Постанова 4824 № 761/11473/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/11473/25 Головуючий у І інстанції - Савчук Ю.Н. апеляційне провадження №22-ц/824/10443/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних та моральної шкоди,- установив: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківськогорайонного суду м. Києва із позовом до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних та моральної шкоди. Просив суд, стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві на свою користь грошові кошти в сумі 223720,38 грн. в якості сплати компенсації втрати частини доходів (інфляційні втрати, 3% річних та моральна шкода), у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період з 01 грудня 2019 року по 14 березня 2025 року в результаті невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року у справі №640/4221/22 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №320/39273/23. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року зазначену вище позовну заяву повернуто заявнику. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не повне з`ясування всіх фактичних обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково вважає, що заявлені ним позовні вимоги є похідними від основного спору, щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), та не звернув уваги на те, що слід розрізняти вимоги, щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та застосування компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру; він просив суд стягнути з відповідача збільшення суми боргу за рахунок індексу інфляції, 3% річних та компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідача не виконував рішення суду про зобов`язання зробити перерахунок та виплатити йому пенсію. Таким чином, виник спір саме щодо компенсації зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру, а тому, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про повернення йому позовної заяви, оскільки позовні вимоги пов`язані із відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, а тому такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Просив суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч.1 ст. 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Встановлено,що у березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, за яким просив стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві 223720,38 грн., в тому числі інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди, завданої невиконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року у справі №640/4221/22 та Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №320/39273/23. В позовній заяві покликався на те, що зазначеними вище рішеннями, що набрали законної сили, зобов`язано ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві тривалий час не виконує вказані рішення адміністративних судів, що призводить до безпідставного користування його грошовими коштами, інфляційного їх знецінення та завдає йому моральних страждань. Повертаючи позовну суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено вимоги, які слід розглядати за правилами різних видів судочинства, а їх об`єднання у межах даної позовної заяви є недоцільним та не буде відповідати завданню цивільного судочинства, оскільки в силу приписів cт.20 КАСУ вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а вимоги в частині відшкодування моральної шкоди належить до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду в порядку ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат віднесені до підсудності окружних адміністративних судів, а відтак роз`єднання позовних вимог не вбачається можливим. Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 124 Конституції України, передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (ст. 19 ЦПК України). Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (п. 1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. У відповідності до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з п. 2 ч.1 ст. 263 КАС України, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Таким чином на правовідносини з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат поширюється юрисдикція адміністративних судів. Частиною п`ятою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачене ст. 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18, провадження №14-158цс20, дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених ст. 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. За результатом аналізу ч. 5 ст. 21, ч. 1 ст.19 КАС України у їх поєднані можна дійти висновку, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про відшкодування моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору. Ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, провадження №14-435цс18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Отже, ураховуючи акцесорний характер визначених ст. 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв`язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред`явлена вимога про відшкодування моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору. Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, провадження № 14-158цс20, від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, провадження № 14-556цс19. Європейський суд з прав людини у справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року, пункт 47) вказував, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (), заява № 55782/00, п. 36, ECHR 2002-VIII; «Гору проти Греції» (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява № 21845/03, п. 27, від 22 червня 2006 року; «Михолапа проти Латвії» (Miholapa v. Latvia), зава № 61655/00, п. 24, від 31 травня 2007 року, та «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 55707/00, п. 99, ECHR 2009-...). З огляду на викладене,колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції по суті дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, проте помилково вважав, що заявником заявлено вимоги, які слід розглядати за правилами різних видів судочинства, оскільки враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України та усталену практику, щодо їх застосування, ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати таперерахунку соціальних виплат підлягає розгляду заправилами адміністративного судочинства, то і спір запозовними вимогами про стягнення інфляційних втратта 3%річних на підставі ст. 625ЦК України з одночаснимвідшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що тягнуть за собою скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року змінити в частині мотивів для повернення позовної заяви. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба