Постанова 4819 № 650/6087/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 02 вересня 2025 року м. Херсон Номер справи: 650/6087/24 Номер провадження: 22-ц/819/642/25 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Склярської І.В., суддів: Кутурланової О.В., Майданіка В.В. секретар Андреєва В.О розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 травня 2025 року (під головуванням судді Сікори О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В грудні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє Промітний Дмитро Сергійович звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору найму (оренди). В обґрунтування позову зазначено: ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520982000:07:003:0024 площею 6,1521 га, яка розташована в межах території Давидово-Брідської сільської ради, Бериславського, району Херсонської області. 11 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було укладено договір оренди №1600181 вказаної вище земельної ділянки. Згідно з п.2.1 Договору оренди землі №1600181 від 11.04.2019 року орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку, належну позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського (Бериславського) району Херсонської області. Відповідно до п.3.1 вищевказаного Договору оренди землі він укладений строком до 30 листопада 2026 року. Згідно з п.п 4.1 вищевказаного Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8,21 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Договору оренди земельної ділянки, орендна плата вноситься у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця. (п.4.5 Договору). В порушення умов Договору оренди відповідач не сплачував орендну плату за 2022 рік, 2023 рік, та 2024 рік. Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично не сплачує оренду плату протягом дії договору оренди, позивач просив розірвати договір оренди землі від 11.04.2019 року №1600181, предметом якого є земельна ділянка площею 6,1521 га з кадастровим номером 6520982000:07:003:0024. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 травня 2025 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник Промітний Дмитро Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди задоволено. Суд ухвалив: розірвати Договір оренди землі від 11.04.2019 року №1600181, який укладений між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 6,1521 га з кадастровим номером 6520982000:07:003:0024, яка розташована в межах території Давидово - Брідська сільська рада, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1211,20 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що суперечить нормам матеріального права та обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи (1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, послалася на наступні обставини. Апелянт вважає за необхідне звернути увагу, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП) право оренди на землю згідно Договору відчуження права оренди, було 17.04.2025 перереєстровано на нового орендаря ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" , отже суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, всупереч вимогам п.8 ч.1 ст.411 ЦПК України. Суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував ту обставину, що порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зобов`язання за договором оренди земельної ділянки сталося внаслідок наявності обставин непереборної сили, а саме повномасштабного вторгнення військ російської федерації, що є загальновизнаним фактом, у зв`язку з чим особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності на підставі ст.617 ЦК України. В обґрунтування вказаних обставин, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначила про Лист Торгово-Промислова Палата від 28 лютого 2022 р., в якому військову агресію рф проти України визнано форс-мажорною обставиною, чим підтверджено, що повномасштабне вторгнення російських військ є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинам для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Навіть органами місцевого самоврядування, у зв`язку із надзвичайними та невідворотними обставинами, відповідними розпорядженнями надавались податкові пільги Позиція інших учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «ЮТС-Агропродукт», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне. 11 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» був укладений договір оренди землі №1600181. Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку (земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,1500 га, кадастровий номер 6520982000:07:003:0024, яка розташована на території Давидово-Бродівської сільської ради, Великоолександрівського району, Херсонської області. Згідно до п. 2.4 Договору, нормативно-грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на дату укладання договору становить 181757,42 грн. Відповідно до п. 3.1 договір укладено строком до 30 листопада 2026 року. У відповідності з п. 4.1 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8,21% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5 Договору). Відповідно до п. 9.1 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав застосування вимог пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України відповідно до якої підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, доведення та не спростування систематичного невиконання, 2021, 2022, 2023 роки, відповідачами обов`язку щодо сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які укладені між сторонами та які діяли впродовж вказаного періоду часу. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України). Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»). Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»). Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин. Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування відповідачами спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останніми орендної плати. Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші). Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі не заперечував факт не виконання своїх зобов`язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, посилаючись на те що період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які товариство не відповідає; неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров`я працівників при обробітку земельної ділянки є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Давидово-Брідська сільська ради, яка відноситься до Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району, Херсонської області у період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 09 листопада 2022 року Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним. Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору). Суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. що загальне посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов`язань, оскільки такий лист носить загальний характері не містить ідентифікації конкретного зобов`язання відповідача .Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Верховного Суду у справах№ 910/8580/22,№ 910/14244/20та інших, сторони, що посилаються на форс-мажор, повинні довести його наявність у конкретному випадку та безпосередній вплив на виконання їхніх зобов`язань. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21. Згідно ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК Українивичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16. Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення господарської діяльності у 2022 році, а отже відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки є обґрунтованими. Проте, саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати за 2023, 2024 роки, як підстава для розірвання орендних відносин, відповідачем, не спростована. Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Разом з тим жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин які б свідчили про відсутність протягом 2023, 2024 років, за які відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через наведені апелянтом обставини, як підстав для застосування вимог ст. 726 ЦК України, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в установленому процесуальним законом порядку, не надано. При з`ясуванні наведеного представником ТОВ «ЮТС-Агропродукт» доводу апеляційної скарги про прийняття судом першої інстанції рішення про права та обов`язки іншої особи ТОВ «Перемога Плюс», оскільки згідно Договору відчуження права оренди , право оренди на землю було перереєстровано на нового орендаря ТОВ «Перемога Плюс» 17.04.2024 року, представник відповідача не зміг пояснити причини не повідомлення у відзиві на позовну заяву ( 06.05.2025) та у відповідному клопотанні ( 01.05.2025) про укладення між суб`єктами господарювання договору відчуження права оренди . Також не зміг пояснити причини не надання судам укладеного договору, не надання витягу з якого б вбачалося зареєстроване право оренди земельної ділянки, належній позивачці, а також день та час реєстрації переходу цього права. Наведене свідчить про недобросовісність дій відповідача. Крім того відомостей того коли утворено ТОВ «Перемога - Плюс» та хто є його засновником, бенефіціаром, причини укладання такої угоди під час розгляду сотень судових справ з спірних з відповідачем правовідносин представником відповідача не було під час розгляду справи пояснено. Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом наведена обставина необґрунтована. В 2023, 2024 роках спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій, що підтверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України в редакції від 28 лютого 2025 року№

376. Апелянтом не доведено, що він, в силу, закону звільнений від обов`язку сплати орендної плати за орендовані земельні ділянки приватної власності. Також апеляційна скарга не містить обставин та доводів, що товариство в межах реалізації Закону України « Про протимінну діяльність в Україні», зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельної ділянки та неможливості сплати орендної плати. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання відповідачем обов`язку у період, що не охоплює 2022 рік з приводу орендної сплати було обумовлене саме обставинами непереборної сили, до суду, з урахуванням вимог процесуального закону, надано не було. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав розірвання договору оренди, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, а саме систематичним (два і більше разів) несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та вважає, що неможливість, через тимчасову окупацію, використання орендарем за призначенням об`єкту оренди в період з березня 2022 року по листопад 2022 року і як наслідок виконання зобов`язань зі сплати у 2022 році орендної плати, відповідно до умов договору, на правильність вирішення спору, наявність систематичної несплати два і більше разів, а саме 2023, 2024 роки та висновку суду на підставу розірвання договору оренди, не впливає. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 375, 376, 382 ЦПК України, суд, ухвалив: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: О.В. Кутурланова В.В. Майданік Повний текст постанови складено 08 вересня 2025 року Суддя І.В. Склярська