Постанова КАС ВС № 400/6262/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09 вересня 2025 року справа №400/6262/24 адміністративне провадження № К/990/31160/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач), суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (судді: Вербицька Н. В., Джабурія О. В., Кравченка К. В.), у справі №400/6262/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка-Бета» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - УСТАНОВИВ: Рух справи 04 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка-Бета» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), з урахуванням зменшення позовних вимог за заявою від 31 січня 2025 року, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2024 року № 449114290701 (податок на прибуток ) частково на суму 837 756 572,80 грн, № 447814290701 в частині 38 719 348 грн 17 коп. (податок на додану вартість), № 4497142923, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 105 грн, в повному обсязі, з мотивів протиправності їх прийняття. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 03 лютого 2025 року частково задовольнив позов Товариства, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 15 березня 2024 року №447814290701 на суму 38 705 250 грн, №449114290701 на суму 16 722 275 грн. В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив. 28 травня 2025 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду частково задоволено апеляційну скаргу Товариства та залишено без задоволення апеляційну скаргу податкового органу. Скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року та ухвалено постанову про часткове задоволення позовних вимог Товариства, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15 березня 2024 року: № 447814290701 в частині зменшення від`ємного значення з ПДВ на суму 38 705 250,44 (тридцять вісім мільйонів сімсот п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн та № 449114290701 в частині зменшення від`ємного значення з податку на прибуток на суму 837 714 950,19 (вісімсот тридцять сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 03 червня 2025 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 174 679,26 гривень. 05 червня 2025 року від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшла заява, в якій відповідач просить відмовити у стягненні витрат на професійну правову допомогу з огляду відсутність підстав для їх задоволення. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 25 червня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства судові витрати за надану правову допомогу у розмірі 50 000 грн. Суд апеляційної інстанції зменшив заявлений розмір судових витрат до 50000 грн, оскільки вважав завищеним заявлений представником позивача час на написання самої апеляційної скарги, оскільки фактично вона відтворює за суттю та змістом позовну заяву, яка складалась тим самим представником. 22 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №400/6262/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року. Доводи касаційної скарги Відповідач подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 та пункту 1 частини другої статті 353 КАС України. Так, за позицією податкового органу, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував частину п`яту статті 134 ПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа №808/1436/18), від 27 січня 2022 року (справа №813/2241/18). Відповідач наголошує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Зокрема, скаржник акцентував на тому, що згідно з актом приймання робіт № 5 від 03 лютого 2025 року, представником ТОВ «ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА»: витрачено - 18 год. на підготовку та подання позовної заяви. Проаналізувавши зміст позовної заяви не зрозуміло чому представником позивача витрачено 18 год. на підготовку та подання позовної заяви, адже ця справа є тотожною справам № 400/1119/24, № 400/5624/24; витрачено - 10 год. на підготовку відповіді на відзив, у якій представником позивача не надано нових чи додаткових доказів або пояснень, а більшість інформації, що наведена в відповіді на відзив вже наявна в позовній заяві а тому години, які витрачені на підготовку відповіді на відзив також є безпідставно завищені. Надмірний розмір заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу дає підстави вважати, що ці дії направлені на отримання доходу, що не відповідає духу закону в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, який передбачає відшкодування невідворотних витрат, необхідних для захисту прав особи. Скаржник просить скасувати додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в частині задоволених вимог, ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на користь Товариства в цій частині. Правове регулювання та висновки Верховного Суду Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). При вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем докази, зокрема, договір про надання правової допомоги від 11 серпня 2024 року; договір про залучення адвоката від 01 лютого 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 29 травня 2025 року; платіжну інструкцію від 02 червня 2025 року. За змістом акта приймання-передачі наданих послуг № 6 від 29 травня 2025 року адвокат затратив: 12 год. на підготовку апеляційної скарги; 0,5 год. на підготовку клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; 4 год. підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача; 13 год. для підготовки 4 додаткових пояснень; 1,5 год. підготовка заяви про заперечення щодо витребування доказів; 4 год. участь у судових засіданнях. Загалом затрачено 35 годин часу. Надаючи оцінку наведеному розрахунку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до витрат на правову допомогу відносяться виключно ті юридичні дії, вчинення яких є необхідними для надання правової допомоги. В даному випадку, апеляційний суд визнав, що підготовка клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підготовка заяви про заперечення щодо витребування доказів, є процесуальними діями, які не відносяться до юридично необхідних у даній справі, тому не можуть компенсуватись за рахунок відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат врахував прецедентну практику ЄСПЛ (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74), відповідно до якої відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності і, більше того, розумності їх розміру. Оцінивши співмірність визначеної позивачем суми понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що представник Товариства об`єктивно завищив час на написання апеляційної скарги, оскільки фактично вона відтворює за суттю та змістом позовну заяву. Врахувавши критерій необхідності отримання правової допомоги, складність даної справи, її значення для сторін, суд апеляційної інстанції вважав за доцільне зменшити заявлену до відшкодування суму до 50 000 грн. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам. Під час касаційного розгляду не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року. Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій. Підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову з урахуванням усталеної правової позиції Верховного Суду, зменшивши витрати до 50 000 грн. Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №400/6262/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: Л. І. Бившева В. В. Хохуляк