Ухвала КАС ВС № 420/18776/24

УХВАЛА 08 вересня 2025 року м. Київ справа №420/18776/24 адміністративне провадження №К/990/36369/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І. суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №420/18776/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлене листом від 11.06.2024 №1500-0203-8/88496, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку та виплаті з 01.02.2023 та з 01.02.2024 (з першого числі місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі оновлених довідок від 27.05.2024 №ЮО93261 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 та 01.01.2024, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 та з 01.02.2024 (з першого числі місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі оновлених довідок від 27.05.2024 №ЮО93261 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 та 01.01.2024, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи із 80% відповідних сум грошового забезпечення як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до вимог статті 21 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2024, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.05.2024 №ЮО93261 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки від 27.05.2024 №ЮО93261 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум; - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 02.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №420/18776/24 за вищевказаним позовом, в якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Одночасно з касаційною скаргою подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 він отримав 06.08.2025. В підтвердження зазначених обставин скаржник надає копію конверта, яким було надіслано йому копію оскаржуваного судового рішення (трек номер поштового відправлення 0610271413176). З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Колегія суддів враховує той факт, що скаржник звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення, що підтверджується наданими документами. Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/150/23, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 19.10.2022 у справі №910/14244/20, Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20, від 18.05.2022 у справі №140/279/21, від 08.09.2023 у справі №640/21223/20, від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 20.02.2020 у справі №815/6834/15, від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, від 01.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 25.05.2022 у справі №640/21066/18 та від 22.09.2022 у справі №380/12913/21. Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає конкретно яку саме норму матеріального права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України. Окрім того, як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення розрахункової величини при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням фіксованого розміру 1762,00 грн станом на 01.01.2024, замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік. Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновку апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування повинно було ставитись перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України без зазначення конкретної норми права, що була застосована неправильно судом апеляційної інстанції, а також без обґрунтування того у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України. Окрім того, колегія суддів зазначає, що за визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності. У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України та пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення. Щодо «виняткового значення» справи для позивача, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в особливу категорію спорів. Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п`ятої статті 328 КАС України у системному взаємозв`язку із частиною четвертої цієї статті. В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України) та навести підстави на касаційне оскарження судових рішень у справі незначної складності (з урахуванням вимог частини п`ятої статті 328 КАС України). Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху). Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №420/18776/24. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі №420/18776/24 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо зазначення підстав на касаційне оскарження судових рішень у справі незначної складності (з урахуванням вимог частини п`ятої статті 328 КАС України) є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ........................ А.І. Рибачук Н.В. Коваленко В.М. Кравчук, Судді Верховного Суду