Ухвала КЦС ВС № 715/3010/21

УХВАЛА 10 вересня 2025 року м. Київ справа № 715/3010/21 провадження № 61-11474ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради Чернівецької області про визнання недійсним заповіту, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради Чернівецької області (далі - Глибоцька селищна рада), в якому просила суд: - встановити факт її спільного проживання з матір`ю ОСОБА_5 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - встановити факт її спільного проживання з батьком ОСОБА_6 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 30 червня 2010 року № 30 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 ; - визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_6 , посвідчений секретарем Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 15 січня 2001 року та зареєстрований у реєстрі за № 2; - визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , видане 29 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 1923; на земельну ділянку, площею 0, 2500 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7321088200:01:003:0197, видане 04 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 832; на земельну ділянку, площею 0, 0033 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321088200:01:003:0198, видане 04 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 83; на земельну ділянку, площею 0, 2391 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7321088200:01:003:0199, видане 04 червня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 837; - визнати за собою право власності на 1/3 частку нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради про визнання недійсним заповіту, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено. Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року залишено без змін. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами. Заява обґрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року у справі за № 727/12430/17 визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 ,1924 року народження, посвідчений 15 січня 2001 року Топало М. І. , секретарем Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, зареєстрованого у реєстрі № 2, спадкоємцем якого визначений ОСОБА_2 . Зазначала, що даним судовим рішенням визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 04 червня 2016 року приватним нотаріусом Тимофтій Л. М. Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області, зареєстроване в реєстрі за № 839, яким визнано право власності ОСОБА_2 на 1/3 частини житлового будинку з відповідними частками господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 та скасовано державну реєстрацію 1/3 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 32,3 кв. м у АДРЕСА_2 , власником якої вказано ОСОБА_2 . Даним судовим рішенням визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_2 . Дане судове рішення вступило в законну силу, а тому на час розгляду в Глибоцькому районному суді Чернівецької області справи за № 715/3010/21 заповіт ОСОБА_6 , 1924 року народження, посвідчений 15 січня 2001 pоку Топало M. I., секретарем Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, зареєстрований у реєстрі № 2, спадкоємцем в якому зазначений ОСОБА_2 , був недійсним. Вказувала, що вона не була учасником цивільної справи, яка розглядалася в Шевченківському районному суді м. Чернівці, а тому на час розгляду цивільної справи Глибоцьким районним судом, їй не було відомо про вищезазначене судове рішення. Враховуючи викладене, просила суд скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року у справі № 715/3010/21 та ухвалити рішення, яким задовільнити її позов та скасувати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень власника ОСОБА_2 . Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року у справі за № 715/3010/21 за нововиявленими обставинами відмовлено. 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року (надійшла до суду 08 вересня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволенні її позовних вимог у справі № 715/3010/21. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. За змістом наведених норм процесуального права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року у справі № 715/3010/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради про визнання недійсним заповіту, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовлено. Вказане рішення залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями та набрало законної сили. Також судами встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності на спадкове майно, позов задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 15 січня 2001 року секретарем Черепковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, зареєстрований у реєстрі № 2, спадкоємцем якого зазначений ОСОБА_2 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 04 червня 2016 року приватним нотаріусом Тимофтій Л. М. Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області, зареєстрованого в реєстрі за № 839, яким визнано право власності ОСОБА_2 на 1/3 частини житлового будинку з відповідними частками господарських будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_2 та скасовано державну реєстрацію 1/3 частини вказаного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 32,3 кв. м, власником якої зазначено ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 32,3 кв. м по АДРЕСА_2 . Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року в частині задоволення позову про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 727/12430/17, провадження № 61-43679св18) вказане рішення апеляційного суду залишено без змін. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 травня 2018 року скасоване, а тому не могло вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року у справі за № 715/3010/21. При цьому Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року, «Рябих проти Російської Федерації» від 03 грудня 2003 року, «Нелюбін проти Російської Федерації» від 02 листопада 2006 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Таким чином, наведені ОСОБА_1 підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року, й фактично зводяться до незгоди заявника з рішенням суду першої інстанції. Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Глибоцької селищної ради Чернівецької області про визнання недійсним заповіту, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник