Постанова 4857 № 300/2969/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2025 рокуСправа № 300/2969/25 пров. № А/857/28034/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (суддя Кафарський В.В., м.Івано-Франківськ), - ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ), в якому просив: визнати протиправними дії ГУПФ щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням з 01.03.2024 індексації пенсії згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі Постанова №185) та індексації пенсії згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова №209); зобов`язати ГУПФ здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням з 01.03.2024 індексації пенсії згідно з вимогами Постанови №185; з 01.03.2025 індексації пенсії згідно з вимогами Постанови №209, з урахуванням здійснених виплат. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року зупинено провадження в адміністративній справі №300/2969/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25 (далі Рішення суду). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить, просить таку скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, можливе лише у випадку, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог або умов, від яких залежить можливість її розгляду. Звертає увагу, що предметом позову у цій справі є правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням: з 01.03.2024 - індексації пенсії відповідно до вимог Постанови №185; з 01.03.2025 - індексації пенсії відповідно до вимог Постанови №39. При цьому позовні вимоги жодним чином не стосуються оскарження правомірності пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1). Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Постанова №1 слугувала підставою для перерахунку пенсії позивача. Отже, на думку суду першої інстанції предмет судового розгляду у справі №300/2969/25 пов`язаний з результатами розгляду адміністративної справи № 320/2229/25. Таким чином, суд першої інстанції констатував, що судове рішення, за результатами розгляду адміністративної справи №320/2229/25, може вплинути на рішення суду у цій справі, суд вважає, що існують підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили Рішенням суду. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з таких міркувань. Так, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/2229/25 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі врегульовано статтею 236 КАС. Так, згідно із пунктом 3 частини першої статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналіз наведеної правової норм свідчить, що суд має зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої і набрання відповідним судовим рішенням чинності. Водночас об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі. Ця підстава виникає тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Слід також враховувати, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною другою статті 265 КАС нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, враховуючи закріплені КАС правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, апеляційний суд вважає, що рішення у справі №320/2229/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі. Відповідач у клопотанні про зупинення провадження не конкретизував, чому з огляду на характер заявлених вимог, неможливо розглянути справу № 300/2969/25 без попереднього розгляду адміністративної справи № 320/2229/25, не зазначив, чому наявні у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, на думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції, викладені в оскарженій позивачем ухвалі, є передчасними, з порушенням норм процесуального права та невірним встановленням обставин у справі, Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року про зупинення провадження у справі № 300/2969/25 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич