коштів боржника. Підставою для вчинення спірного виконавчого напису є зазначений договір позики. У позовній заяві ОСОБА_2 наполягає на тому, що визначена у спірному виконавчому написі заборгованість не є дійсною, реальною і в момент вчинення виконавчого напису була відсутня. Також нотаріус на момент вчинення виконавчого напису не переконався у безспірності вимог стягувача та належного інформування боржника про наміри відповідача стягнути неіснуючу заборгованість. За вказаних обставин виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат», пунктів 3.1, 3.2, 3.4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме недоведеності безспірності вказаної заборгованості. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2025 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14 червня 2023 року, реєстровий номер 1204, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Олегом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, посвідченого 19 квітня 2021 року, у розмірі суми неповернутої позики 2 389 368 грн 92 коп, плати за вчинення виконавчого напису 33 893 грн 69 коп., всього 2 423 262 грн 61 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн. Ухвалюючи рішення, суд виснував про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На переконання суду, позивачем спростована безспірність вказаної в оспорюваному написі заборгованості за договором позики від 19 квітня 2021 року. Також в судовому засіданні встановлено, що, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом не здійснювалось направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики від 19 квітня 2021 року, що є самостійною підставою для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Лоза Д.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду грунтується на помилковій оцінці доказів, судом проігноровано процесуальні вимоги щодо оцінки доказів з посиланням на ст. 376 ЦПК України, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити повністю. Апеляційну скаргу представник відповідача мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підпис відповідача на розписці від 12 серпня 2022 року є належним доказом фактичної передачі коштів у сумі 90 000,00 доларів США. Такий висновок є юридично і фактично необґрунтованим, оскільки розписка має структуру документа з окремими графами для підписів сторін у частині передачі та отримання коштів; у вказаних графах відсутні підписи обох сторін. Так, розписка містить окремі графи, де зазначається факт передачі коштів від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та факт отримання цих коштів ОСОБА_1 . У тексті розписки прямо зазначено: Кошти в сумі 90 тисяч доларів США передав ОСОБА_2 (графа передачі, (підпис)) та Кошти в сумі 90 тисяч доларів США отримав ОСОБА_1 (графа отримання, (підпис)). Проте, в цих графах підписи обох сторін відсутні. Це основа цієї розписки, оскільки саме підпис в цих передбачених графах підтверджує факт передачі та отримання коштів. Підпис відповідача в кінці розписки не може свідчити про факт отримання коштів, оскільки текст розписки структурований так, що факт передачі та отримання коштів передбачено підтверджувати у відповідних графах. Без підписів у графах, які прямо стосуються передачі та отримання коштів, відсутній належний доказ, що підтверджує факт виконання зобов`язання за договором. Апелянт зазначає, що судова практика також підтверджує, що підпис у загальному тексті документа без підтвердження передачі коштів у відповідних розділах не свідчить про виконання зобов`язання. Крім того, адвокат Баланюка О.М. також в обгрунтування незаконності рішення суду зазначає про те, що ще до написання розписки 12 серпня 2022 року позивачем було повернуто 12 041,18 доларів США. Заборгованість на 29 липня 2022 року складає 77 313,78 доларів США. Після появи розписки від 12 серпня 2022 року позивач продовжує проводити оплати ще на суму 11 974, 42 доларів США. Однак, пояснити причину вказаних оплат позивач не зміг. Також відсутні підтвердження передачі в банківських документах. Така поведінка позивача фактично підтверджує, що грошові кошти не були передані зовсім на момент підписання розписки. Апелянт акцентує увагу апеляційного суду на тому, що твердження суду першої інстанції, що "відповідач діяв свідомо" не є рівнозначним доведенню факту фактичної передачі грошових коштів. Добровільне підписання документа може мати різні причини (наприклад, формальність, помилкове розуміння, тиск), але не замінює необхідність доведення самого факту виконання договору, згідно зі статтею 1047 ЦК України. В обгрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 також наголошує на недобросовісній поведінці позивача, встановлення факту підроблення позивачем документу у іншій судовій справі з метою позбавлення відповідача майна, наявність подібної справи у Соснівському районному суді, а також про внесення відомостей до ЄРДР про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 19 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позичальник отримав у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 2 500 000,00 грн, що еквівалентно 89 354,96 доларів США. Згідно з п. 2 договору сторони домовились про те, що: а) договір позики є безпроцентним; б) остаточний розрахунок щодо повернення позики має бути здійснений не пізніше 20 грудня 2021 року. При цьому, сума позики, що підлягає поверненню, має відповідати еквівалентові суми 89 354,96 доларів США на день передачі грошових коштів, в) виконання зобов`язання за договором має бути здійснене готівкою у межах міста Києва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем. 30 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Спецзбут-контакт" в особі директора ОСОБА_2 укладені договори найму (оренди) транспортних засобів ( а.с.122-123, 126-127, 130-131, 140-141 т.1). Відповідно до розписки про отримання грошових коштів від 12 серпня 2022 року, складеної від імені ОСОБА_1 останній отримав від ОСОБА_2 грошові кошті, еквівалентні 90 000 доларів США на виконання умов договору позики від 19 квітня 2021 року - погашення позики, вказаної у п.1 зазначеного договору позики. Оригінал позики долучений позивачем до справи. ( а.с.70 т.2). 31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів з заявами про вчинення кримінального правопорушення з приводу дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.111-119 т.1). Відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 180-182 т.1). Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" від 14 червня 2023 року обіг коштів клієнта ОСОБА_1 (приватний підприємець) за період з 30 червня 2021 року по 14 червня 2023 року складав 0 грн. (а.с. 106 т.1). 14 червня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем вчинений виконавчий напис від 14 червня 2023 року за № 1204 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми неповернутої позики на підстави договору позики від 19 квітня 2021 року в розмірі 2 423 262,61 грн, що еквівалентно 65 339,36 доларів США. Строк, за який провадиться стягнення 541 день, з 21 грудня 2021 року по 14 червня 2023 року. Крім цього, запропоновано стягнути з боржника 33 893,69 грн плати за вчинення виконавчого напису. (а.с.7 т.1) Відповідно до копії нотаріальної справи вчинення вказаного виконавчого напису здійснено на підставі документів: заяви про вчинення нотаріального напису від 14 червня 2023 року, договору позики від 19 квітня 2021 року, банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 травня 2021 року по 06 червня 2023 року (а.с.1-5 т.2). 21 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлією Володимирівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №72087519 (а.с. 16 т.1). 21 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. винесена постанова про арешт грошових коштів боржника, які містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після відкриття винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику а також про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, крім майна, що не підлягає державній реєстрації (а.с.28-29 т.1). 21 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. винесена постанова про звернення стягнення на майно (кошти) боржника (а.с.30 т.1). 14 червня 2023 року приватним нотаріусом Бойком О.М. вчинені виконавчі написи про стягнення з ТОВ "Спецзбут-Контакт" заборгованості на користь ОСОБА_1 за договорами найму (оренди) транспортних засобів) ( а.с.124, 128, 132, 142 т.1). 11 серпня 2023 року відкрито провадження у справі № 925/1078/23 господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ін. про визнання недійсною спеціальної довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав), визнання недійсним рішення, визнання недійсним статуту, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та стягнення частки (а.с.146-155 т.1). 23 серпня 2023 року ОСОБА_2 пред`явлено вимогу ОСОБА_1 про повернення за платіжними інструкціями від 19 серпня 2022 року, 03 листопада 2022 року, 24 лютого 2023 року, 27 лютого 2023 року (а.с.209-212 т.1). Відповідно до висновку експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/124-24/14761-ПЧ від 07 листопада 2024 року підпис від імені ОСОБА_1 у розписці від 12 серпня 2022 року про отримання грошових коштів у розмірі 90 000 доларів США України виконаний самим ОСОБА_1 (а.с. 1-7 т.3). За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку. У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Проте, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Зазначений висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19). Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем за договором позики від 19 квітня 2021 року не була безспірною. Також судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не здійснювалось направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики. 12 серпня 2022 року позикодавцем ОСОБА_1 написана розписка (шляхом заповнення відповідних полів у надрукованому тексті) із проставленням підпису, прізвища та ініціалів відповідача в кінці документу, про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 на виконання ним умов договору позики від 19 квітня 2021 року 90 000 доларів США. Справжність підпису на документі підтверджена висновком судової експертизи від 07 листопада 2024 року. Зі змісту написаної розписки ОСОБА_1 вбачається факт передачі йому грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі 90 000,00 долара США. Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Наявність оригіналу розписки у позивача згідно зі статтею 545 ЦК України, свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником виконано. Відповідач, обгрунтовуючи добровільне підписання розписки, зазначає про можливе проставлення ним підпису, наприклад як формальність, помилкове розуміння чи тиск. В той же час, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би давав підстави вважати, що під час написання оскаржуваної розписки про отримання від боржника на виконання договору позики позичених грошових коштів до нього застосовувався психологічний тиск, введення в оману, чи відповідач помилився щодо природи правочину. Відсутність у написаній ОСОБА_1 розписці підписів сторін у графах для підпису «кошти передав» та «кошти отримав» не спростовує факту прийняття виконання коштів за договором позики. Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо того, що факт написання розписки не підтверджує факту реального вручення грошових коштів. Враховуючи той факт, що позивачем спростована безспірність заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса 14 червня 2023 року, районний суд вірно дійшов до висновку про вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису із порушенням вимог закону. Крім того, враховуючи наявність інших договірних зобов`язань між сторонами, факт безспірності розміру заборгованості, визначеної у виконавчому написі, також спростовує відсутність вказівки призначення платежів, які надходили від ОСОБА_2 на рахунок відповідача та які були вказані самим ОСОБА_1 як частини платежу за договором позики від 19 квітня 2021 року на суму 24 015, 60 дол. США. Доводи апелянта щодо недобросовісної поведінки позивача, встановлення факту підроблення позивачем документу у іншій судовій справі з метою позбавлення відповідача майна, наявність подібної справи у Соснівському районному суді, а також внесення відомостей до ЄРДР про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, були предметом розгляду районного суду, який вірно вказав, що такі посилання не спростовують факту добровільного написання відповідачем розписки на підтвердження прийняття виконання зобов`язань за договором позики від 19 квітня 2021 року. Більш того, судом першої інстанції вірно враховано, що не направлення нотаріусом письмової вимоги боржнику про усунення порушень, а також не отримання ним такої вимоги, що не спростовано відповідачем, є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судового збору не проводиться. Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лози Дмитра Ігоревича залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 вересня 2025 року. Судді: