Ухвала КАС ВС № 240/21422/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 08 вересня 2025 року м. Київ справа №240/21422/24 адміністративне провадження №К/990/28858/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №240/21422/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, УСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати їй разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як члену сім`ї загиблого ветерана війни в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її користь щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 11155,00 грн, недоплаченої частини разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності, як члену сім`ї загиблого ветерана війни, за 2024 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності, як члену сім`ї загиблого ветерана війни, за 2024 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 03 липня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом. Копія ухвали надійшла в особистий кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 22 липня 2025 року о 21:01. У межах встановленого судом строку представник відповідача направив заяву про усунення недоліків та долучив документ про сплату судового збору. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області усунуті недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини п`ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» від 02 квітня 2024 року №369 (далі - постанова КМУ №369), Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року №1396 (далі - Порядок №1396), порушили положення статті 122 КАС України, а також не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, від 14 травня 2025 року у справі №440/14216/23, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19. У касаційній скарзі відповідач стверджує, що позовні вимоги позивача зводяться до неправомірності дій Кабінету Міністрів України, які полягають у затвердженні Порядку №1396 у чинній редакції. Водночас, позивач не заявляв вимог до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними положень Порядку №1396 чи його окремих положень. Відповідач зазначає, що Порядок №1396 є чинним і у встановленому законом порядку протиправним не визнавався. Діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, що зобов`язує його виконувати чинні акти Уряду та дотримуватися встановлених норм законодавства. Відповідач наголошує, що частина п`ята статті 14 Закону №3551 у редакції Закону №2983-IX є чинною і підлягає обов`язковому застосуванню. Розмір грошової допомоги визначається не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, а безпосередньо постановою КМУ №369. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати грошової допомоги у 2024 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному постановою КМУ №369 розмірі до відомостей (списку) на виплату пенсій. Головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги в даному випадку є Мінсоцполітики, а Пенсійний фонд України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Пенсійний фонд України не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги, а бюджетне фінансування для виплати позивачу допомоги у заявленому розмірі Головному управлінню не передбачено. Разом з тим, постановою КМУ №369 встановлено чіткі повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у процедурі виплати грошової допомоги. Відповідач стверджує, що ним не допущено бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень. Скаржник також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23 у якій Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року і ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову про перерахунок щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Мотивуючи своє рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: - Верховна Рада України діяла в межах дискреційних повноважень, делегуючи Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та розмір виплати. - грошова виплата не є основним джерелом доходу. - територіальний орган Фонду, здійснивши виплату відповідно до чинної на той час редакції Закону №3551-ХІІ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Відповідач також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не вирішили питання про дотримання позивачкою процесуального строку. На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, у якому зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Подібної позиції дотримується також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а. Відповідач підкреслює, що постанови про відступлення від наведених висновків, Верховним Судом не приймалось, а тому такі висновки мають враховуватись судами під час розгляду справи. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить Верховний Суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень частини п`ятої статті 14 Закону №3551-XII, постанови КМУ №369, Порядку №1396, перевірки дотримання судами положень статті 122 КАС України, а також необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, яке буде розглянуто судом у порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №240/21422/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

2. Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/21422/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа