Постанова 4816 № 585/2571/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2025 року м.Суми Справа №585/2571/24 Номер провадження 22-ц/816/815/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2024 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухвалене в м. Ромни Сумської області, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, у с т а н о в и в : У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем ОСОБА_1 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 2016 року. У сторін народилися двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти знаходяться на утриманні матері, з якою і проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 20 червня 2022 по теперішній час, проживає у м. Шостка. ОСОБА_1 , знаючи, що діти потребують постійної батьківської уваги і допомоги, ухиляється від виконання своїх обов`язків та достатньої матеріальної допомоги на їх утримання не надає. Позивачка працює у ТзОВ «Подорожник - Суми», але коштів, які вона отримує не вистачає на утримання її двох неповнолітніх дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Позивач не може одна забезпечити достатній рівень життя для дітей, тому батько, який є працездатним та отримує дохід, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу). Відтак, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття та витрати на правничу допомогу у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2024 року, до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1211 грн 20 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в розмірі суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для розгляду справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить задовольнити позов частково, стягнути з нього аліменти на дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення аліментів, а не з дня пред`явлення позову до суду, стягнути зі сторін на користь держави судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог, витрати на правничу допомогу у розмірі 2422,40 грн стягнути з позивачки ОСОБА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що з 20 червня 2022 року відповідач є військовослужбовцем, тому вимушено не проживає за місцем реєстрації, тимчасово перебуває у м. Шостка або у зоні бойових дій. За тимчасовим місцем проживання ухвали суду про відкриття провадження у справі та викликів до суду він не отримував, крім того, у місцях виконання бойових завдань відсутній зв`язок, не працює додаток «Дія», отримати інформацію неможливо. Зауважує, що суд мав відомості про його фактичне місце проживання, проте копії ухвали на його адресу не направив. Відповідач стверджує, що у кожне звільнення приїздить до своїх дітей та приймає участь у їх вихованні, систематично надавав позивачці кошти на її утримання та утримання дітей, на підтвердження надав довідку з банку. Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач, окрім іншого, заявив наступні клопотання: витребувати з поштового відділення с. Миколаївка Роменського району Сумської області витяг щодо особи якій були вручені документи від Роменського міськрайонного суду Сумської області; витребувати з поштових відділень м. Шостка Сумської області витяг щодо листів, які надійшли відповідачу від Роменського міськрайонного суду Сумської області. В силу положень частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом частин 1, 2 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні, окрім іншого, повинно бути зазначено про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Звертаючись з клопотанням про витребування судом витягів з поштових відділень заявник не зазначив, які саме перешкоди він мав для самостійного отримання цих доказів, та які заходи вчиняв для їх отримання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання. Відповідно до вимог частини 1 статті 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. 06 листопада 2024 року закінчився строк на апеляційне оскарження рішення у цій справі. 10 лютого 2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про додавання інформації та доказів до апеляційної скарги, яке за своїм змістом є доповненням до апеляційної скарги. Враховуючи, доповнення до апеляційної скарги подане відповідачем за межами строку на апеляційне оскарження, вказаний строк є присічним, апеляційний суд не враховує такі доповнення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі з 30 січня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8 зворот). Мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с.9). ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дітьми. Відповідач також зареєстрований за вказаною адресою, проте не проживає разом з родиною (а.с. 7 зворот). ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 20 червня 2022 року по теперішній час (а.с.8). Між сторонами склалися правовідносини з приводу сплати аліментів на малолітніх дітей, врегульовані Сімейним кодексом України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка самостійно виховує спільних з відповідачем дітей, які перебувають на її утриманні і проживають разом з нею, а відповідач належним чином не надає позивачці матеріальної допомоги на утримання дітей, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до ч. 2,3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частинами 1 та 2 статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків. Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини. За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов`язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Сам факт звернення ОСОБА_2 з позовом про стягнення аліментів до суду свідчить про відсутність домовленості між сторонами про розмір і порядок сплати відповідачем утримання на дітей. Надання дітям матеріальної допомоги у добровільному порядку, про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі, є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дітей. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 27 травня 2020 року, справа № 712/4702/19. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Колегія суддів погоджується з присудженим судом першої інстанції розміром аліментів на дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача, оскільки відповідач є працездатним, перебуває на військовій службі, має задовільний стан здоров`я та у нього відсутні на утриманні інші діти або непрацездатні особи, яких він зобов`язаний утримувати. Розмір аліментів визначено судом з врахуванням обставин справи та положень статей 181-182 СК України. Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу судової повістки та копії ухвали про відкриття провадження у справі. На конверті з копією ухвали про відкриття провадження у справі, адресованому ОСОБА_1 , що повернувся до суду без вручення, зазначена не повна адреса місця проживання відповідача (а.с. 23-24). З матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2024 року та 27 серпня 2024 року суд розміщував на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик відповідача (а.с. 26, 30). Відповідно до вимог частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. З огляду на ту обставину, що суду була відома адреса зареєстрованого місця проживання відповідача, адреса його тимчасового місця проживання, була зазначена позивачкою у позові, суд не мав процесуальних підстав для розміщення оголошення відповідно до вимог частини 11 статті 128 ЦПК України. Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, та відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу такою підставою, що відповідно до п.3) ч. 3 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. При цьому апеляційний суд звертає увагу апелянта на вимоги частини 1 статті 191 СК України, згідно з якою аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Тобто чинний Сімейний кодекс України чітко визначив термін з якого присуджуються аліменти і виключень не передбачає. Відтак вимога заявника апеляційної скарги про стягнення аліментів з дати набрання чинності рішенням місцевого суду або апеляційного суду відхиляється апеляційним судом, як така, що не ґрунтується на нормах матеріального закону. За встановлених обставин справи та з урахуванням наведених норм матеріального та процесуального закону рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2024 року, до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави на підставі частини 1 статті 141 ЦПК України. За змістом частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Стороною позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 05 червня 2024 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Мороз Л. О., акт приймання-передачі наданих послуг від 05 червня 2024 року та розрахунок розміру витрат з правничої допомоги, згідно з яким розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 2422,40 грн. (а.с.11-12). З урахуванням обсягу підготовлених процесуальних документів адвокатом Мороз Л.О., вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволена місцевим судом частково у розмірі 1000 грн. З огляду на принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), враховуючи, що позов про стягнення аліментів, поданий ОСОБА_2 підлягає задоволенню, відповідно витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн покладаються на відповідача в силу положень 2 статті 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 3; 381-382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2024 року, до досягнення дітьми повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова