Ухвала КАС ВС № 990/426/25

УХВАЛА про залишення позовної заяви без руху 10 вересня 2025 року м. Київ справа №990/426/25 адміністративне провадження №П/990/426/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Стародуба О.П., Чиркіна С.М., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25, УСТАНОВИВ: 08.09.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, Комісія), в якій просив: визнати протиправним та нечинним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25 «Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)»; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)» та повторно розглянути питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді, з урахуванням висновків суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М. Відповідно до частин першої, другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, Суд виходить з такого. Частини перша, друга статті 55 Конституції України встановлюють, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п`ята статті 125 Конституції України). Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає КАС України, який також встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, що закріплене у нормах статті 1 цього Кодексу. За змістом приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що її подано з порушенням норм статті 160 КАС України. Зокрема, згідно з пунктами 4, 5, 9, 10 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України). Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, встановлені статтею 266 КАС України, відповідно до частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Частиною другою статті 245 КАС України встановлено повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачено можливість прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, а також про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень тощо. Встановлені статтями 5, 245, 266 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Цим способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду. Так, визнанню протиправним нормативно-правового акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права у вигляді визнання його нечинним. При цьому внаслідок прийняття судом такого рішення відповідний акт втрачає свою чинність з моменту набрання законної сили цим рішенням. Натомість визнанню протиправним індивідуального акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права у вигляді його скасування. У такому випадку внаслідок прийняття судом такого рішення відповідний акт втрачає свою чинність з моменту його прийняття. Звертаючись з цим адміністративним позов позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Однак оспорюване рішення Вищої кваліфікаційної комісії України має індивідуальний характер та не є нормативно-правовим актом і такі вимоги як визнання нечинним не можуть бути заявлені стосовно цього акта. Позовні вимоги мають бути сформульовані відповідно до встановлених законом способів захисту порушених прав (свобод, законного інтересу), в межах яких, як це встановлено частиною другою статі 9 КАС України, Суд і розглядає позовну заяву. Отже, позовні вимоги в позовній заяві повинні відповідати критерію чіткості, відображати конкретну позицію позивача в адміністративному спорі, в тому числі і в частині обраного ним способу захисту порушеного права. Також позивач у позові просить Суд зобов`язати відповідача поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)» та повторно розглянути питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді. Однак позов не містить жодних доводів (посилання на відповідні норми права), які обґрунтовували зазначену позовну вимогу. Крім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статі 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина третя цієї ж статті визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України). За правилами частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк. Беручи до уваги положення цієї норми, а також враховуючи визначений позивачем предмет спору, який стосується оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прийнятого під час процедури проведення конкурсу на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд констатує, що у цьому випадку для звернення до суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, колегія суддів зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Подібні за змістом висновки щодо застосування вищезгаданих норм права викладались Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08.12.2022 у справі №990/102/22 та від 26.10.2023 у справі №990/139/23. У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення №155/ас-25, прийняте Комісією 10.07.2025 у складі Другої палати, яким вирішено: Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду Сизоненко Віктор Сергійович набрав 425,8 бала. Визнати ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді. Верховний Суд звертає увагу, що інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що передбачено частиною восьмою статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з положеннями пункту 195 параграфу 15 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 №81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 №119/зп-23, зі змінами), рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на веб-сайті Комісії не пізніше п`яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії. Верховний Суд установив, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25 розміщене в мережі Інтернет на офіційному вебсайті Комісії, однак зі змісту самого рішення та наявної на сайті інформації неможливо встановити, коли це рішення було підписане, складене у повному обсязі та оприлюднене на веб-сайті Комісії. Зміст вищевказаного рішення підтверджує, що воно прийняте відповідачем за участі, зокрема, кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду Віктора СИЗОНЕНКА. З урахуванням цих обставин Верховний Суд вважає, що про порушення своїх прав у зв`язку з прийняттям Комісією оспорюваного у цій справі рішення, позивач повинен був дізнатись у день його прийняття, тобто, 10.07.2025. Тому, беручи до уваги вищевикладене, а також визначений процесуальним законом момент, з якого розпочинається перебіг строку звернення до адміністративного суду, Верховний Суд висновує, що останнім днем такого строку в цьому конкретному випадку є 10.08.2025. За наявною у системі автоматизованого документообігу суду інформацією позовна заява подана 08.09.2025, тобто з пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду. Позивач у позові зазначає, що ним не попущено строк звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення було завантажено до кабінету суддівської кар`єри лише 01.09.2025, позивач ознайомився з цим рішенням 07.08.2025, після отримання рішення на адвокатський запит. За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що КАС України закріплює імперативне правило про те, що позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, чітко визначає строк, у межах яких усі зацікавлені особи можуть реалізувати гарантоване Конституцією та законами України право на звернення до суду, унормовує юридичні наслідки пропуску такого строку. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду, за загальним правилом, починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Установлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. З аналізу зазначених законодавчих норм впливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права були порушені, вона має право звернутися до суду в установлені законом строки. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою часника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За зазначеними нормами законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його права, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Процесуальний закон передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише уразі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, при цьому не надає визначення терміну «поважні причини». Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, від 26.10.2023 у справі №990/139/23, сформулювала висновок, що наведені правові позиції про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Ці критерії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачений обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду підкреслювала й те, що такими положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, який зобов`язує їх діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, у продовж яких особа може просити про судовий захист своїх прав, свобод та інтересів. Установлення чітко зафіксованого темпорального критерію реалізації права на судовий захист у публічно - правових відносинах обумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у цих відносинах. Подібна за змістом правова позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 990/139/23. Строк звернення до адміністративного суду, в разі його пропуску, може бути поновлений лише за наявності поважних причин, що об`єктивно завадили його дотриманню. Їх існування має бути підтверджене належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами. Доводити поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду повинна зацікавлена особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ поза межами вказаного строку. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Суд наголошує на тому, що позивач брав участь в засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 10.07.2025 та був обізнаний з висновками, прийнятими відповідачем за результатами співбесіди з позивачем, зокрема і з порядком набрання чинності рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідно до пункту 4.13.9 підпункту 4.13. пункту 4 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 №81/зп-16 копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи. Відтак, Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає рішення лише у випадку, якщо особа звернулася з проханням про його надання. Позивач не надав доказів того, що він цікавився наявністю повного тексту оспорюваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з моменту його ухвалення до моменту спливу строку звернення до суду з цим позовом. При цьому, як зазначалось раніше, оспорюване рішення було опубліковано на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і доступ до такої інформації є вільним. Суд також зважає на те, що в поданій позивачем заяві не міститься обґрунтування причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в період з 10.07.2025 по 10.08.2025. Відсутні також докази про існування причин (явищ, дій), які б могли об`єктивно завадити позивачу у визначений законом строк оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливій дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту. Таким чином, в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивач до позовної заяви не додав обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску строку. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку звернення до суду та не містить обґрунтованого клопотання про його поновлення, останню слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку. Також позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву, зміст якої має усувати недоліки, викладені в цій ухвалі. Керуючись статтями 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 248, 266 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25 - залишити без руху. Встановити десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме, для подання до Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді: - належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку для подання позову, доказів на підтвердження обставин, наведених в обґрунтуванні поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.07.2025 №155/ас-25, або наведення інших підстав для поновлення зазначеного строку та подання доказів на їх підтвердження; - сформулювати позовні вимоги відповідно до встановлених законом способів захисту порушених прав (свобод, законного інтересу), в межах яких, як це встановлено частиною другою статі 9 КАС України із належним обґрунтуванням підстав позову. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав та в порядку, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується. Головуючий суддя А.А. Єзеров Суддя Н.В. Коваленко Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб Суддя С.М. Чиркін