Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11442/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11442/24 Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 400/11442/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2024 № 046950004489; зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії, № 046950004489 від 07.08.2024 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159), м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1 - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159), м, Миколаїв, вул. Морехідна,1) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на Металургійному заводі імені Петровського з 25.08.1986 по 09.08.1992. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159), м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1 зарахувати до пільгового та загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в ПАТ «Михайлівський ГЗК» з 15.10.1992 по 22.12.1997 з урахуванням заробітної плати за вказаний період трудової діяльності. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159), м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1 зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на копальні «Нелькан» АК «Індігірзолото» з 12.03.2001 по 28.10.2004 з урахуванням заробітної плати за вказаний період трудової діяльності. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159), м. Миколаїв, вул. Морехідна 1, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № 5209 від 30.07.2024 про призначення пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії позивачу, незарахувавши до її страхового стажу: - період роботи з 25.08.1986 до 09.08.1992; - період роботи в російській федерації з 15.10.1992 до 22.12.1997 та з 12.03.2011 до 28.10.2004. Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що період роботи з 25.08.1986 до 09.08.1992 незарахований до стажу позивача, оскільки в трудовій книжці наявні виправлення дати звільнення та дати наказу про звільнення. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у російській федерації відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» дію угоди про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, припинено. У зв`язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 не зараховуються до страхового стажу. Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що на документах, що підтверджують стаж роботи позивача у рф відсутній апостиль компетентного органу держави. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 06.05.2025 у справі № 400/11442/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07.08.2024 № 046950004489 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового та загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.10.1992 до 22.12.1997. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.03.2001 до 28.10.2004 Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення її пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та прийняти рішення із урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 211,20 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не врахував, що відповідач правомірно прийняв рішення № 046950004489 від 07.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком. - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи принцип екстериторіальності, 07.08.2024 відповідач рішенням № 046950004489 відмовив у призначенні пенсії позивачу У рішенні зазначено, що у позивача відсутній відповідний страховий стаж та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди роботи мають бути зарахованими до страхового стажу позивачки. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача № 449 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вбачається зі спірного рішення пенсійним органом до страхового стажу позивачки не зараховано: - період роботи з 25.08.1986 до 09.08.1992 за трудовою книжкою від 25.08.1986 НОМЕР_2 , оскільки наявні виправлення дати звільнення та дати наказу про звільнення; - періоди роботи на території РФ з 15.10.1992 до 22.12.1997 та з 12.03.2001 до 28.10.2004; - період ведення підприємницької діяльності протягом травня грудня 2003, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та сплату страхових внесків. Надаючи оцінку вказаним аргументам пенсійного органу, колегія суддів виходить з таких міркувань . Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 25.08.1986 до 09.08.1992. Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 25.08.1986 до 09.08.1992 за трудовою книжкою від 25.08.1986 НОМЕР_2 , оскільки наявні виправлення дати звільнення та дати наказу про звільнення. Проте, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), яка було чинною станом на момент спірних відносин, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Відповідно до трудової книжки позивача від 25.08.1986 НОМЕР_2 , в записі № 3 наявні виправлення дати звільнення та дати наказу про звільнення. На думку суду, рік дати звільнення (1992) був змінений, так само як і рік дати наказу про звільнення (1992). Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що виправлення в трудовій книжці позивача здійснювалися не власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, виправлення не засвідчені в установленому порядку, інших доказів на підтвердження дати звільнення (09.08.1992) та дати наказу про звільнення (09.08.1992) позивачка до матеріалів справи не надала. З наведеного, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 25.08.1986 до 09.08.1992. Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 15.10.1992 до 22.12.1997 та з 12.03.2001 до 28.10.2004. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з трудової книжки позивачки, ОСОБА_1 працювала в ПАО «Михайловский ГОК» з 15.10.1992 до 22.12.1997 та в ПАО «Индигирзолото» з 12.03.2001 до 28.10.2004. Так, пунктом 2.11. Розділу ІІ Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). За приписами пункту 22 Порядку № 637, стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього срср і держав, з якими колишнім срср було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод). Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону № 1058-IV, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць СНД і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Згідно із статтею 6 Угоди від 13.03.1992, для встановлення права на пенсію громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-яких з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набрання чинності Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1 січня 2004 року на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність. В Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) вказано, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», дата набрання законної сили 02.12.2022, Угода від 13.03.1992 припинила свою дію для України. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" дію Угоди від 14.01.1993 було припинено. Отже, до 2022 року Україна як держава - учасниця міжнародних угод виконувала відповідні зобов`язання. Тому періоди роботи позивача до виходу України з міжнародних угод мають бути зараховані до страхового його стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22. Враховуючи викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки період роботи з 15.10.1992 до 22.12.1997 та з 12.03.2001 до 28.10.2004. Апеляційний суд зауважує, що в частині незарахування іншого періоду роботи спірне рішення пенсійного органу позивачкою не оскаржено, а відтак апеляційний суд не надає оцінку рішенню відповідача в неоскарженій частині. За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994. При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001) З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 400/11442/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк