Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/32441/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32441/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року (суддя Луговська Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.02.2025 року) в справі №160/32441/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання забезпечити бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди, зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду, в с т а н о в и в: 05.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі по тексту відповідач-2) в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року і по 31 грудня 2021 року, включно виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; зобов`язати забезпечити бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо незабезпечення відповідача-1 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, за період з 01 січня 2022 року і по 31 грудня 2022 року, включно виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.; зобов`язати забезпечити відповідача-1 бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року і по 31 грудня 2022 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 01 січня 2022 року і по 31 грудня 2022 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо незабезпечення відповідача-1 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2023 року і по 31 грудня 2023 року, включно виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.; зобов`язати відповідача-2 забезпечити відповідача-1 бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 01 січня 2023 року і по 31 грудня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо незабезпечення відповідача-1 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2024 року, включно виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028, 00 грн.; зобов`язати забезпечити відповідача-1 бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2024 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.; зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2024 року включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року у розмірі 3028, 00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року позовні вимоги задоволено. З рішенням суду першої інстанції не погодилось Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права. Апелянт зазначав, що ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а, також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік; таким чином Законом України «Про прожитковий мінімум» визначений суб`єкт до повноважень якого належить затвердження розміру прожиткового мінімуму Верховна Рада України, та визначено нормативний документ, у якому затверджується прожитковий мінімум закон про Державний бюджет України на відповідний рік. Апелянт зазначив, що Закон України «Про прожитковий мінімум» не встановлює заборони на затвердження інших розмірів прожиткового мінімуму, ніж визначено у ч.2 ст.1 вищевказаного Закону, оскільки його норма зазначає лише про основні види соціальних та демографічних груп. У Законах №1082-ІХ, №1928-ІХ, № 2710-ІХ, №3460-ІХ законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону № 1402-VIII. Законом №1082-ІХ з 01 січня 2021 року, Законом №1928-ІХ з 01 січня 2022 року, Законом № 2710-ІХ з 01 січня 2023 року, Законом №3460-ІХ з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено 2102 грн. Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не враховано положення бюджетного законодавства, особливості нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів, особливості виділення та затвердження бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів. Статтею 149 Закону №1402-VIII передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Апелянт вказував, що відповідно до ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Стаття 135 Закону про судоустрій, відсилає до закону про Державний бюджет, Державний бюджет затверджується виключно Верховною Радою України. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про Державні бюджети на кожний рік. Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році у розмірі 2102 грн Конституційним Судом України неконституційним не визнавався. Норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності. Апелянт вказував, що ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», також надає право законодавцю передбачати різні види прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення. Законодавець чітко визначив розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача. Апелянт вказував, що згідно статті 5 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області - як розпорядник бюджетних коштів не могло виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи, який нормативно-правовий акт потрібно виконувати, адже є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Застосовуючи норму в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у період з 01 січня 2021 року по 23 квітня 2024 року, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області, як територіальний орган Державної судової адміністрації України, виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, діяло і діє в межах чинного законодавства. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 №1016-IV ОСОБА_1 обраний на посаду судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області безстроково. 23.04.2024 року ОСОБА_1 виповнилось шістдесят п`ять років та наказом в.о. голови Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23.04.2024 №28-к трудові відносини із суддею ОСОБА_1 припинені у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років із 24.04.2024 та рішенням Вищої ради правосуддя №1706/0/15-24 від 04.06.2024 року позивач звільнений з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відставку. Згідно зі статтею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд першої інстанції вказує, що відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні. Суд першої інстанції вказував, що Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні. Суд першої інстанції вказував, що згідно із абз.3 ч.3 ст.10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру. Зважаючи на положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі. Бездіяльність ДСА України полягає у незабезпеченні ТУ ДСА в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 року по 23.04.2024 року включно. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №17 від 12.03.1993 року начальника Управління юстиції Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі рішення сесії Дніпропетровської обласної ради народних депутатів ХХІ скликання №211-13/XХI, приступив до виконання обов`язків судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 року №1016-IV ОСОБА_1 обраний на посаду судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області безстроково. Наказом в.о. голови Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23.04.2024 №28-к трудові відносини із суддею ОСОБА_1 припинені у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років із 24.04.2024 року. Рішенням Вищої ради правосуддя №1706/0/15-24 від 04.06.2024 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відставку. Згідно наданих довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 23.12.2024 року №№ Б-с-1611, Б-с-1610, Б-с-1609 ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по липень 2022 року, з серпень 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області вказує, що суддівська винагорода ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 24 квітня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 +4 посилання. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.135, ст.136, частин 4, 5, 6 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 грн., з 1 липня - 2294 грн., з 1 грудня - 2393 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 грн, з 1 липня - 2013 грн., з 1 грудня - 2100 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 грн., з 1 липня - 2510 грн., з 1 грудня - 2618 грн.; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 грн., з 1 липня - 2379 грн., з 1 грудня - 2481 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн.; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 грн., з 1 липня - 1854 грн., з 1 грудня - 1934 грн. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 грн., з 1 липня - 2508 грн., з 1 грудня - 2589 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 грн., з 1 липня - 2201 грн., з 1 грудня - 2272 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 грн., з 1 липня - 2744 грн., з 1 грудня - 2833 грн.; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 грн., з 1 липня - 2600 грн., з 1 грудня - 2684 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн.; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 грн., з 1 липня - 2027 грн., з 1 грудня - 2093 грн. Відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні. Відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу суддів. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області разом як і Державна судова адміністрація України нараховуючи та виплачуючи судді грошове забезпечення зобов`язані діяти у межах Закону. У разі коли Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначався показник прожиткового мінімуму для обрахунку грошового забезпечення судді, неможливо порушити такі законодавчі приписи та встановити інший показник чи інший розмір грошового забезпечення. Слід вказати, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлюється розрахункова величина для обрахунку грошового забезпечення судді, така величина визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. В справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, зазначивши, що починаючи із 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Велика Палата Верховного Суду нагадала, що суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. У разі задоволення апеляційної скарги, не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Керуючись статтями 242, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року в справі №160/32441/24 скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання забезпечити бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди, зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова