Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/5799/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1168/25Головуючий по 1 інстанції Номер провадження 22-ц/821/1169/25 Справа №705/5799/24 Категорія: 307000000 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. секретар Любченко Т.М. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кушнеренко Т. В. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2025(повний текст складено 28.04.2025, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В. Л.) та додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 (повний текст складено 13.05.2025, суддя в суді першої інстанції Гудзенко В. Л.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталія Михайлівна про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини та про скасування свідоцтва про право на спадщину, в с т а н о в и в : у жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Т. В. звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталія Михайлівна про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини та про скасування свідоцтва про право на спадщину. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Позивач є сином померлої та відповідно спадкоємцем першої черги. Іншим спадкоємцем є дочка померлої (сестра позивача) ОСОБА_2 . Після смерті матері сторін залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки наданої для його обслуговування. Строк на подання заяви про прийняття спадщини сплив 12.07.2022. При цьому позивач не міг вчасно звернутися до нотаріуса з такою заявою у зв`язку із непереборними для нього обставинами. Позивач вказує, що з метою лікування дочки, якій у зв`язку з хворобою було рекомендовано лікарями проживати в регіоні з морським кліматом, його дружиною було придбано в 2017 році в м. Алушта квартиру. Для законного перебування на території АР Крим, як громадянину України, з метою збереження власного життя та життя дитини позивач отримав дозвіл на тимчасове проживання там, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті. З сестрою у позивача відносини були нормальні, коли захворіла мати вони разом оплачували її лікування та здійснювали догляд, а після її смерті спільно приймали участь у похоронах. Сестра повідомила позивача, що має намір написати відмову від спадщини на його користь. У позивача після смерті матері не було часу на оформлення спадщини, оскільки він мав їхати до своєї сім`ї в Алушту та планував приїхати до Умані наприкінці весни. Проте, 24 лютого 2022 року рф здійснила повномасштабний військовий напад на територію України, всі пункти пропуску на материкову територію України з АР Крим були закриті, оскільки там відбулися активні бойові дії. Позивач не міг ризикувати своїм життям, оскільки має на утриманні тяжко хвору неповнолітню дитину. Заяву на вступ у спадщину з території АР Крим він також не міг надіслати, так як будь-яке поштове сполучення у АР Крим з Україною відсутнє, а заява на вступ у спадщину може бути подана лише особисто. Відповідач в свою чергу повідомила позивачу, що так як перебуває у м. Умані зможе переоформити будинок на себе та передати управління на нього на сина позивача громадянина Іспанії ОСОБА_4 . 04.04.2023 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним з кадастровим №7110800000:02:004:0394 в м. Умань Черкаської області на ім`я ОСОБА_2 27.07.2023 відповідач видала на ім`я ОСОБА_4 довіреність на продаж вище зазначеного майна з правом отримання грошових коштів, строком на 10 років, проте 14.02.2024 скасувала вказану довіреність. Після цього позивач зрозумів, що був введений в оману сестрою, яка скористалася його перебуванням на окупованій території та неможливістю виїхати з неї для подання заяви на вступ у спадщину. При цьому відповідачка достеменно знала, що даний будинок в 2008 році позивач придбав за власні кошти та оформив його на матір. З викладеного вбачається, що строк на подання заяви на вступ у спадщину пропущено з поважних, об`єктивних причин, які не залежали від волі позивача. Також позивач вказує, що заява на вступ у спадщину відповідачем була подана 24.10. 2024, тобто з пропуском встановленого строку. Враховуючи той факт, що відповідач не проживала на момент смерті зі спадкодавцем, до нотаріуса із заявою на вступ у спадщину звернулася після спливу шестимісячного строку, вона є такою, яка не має права на отримання спадщини. Таким чином позивач вважає, що свідоцтво про право на спадщину відповідачу видано неправомірно та повинно бути визнано недійсним. За наведених підстав позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в шість місяців після смерті матері; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Марченко Н. М. 04.04.2023 на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Марченко Н. М. 04.04.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:004:0394 , яка розташована по АДРЕСА_1 та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2025у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд виходив з того, що підстави, на які посилається позивач не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Також суд вказав, що оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв, тому видачею відповідачці свідоцтва про право на спадщину права ОСОБА_1 не порушено й правові підстави для визнання недійсним оспорюваних свідоцтв відсутні. Крім того, додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Цімохи Р.Р. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 23.04.2025 та додатковим рішенням від 13.05.2025, представник позивача адвокат Кушнеренко Т. В. подала 19.05.2025 апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування скарги адвокат Кушнеренко Т. В. зазначає про те, що підставами для неможливості подання заяви вчасно є повномасштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України. Вказує, що висновки суду про недоведення факту проживання позивача на території АР КРИМ є безпідставними, оскільки на вимогу суду представником позивача було надано для огляду паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який окрім відмітки про тимчасовий дозвіл на проживання на території АР Крим до 12.09.2022 містить відмітку, що тимчасовий дозвіл погашено та на аркуші паспорту № 15 міститься відмітка про видачу дозволу на постійне місце проживання позивача. Також скаржник наголошує на тому, що суд і представник відповідача безпідставно зазначають про те, що перебування позивача «за кордоном» не є непереборною обставиною для подачі заяви на вступ у спадщину. Позивач проживав не «за кордоном», а на окупованій території, яка є територією України, де діє особливий правовий режим. На даній території відсутні консульські установи України. Зазначає, що всупереч твердженням суду представником позивача була надана інформація про перетин кордону ОСОБА_1 не лише лінії розмежування з АР Крим, а й надано інформацію про те, що на територію України з інших країн він не в`їжджав. Крім того, в суді оглянуто оригінал закордонного паспорту позивача зі строком дії до 08.05.2025 року, який не містить жодного штампу про в`їзд та виїзд до сусідніх країн України. Звертає увагу, що посилання суду на те, що позивач міг подати заяву на вступ у спадщину з 12.01 - 17.01.2022 є також безпідставним, оскільки подання заяви на вступ у спадщину в час похорон матері як мінімум суперечить моральним засадам суспільства, більш того, позивач аж ніяк не міг передбачити, що 24 лютого 2022 року російська федерація нападе на територію України та він не зможе прибути на територію підконтрольну державі Україна для подачі заяви на вступ у спадщину. Стосовно визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скаржник вказує на те, що строк на вступ у спадщину сплив 12.07.2022, при цьому заява на вступ у спадщину відповідачем була подана 24.10.2024, тобто з пропуском встановленого строку. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачав, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Таким чином, пункт 3 постанови не може застосовуватися у спірних правовідносинах. Отже, враховуючи той факт що відповідач не проживала на момент смерті зі спадкодавцем, до нотаріуса із заявою на вступ у спадщину звернулася після спливу шестимісячного строку, вона є такою, яка не має права на отримання спадщини, відповідно свідоцтво про право на спадщину їй видано неправомірно та повинно бути визнано недійсним. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Цімоха Р.С. просив суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вказуючи, що оскаржувані рішення та додаткове рішення суду є законними та обґрунтованими. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 19). Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , його батьками зазначені: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а.с. 18). Згідно інформації, яка вказана в паспорті ОСОБА_1 , в період з 12.09.2019 по 12.09.2022 йому надано дозвіл на тимчасове проживання в АР Крим (а.с. 16 . 24.10.2022 ОСОБА_2 було подано заяву приватному нотаріусу Уманського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2023 приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. посвідчила, що на підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_2 . Спадщина на яку видане це свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 22) Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2023 приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. посвідчила, що на підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_2 . Спадщина на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,0870 га, кадастровий номер 7110800000:02:004:0394, що розташована в АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 24). 27.07.2023 ОСОБА_2 була видана довіреність на громадянина Іспанії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути її представником по питаннях: продати належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0870 га, кадастровий номер 7110800000:02:004:0394, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , за ціну і на умовах за його розсудом та укласти договори купівлі-продажу (а.с 40). Згідно копії тексту розписки ОСОБА_2 від 27.07.2023 вона надала довіреність ОСОБА_4 на розпорядження належним їй майном: житловим будинком, земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично з моменту видачі довіреності управління та розпорядження зазначеним майном переходять до ОСОБА_4 . Довіреність видана нею добровільно і в подальшому протягом строку її дії вона не претендуватиме на передане нею майно. Розписка написана нею власноручно в чому розписалася (а.с.41) 14.02.2024 ОСОБА_2 скасувала довіреність видану нею на ім`я ОСОБА_4 на продаж належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0870га, кадастровий номер 7110800000:02:004:0394, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ), що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 72). 14.08.2024 нотаріусом Мінського нотаріального округу Атрушкевич Н.Л. була засвідчена довіреність, згідно якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 вчиняти дії, в тому числі з питань оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_3 (а.с. 110-114) Як вбачається із спадкової справи 05.09.2024 ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. з заявою ОСОБА_1 в якій зазначено, що він є рідним сином померлої ОСОБА_3 та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину після її смерті. Дана заява складена та засвідчена 13.08.2024 нотаріусом Мінського нотаріального округу Зотовою Ю.А., зареєстрована у реєстрі за №21-401 ( а.с. 87-117). Постановою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. від 05.09.2024 відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , який залишився після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Крім того, нотаріусом було встановлено, що ОСОБА_1 разом з спадкодавцем не проживав та не був зареєстрований. Тобто спадкоємець не вчинив жодних дій, передбачених ст.1269 ЦК України, а саме: не подав заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця та не проживав разом з спадкодавцем на момент смерті. Також встановлено, що ОСОБА_1 не був на момент смерті спадкодавця недієздатним, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена. Позивач обґрунтовує причину пропуску звернення до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини проживанням в АР Крим та у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, неможливістю потрапити на територію України. Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. Відповідно до положень ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; ч.1 ст.1270 ЦК України- для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ч.ч.1, 3 ст.1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Згідно роз`яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Крім того, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 04.11.2015 6-1486цс15 та від 23.08.2017 №6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС: від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 (провадження №61-38298св18), від 17.10.2019 у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30.01.2020 у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19) та інших. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших. Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24. Апеляційний суд враховує, що днем відкриття спадщини за обставин цієї справи є 12.01.2022, заява про прийняття спадщини мала бути подана до нотаріуса до 12.07.2022. Однак до нотаріуса позивач, як спадкоємець, який не проживав зі спадкодавцем та має намір прийняти спадщину, звернувся не особисто, а через представника лише у вересні 2024 року, пропустивши визначений законодавством 6-місячний строк. Скаржник підставою неможливості подання ним заяви про прийняття спадщини вказує повномасштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України, відсутність поштового та транспортного зв`язку між Україною та рф, при цьому, будь-яких доказів про те, що протягом встановленого законом шестимісячного строку звернення з заявою про прийняття спадщини дійсно позивач не міг звернутися до нотаріуса Уманського районного нотаріального округу особисто чи через представника вчасно відсутні. Скаржником не наведено доводів поважності причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій по звернення із заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством строк, оскільки способи перетину кордону існували та існують зараз, територія АР Крим анексована ще з 2014 року, що не перешкодило позивачу виїхати туди на постійне місце проживання, і повномасштабний наступ дану територію у 2022 році не торкнувся, як і не було жодних бойових дій на території, де відкрилася спадщина. Позивач не був позбавлений можливості подати заяву або особисто звернувшись до нотаріуса, або через консульські установи України за кордоном зокрема у той самий спосіб, як він це зробив у даному випадку, а саме через представника у 2024 році. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про визнання свідоцтва недійсними є передчасною, адже позивач не набув спадкових прав після смерті матері та відповідно майнових прав на спадкове майно. Отже, у позивача відсутні будь-які порушені, не визнані чи оспорені права на спадкове майно, за захистом яких він міг би звернутися до суду. Таким чином висновки суду першої інстанції у даній справі про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є вірними. Усі інші апеляційні доводи наведеного не спростовують, так як не свідчать про існування обставин, які б перешкодили позивачу у визначений строк подати заяву про прийняття спадщини. Надаючи оцінку вимогам апеляційної про скасування додаткового рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 апеляційний суд враховує таке. Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує (незалежно від клопотань учасників судового розгляду): чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18. Далі, положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з мотивувальної частини додаткового рішення судом першої інстанції належним чином враховано наявність заяви представника відповідача щодо співмірності витрат на оплату послуг на правничу допомогу, складність справи, обсяг виконаних представником відповідача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, отже визначена судом сума витрат, що підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача в розмірі 15 000 грнвідповідає критерію реальності та є виправданою. У даному випадку апеляційний суд враховує, зокрема, надання адвокатом правничої допомоги при складанні відзиву, складання заперечення на клопотання представника позивача про доручення доказів, складання заперечення на клопотання представника позивача про виклик свідків, складання клопотання про дослідження оригіналів документів, складання заяви про стягнення судових витрат, а також участь у судових засіданнях у справі (20.11.2024, 17.02.2025). Аргументів, які б спростовували такі висновки суду у справі апеляційна скарга на додаткове рішення не містить та не доводить, що стягнута судом сума в розмірі 15 000 грн не відповідатиме засадам необхідності та розумності витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2025та додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2025та додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 у даній справі залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 10.09.2025. Суддя-доповідач Судді