Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/7792/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/7792/24 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б. Категорія 60 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С., за участю секретаря Антоневської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/7792/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Стандратюка Василя Івановича, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т. Б.., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_3 . Вказує, що вони з відповідачем є рідними братами. Після смерті батька відкрилася спадщина на майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 132300 грн; земельна ділянка, площею 0,1352га, кадастровий номер 1820885301:03:002:0053, призначена для ведення сільського господарства, вартістю 5212 грн; земельна ділянка, площею 0,5400га, кадастровий номер 1820885300:01:002:0259, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, вартістю 18500 грн.; земельна ділянка, площею 0,0685га, кадастровий номер 1820885300:04:001:0259, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, вартістю 522 грн; земельна ділянка, площею 0,5405га, кадастровий номер 1820885300:01:002:0257, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, вартістю 18700 грн.; земельна ділянка, площею 0,0681 га, кадастровий номер 1820885300:04:001:0258, призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, вартістю 519 грн. Позивач вказує, що спадкоємцями за законом в рівних частках є дружина спадкодавця (його матір) - ОСОБА_4 , він та відповідач. За життя батька у них з братом були добрі сімейні стосунки, часто навідувались, підтримували батьків та радились при потребі. Такі ж стосунки залишились й після смерті батька, вони піклувалися про матір. Стверджує, що на той час вони з братом та матір`ю дійшли згоди про те, що питання про поділ спадкового майна буде вирішено після смерті матері. За наявності такої усної домовленості він не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Також позивач вказує, що він страждав на онкологічне та інші хронічні хвороби (цукровий діабет, тахікардія, гіпертонічний криз), у зв`язку з чим йому встановлена інвалідність другої групи, що також вплинуло на душевні страждання матері, яка переживала за стан здоров`я сина, та по мірі можливості надавала грошову допомогу. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла, після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на те майно, яке вона фактично успадкувала після смерті батька. 1 жовтня 2021 року він звернувся до нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області, за місцем свого проживання, для нотаріального посвідчення заяви про прийняття спадщини після смерті матері та для подальшого направлення такої заяви приватному нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Вказана заява за нотаріально посвідченим дорученням дружиною ОСОБА_5 була передана приватному нотаріусу Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Ковальчук Олені Дмитрівні, за місцем відкриття спадщини. При подачі цієї заяви нотаріус повідомила про наявність заповіту, складеного за життя матір`ю, згідно з яким все належне їй майно вона заповідала відповідачеві. Також з`ясувалося, що мати відмовилася від належної їй частки у спадковому майні свого чоловіка на користь відповідача. Вказує, що відповідач оформив спадкові права після смерті батьків, отримавши 20 лютого 2015 року свідоцтва про право на спадщину за законом та 8 грудня 2020 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_1 стверджує, що не подав у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки сподівався на те, що його покійна матір та брат дотримаються умов усної домовленості про те, що уся батьківська спадщина буде поділена між ним та відповідачем після смерті матері. Після смерті матері відповідач припинив будь-яке спілкування з ним, а на неодноразове його прохання вирішити питання про поділ спадщини у добровільному порядку, - уникав будь-яких зустрічей та розмов. Окрім того, вказує, що він тяжко хворів та тривалий час проходив курси лікування, що позбавило його можливості своєчасно прийняти спадщину після смерті батька. Таким чином, наявність зазначених обставин у сукупності свідчать про те, що у нього існували об`єктивні перешкоди у своєчасному прийнятті спадщини після смерті батька. Таким чином, просив суд визначити йому додатковий строк, тривалість один місяць, для прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті батька ОСОБА_3 , для подання заяви приватному нотаріусу за місцем прийняття спадщини протягом одного місяця. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Стандратюк В.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що через необізнаність, постійні хвороби, збройну агресій росії проти України, введення на території України воєнного стану позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення позивачу додаткового строку для її прийняття. Посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №681/203/17-ц від 17.10.2019 року, згідно з якою, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Ковальчук А.О., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Зокрема, зазначає, що спадщина після смерті батька сторін відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто більш ніж на 8 років раніше збройної агресії рф проти України, відтак посилання на введення на території України воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку, не заслуговують на увагу, як і решта доводів позивача, оскільки вони жодним чином не підтверджують наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька. Враховуючи пояснення свідків, позивач неодноразово приїжджав до матері після смерті батька, а відтак ніщо не перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька. Посилання позивача на те, що він хворів та періодично проходив лікування, не спростовує факт довготривалого, майже дев`ятирічного, незвернення до нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько сторін - ОСОБА_3 . Досліджена судом першої інстанції копія спадкової справи № 25/2014 містить інформацію про те, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_2 , який у встановлений законом строк подав приватному нотаріусуБердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. відповідну заяву. Дружина спадкодавця ОСОБА_4 подала заяву про відмову від належної їй частки у спадковому майні на користь сина померлого- ОСОБА_2 . Також судом встановлено, що 7 лютого 2022 року представник позивача подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. від 7 лютого 2022 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини. Відповідно до наявних у справі медичних документів встановлено, що позивач 03.05.2022 року та 9.12.2022 року проходив комп`ютерну томографію у КНП Хмельницький обласний протипухлинний центр ХОР. Згідно з випискою із історії хвороби №8965 відділення новоутворень органів травлення та заочеревинного простору ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 20.10.2021 року по 05.11.2021 року. Відповідно до виписного епікризу Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікування у період з 14.04.2009 року по 22.04.2009 року. Згідно з виписним епікризом Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікування у період з 01.03.2012 року по 12.03.2012 року. Відповідно до витягу з історії хвороби №1258 позивач перебував на стаціонарному лікуванні (КНП «ХОПЦ» ХОР Хіміотерапія) з 08.02.2022 року по 10.02.2022 року. У цьому ж витягу зазначено про проведене лікування з 25.11.2021 року - 29.11.2021 року, 22.12.2021 року - 23.11.2021 року, 17.01.2022 року - 19.01.2022 року, 8.02.2022 року - 10.02.2022 року. Згідно з випискою КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Полонської міської об`єднаної територіальної громади" із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 25.02.2025 року за період спостереження систематично лікувався лікарем урологом 10.01.2014, 13.03.2014, 13.05.2014, 04.07.2014, 29.09.2014, 22.10.2014, 25.11.2014, 25.02.2015, 27.02.2015 (стаціонарне лікування), 11.03.2015, 21.04.2015, 30.06.2015, 27.08.2015, 23.09.2015, 18.12.2015, 27.07.2016, 10.06.2016, 21.04.2017, 27.07.2017, 18.12.2018, 29.11.2021, 15.08.2023, 26.07.2024, 30.08.2024, 30.10.2024, 23.01.2025 онкологом 12.02.2014, 30.05.2018, 14.03.2019, 26.04.2019, 01.09.2019, 03.04.2020, 25.10.2021 оперативне лікування і умовах "Хмельницького обласного протипухлинного центру", курси поліхіміотерапії (25.11.2021, 22.12.2021, 17.01.2022, 08.02.2022), 24.05.2023, 11.07.2023, 10.08.2023, 01.12.2023, 19.01.2024 ендокринологом - систематично щомісяця отримує інсулінотерапію, періодично стаціонарно (в т.ч. при амбулаторії на дому) травматологом з приводу гонартрозу 11.08.2023, 24.11.2023, 19.01.2024 неврологом 15.01.2019, 10.08.2023 стаціонарно при амбулаторії з приводу змішаної енцефалопатії постійно перебуває під наглядом сімейного лікаря. Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, загальне захворювання. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 20.12.2021 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 20.12.2021 року за загальним захворюванням довічно. Свідок ОСОБА_5 , дружина позивача, повідомила, що їй відомо, що батько помер у 2013 році, позивач не звертався до нотаріуса, бо хворів, а з 2022 року перестав ходити. До нотаріуса зверталися після смерті матері і тоді нотаріус повідомив про батьківський пай. Також пояснила, що позивач був присутній на похованні і пересувався самостійно. Завжди їздив на проводи, свята до матері. Питання спадщини виникло, коли матеріально складно стало. Свідок ОСОБА_6 , дочка позивача, повідомила, що дійсно батько не звертався вчасно із заявою про прийняття спадщини, оскільки хворів. Наразі самостійно не пересувається і це близько 5 років триває. Не пам`ятає і не відомо, чи батько навідувався до своєї матері. Свідок ОСОБА_7 , повідомила, що знає батьків сторін. Позивач був присутній на похованні батька з родиною. Також був присутній і на 9, і на 40 днів, приїжджав до матері на проводи. Останній раз бачила на похованні матері. Відомо, що неодноразово приїздив до матері. Також відомо, що померлий дав розпорядження на все майно відповідачу, бо останній доглядав його. Свідок ОСОБА_8 , повідомила, що знає сторін з дитинства, знає їх батьків. Відомо що спочатку помер батько, а потім мама. Позивач був присутній на похоронах, потім приїжджав на поминки і на майже кожні проводи. Бачив, що до матері позивач навідувався то сам, то з дружиною. Був у 2021 році на похоронах матері. Свідок ОСОБА_9 , повідомила, що сторони є братами. Позивач проживав у с. Полонному. На поховання батька та матері він приїздив. Відомо, що батько сторін лежав у госпіталі, відповідач його постійно відвідував. Коли забрав відповідач до себе матір, то з того часу не бачила позивача. Свідок ОСОБА_10 , сусід відповідача, повідомив, що позивач з дружиною був на похоронах батька, нормально пересувався. Після похорон навідував, приїжджав до матері на свята. Був на похоронах матері. Про хворобу позивача свідку нічого не відомо. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно прийняти спадщину після смерті батька. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Так, відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, насамперед, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18). У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) зазначено, що «суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька. Необізнаність із законодавством та введення в Україні воєнного стану не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили позивачу вчасно здійснити таку дію, тим більше, що станом на час відкриття спадщини така перешкода, як введення воєнного стану в Україні, не існувала. Крім того, законодавство України передбачає альтернативні варіанти прийняття спадщини (зокрема, подання відповідної заяви засобами поштового чи електронного зв`язку), що значно спрощує процес реалізації прав спадкоємців. Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Керуючись ст.ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стандратюка Василя Івановича, залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 вересня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 24 квітня 2026 року.