Постанова Закарпатський апеляційний суд № 304/978/21

Справа № 304/978/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д. з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Гевці В.М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановив: У серпні 2021 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивувало тим, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №379/7/05-Р від 26.07.2005, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 20 000 дол США. Вказану суму відповідач 1 зобов`язався повернути до 26 липня 2020 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00%. Кредит був наданий ОСОБА_1 для добудови та обладнання нежитлового приміщення, загальною площею 325,7 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 яке на праві власності було зареєстровано за відповідачем 1 та передано в іпотеку. Заочним рішенням Перечинського районного суду від 30.06.2015 стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 9.054,91 дол США за кредитним договором № 10303688000. Позивач вказує на те, що 28.11.2006 між банком та відповідачем 1 було укладено договір № 11083795000, за умовами якого відповідач 1 отримав кредит у сумі 78 000,00 швейцарських франків, які зобов`язався повернути до 28.11.2021. Враховуючи те, що відповідач 1 не виконував свої зобов`язання належно, позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку. Так, рішенням Перечинського районного суду від 09.12.2010 стягнуто з відповідача 1 заборгованість у сумі 555 704, 42 гривень. Під час виконання рішення суду стало відомо, що дружина ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ вказаного іпотечного майна, як спільної сумісної власності подружжя. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.03.2020 у справі № 304/260/19 вирішено визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним. 19.02.2021 року 1/2 частину нерухомого майна, що належала ОСОБА_1 було продано з прилюдних торгів за ціною 352 685,20 грн покупцю ОСОБА_2 . Залишок непогашеного боргу за кредитним договором №10303688000 по процентах становить 115,43 дол. США, залишок непогашеного боргу за кредитним договором №11083795000 по кредиту становить 63 709,92 швейцарських франків, по процентам 6 443,48 швейцарських франків. Отже, ОСОБА_1 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання як за кредитними договорами так і за рішенням суду і позивач розраховував на можливість погашення стягнутих за рішенням судів сум заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки під час виконавчого провадження. Однак, дії ОСОБА_2 щодо розподілу майна реєстрація за собою права власності на частку в майні, не дають позивачу можливості задовольнити свої законні права та погасити заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач підкреслює, що судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання та іпотеки і не позбавляє права звернути стягнення на предмет іпотеки, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 921/107/15-г від 18.09.2018. Позивач також вказує на те, що у зв`язку із невиконанням рішень судів за грошовими зобов`язаннями відповідачі зобов`язані сплатити 3 % річних від простроченої суми, що відповідає положенням статті 625 ЦК України, та становить 6 463,53 швейцарські франки за кредитним договором № 11083795000 від 28 листопада 2006 року, а також 793,15 дол. США за кредитним договором № 10303688000 від 26 липня 2005 року. У зв`язку із наведеними обставинами позивач вважає, що його право підлягає захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на 1/2 частку нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, із способом реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку». Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. У апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що з метою погашення 3% річних за кредитним договором №10303688000 від 26 липня 2005 року ) у розмірі 793,15 дол. США та 3% річних за кредитним договором №11083795000 від 28 листопада 2006 року у розмірі 6 463,53 швейцарських франків, та 508 287,79 грн. (залишок суми що підлягає стягненню за рішенням суду Перечинського районного суду Закарпатської області від 09.12.2010 року по справі №2-174/10) АТ «УКРИББАНК» має право звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, на 1/2 частки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Судом не було досліджено наданий банком розрахунок заборгованості у сукупності з умовами кредитного договору та не спростовано правильність виконаного розрахунку. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню, та вирішує питання про стягнення доведеної суми заборгованості, щодо якої у суду не має сумніву, оскільки, за кредитним договором банк зобов`язувався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Надана АТ «УКРСИББАНК» довідка-розрахунок є вірною і всі нарахування відповідають умовам Кредитного договору. Також вказує, що судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання та іпотеки і не позбавляє права звернути стягнення на предмет іпотеки (постанова ВП ВС від 18.09.2018, справа № 921/107/15-г/16). Стверджує, що банк надавав ОСОБА_1 кредитні кошти за вказаними вище кредитними договорами для проведення реконструкції (із розширенням) нежитлових приміщень, що є предметом іпотеки, визнаних судом спільним майном подружжя. ОСОБА_1 укладав вказані кредитні договори та договори іпотеки в інтересах сім`ї, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 . Вона була обізнана про те, що її чоловік ОСОБА_1 отримав кредитні кошти для проведення реконструкції нежитлових приміщень та надавала згоду на укладення договорів іпотеки, все це свідчить про укладення кредитних договорів та договорів іпотеки в інтересах сім`ї. Таким чином, дружина позичальника ОСОБА_2 та позичальник ОСОБА_1 повинні нести солідарну відповідальність перед банком за вказаними кредитними договорами. Тому позивач має право вимагати виконання грошового зобов`язання за вказаними кредитними договорами також з дружини позичальника ОСОБА_2 , у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - 1А частки нерухомого майна - нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя. Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) та у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 452/926/16-ц (провадження № 61-45315св18). Верховний Суд зазначає, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники». Аналогічні висновки викладені також у постанові ВС від 19.05.2021 року по справі № 641/9402/13-ц. Відповідачем не вчинено жодної процесуальної дії щодо надання заперечень стосовно наданих АТ «УКРСИББАНК» доказів, а саме: Кредитного договору, розрахунку заборгованості та інших доказів, які підтверджують наявність заборгованості. Також Відповідач не спростував доводи Позивача щодо порушення умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру заборгованості, свого розрахунку заборгованості та доказів на його підтвердження відповідач не надав. У дане судове засідання учасники справи не з`явились. Відповідач ОСОБА_1 подав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. Інших заяв чи клопотань до суду не надходило. Адвокат Бойко Б.Б., який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , про судове засідання знає, оскільки в судовому засіданні від 06.03.2025 розписався у розписці (Т2 а.с.98). Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак така вважається повідомлена про судове засідання, оскільки відповідне зобов`язання взяв на себе її представник адвокат Бойко Б.Б. (Т2 а.с.99). Крім цього, ОСОБА_2 також повідомлена у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом публікації офіційного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (Т2 а.с.104-106). Позивач АТ «УкрСиббанк» повідомлене шляхом надіслання їм електронного листа на їх офіційну електронну адресу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 07.03.2025 (Т2 а.с.100). У зв`язку з тим, що сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті. Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.07.2005 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 379/07/05-Р, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 20 000 дол. США зі строком повернення до 26.07.2012 (п. 1.2.2), з відсотковою ставкою у розмірі 13% річних (п. 1.3.1). Додатковою угодою №3 від 09 лютого 2009 року сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 26 липня 2020 року (п. 1.1 угоди). 26 липня 2005 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір іпотеки № 379/07/05-Р, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 784, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 379/07/05-Р від 26.07.2005. Предметом іпотеки є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305, 2 кв. м. (п. 1.4 договору). 28 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11083795000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 78 000 шв.франків зі строком кредитування до 28.11.2017 та відсотковою ставкою у розмірі 8.49% річних. Пунктом 2.1 цього договору визначено, що у забезпечення виконання зобов`язань позичальника приймається комерційна нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковою угодою № 3 до договору про надання кредиту № 11083795000 від 09 лютого 2009 року сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 28 листопада 2021 року (п. 1.1 угоди). У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за договором № 11083795000 від 28.11.2006 ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з метою дострокового погашення кредиту та відсотків. Рішенням Перечинського районного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2-174/10, яке набрало законної сили 01.03.2011, задоволено позов повністю та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 555 704, 42 грн., з яких: 482 018, 68 грн. простроченого боргу, 60 460, 09 грн. прострочених відсотків, 3 831, 49 грн. пені за несплату основного боргу та 8 894, 16 грн. пені за несплату відсотків. Крім того, враховуючи невиконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за договором № 379/7/05-Р (№10303688000), ПАТ «УкрСиббанк» 05 червня 2014 року звернулося до суду з метою дострокового погашення кредиту та відсотків. Заочним рішенням у справі № 304/930/14-ц від 30 червня 2015 року, а також додатковим рішенням від 19 жовтня 2015 року, які набрали законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 9 054, 91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 травня 2015 року становить 187 515,70 грн, з яких: 7 347, 55 доларів США (152 081, 37 грн.) - заборгованість за кредитом; 1 707, 36 доларів США (35 339, 35 грн.) - заборгованість за відсотками. Постановою Закарпатського апеляційного суду у справі № 304/260/19 від 12.03.2020, яка залишена без змін Постановою ВС від 04.11.2020, визнано за ОСОБА_2 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . На підставі наведеного судового рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно 19.05.2020 внесено запис про те, що 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 . У межах виконавчого провадження № 62492642 на виконання виконавчого листа № 2-174/10, що виданий 27.04.2011, приватним виконавцем Лукечею О.В. 06 квітня 2021 року складено Акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого проведено електронні торги об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному Акті зазначено, що предметом продажу є 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 19.03.2021 № 530496 переможцем визнано ОСОБА_2 ; ціна продажу предмета іпотеки становила 352 685, 20 гривень. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 26.07.2005 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 379/07/05-Р, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 20 000 дол. США зі строком повернення до 26.07.2012 (п. 1.2.2), з відсотковою ставкою у розмірі 13% річних (п. 1.3.1). Додатковою угодою №3 від 09 лютого 2009 року сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 26 липня 2020 року (п. 1.1 угоди). 26 липня 2005 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір іпотеки № 379/07/05-Р, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 784, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 379/07/05-Р від 26.07.2005. Предметом іпотеки є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 305, 2 кв. м. (п. 1.4 договору). 28 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач у справі, та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №11083795000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 78 000 шв.франків зі строком кредитування до 28.11.2017 та відсотковою ставкою у розмірі 8.49% річних. Пунктом 2.1 цього договору визначено, що у забезпечення виконання зобов`язань позичальника приймається комерційна нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковою угодою №3 до договору про надання кредиту №11083795000 від 09 лютого 2009 року сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 28 листопада 2021 року (п. 1.1 угоди). У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №11083795000 від 28.11.2006 у ОСОБА_1 перед АТ «УкрСиббанк» виникла заборгованість у сумі 555 704, 42 грн., з яких: 482 018, 68 грн. простроченого боргу, 60 460, 09 грн. прострочених відсотків, 3 831, 49 грн. пені за несплату основного боргу та 8 894, 16 грн. пені за несплату відсотків. Позивач звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення кредитної заборгованості. Рішенням Перечинського районного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2-174/10, яке набрало законної сили 01.03.2011, задоволено позов повністю. За кредитним договором 379/7/05-Р (№10303688000) заборгованість склала суму 9 054, 91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 травня 2015 року становить 187 515,70 грн., з яких: 7 347, 55 доларів США (152 081, 37 грн.) - заборгованість за кредитом; 1 707, 36 доларів США (35 339, 35 грн.) - заборгованість за відсотками. Заочним рішенням у справі № 304/930/14-ц від 30 червня 2015 року, а також додатковим рішенням від 19 жовтня 2015 року, які набрали законної сили позов задоволено повністю. Постановою Закарпатського апеляційного суду у справі № 304/260/19 від 12.03.2020, яка залишена без змін Постановою ВС від 04.11.2020, визнано за ОСОБА_2 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . Під час виконавчого провадження було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме передано на реалізацію частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . Таку нерухомість було продано ОСОБА_2 на прилюдних торгах 19.03.2021 за ціною 352 685,20 гривень, що сторонами спору не заперечується. Позивач зазначає, що внаслідок продажу 1/2 іпотечного майна заборгованість за кредитними договорами було погашено тільки частково, а тому подає позов щодо звернення стягнення на іншу половину іпотечного майна, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 . Так, суд першої інстанції в своєму рішенні не надав оцінку наявній заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УкрСиббанк» за кредитними договорами, не проаналізував наявність підстав для такого стягнення шляхом звернення стягнення на 1/2 іпотечного майна, а тільки констатував, що позивачем було пропущено строки позовної давності, що не відповідає вимогам обґрунтованості та законності судового рішення. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц виснувала, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Проаналізувавши підстави позову, наявність між сторонами спору щодо стягнення кредитної заборгованості (а саме її реалізації шляхом звернення стягнення на 1/2 іпотечного майна), а також відсутності контррозрахунку відповідача щодо 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, апеляційний суд констатує наявність підстав для задоволення позову. Право позивача та охоронювані інтереси АТ «УкрСиббанк» були порушені ОСОБА_1 , оскільки останній не погашає перед банком взяті на себе за кредитними договорами кредитні зобов`язання, про що зокрема свідчать наявні судові рішення: Рішення Перечинського районного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2-174/10 та Заочне рішенням у справі № 304/930/14-ц від 30 червня 2015 року. Банк реалізуючи передбачене ст. 625 право на нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов`язання провів нарахування, зокрема за кредитним договором №10303688000 від 26.07.2005 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 793,15 доларів США за період з 21.07.2018 по 26.05.2021, тобто за 1 041 день прострочення за три роки до подання позову, а також за кредитним договором №11083795000 від 28.11.2006 у розмірі 6 463,53 шв. франки у період з 21.07.2018 по 26.05.2021 також за 1 041 день прострочення за три роки до подання позову. У зв`язку з наявністю підстав для стягнення заборгованості, апеляційний суд констатує також про наявність підстав для стягнення 3% річних за вищенаведений період за кредитними договорами. Проте, 3% річних за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань підлягає стягненню тільки з ОСОБА_1 , як безпосереднього боржника, оскільки ОСОБА_2 є майновим поручителем, а не фінансовим поручителем. Тобто, така відповідає тільки в межах іпотечного майна, яке було набуто сторонами під час перебування ними у шлюбі. Щодо відповідальності ОСОБА_2 як майнового поручителя з одного із подружжя. Згідно сталої практики Верховного Суду, відповідальність за невиконання кредитних зобов`язань, які виникають у період перебування сторін у шлюбі, подружжя несе солідарно, проте важливим в цьому випадку є згода одного з подружжя на отримання кредиту іншого з подружжя, якщо кредит взято на потреби сім`ї та кошти використано також на потреби сім`ї. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі №524/8822/19 виснував, що під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником) за наявності двох умов: (1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; (2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Факт укладання правочину, з якого виникає боргове зобов`язання, в інтересах сім`ї та використання одержаного за таким правочином в інтересах сім`ї є предметом доказування по справі. Обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторону, яка посилається на такі обставини як на підставу своїх вимог або заперечень. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо боргові зобов`язання одного з подружжя підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні враховуватися під час поділу майна подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2022 у справі №295/9244/17). Згода ОСОБА_2 на укладення кредитних договорів встановлена апеляційним судом в постанові Закарпатського апеляційного суду від 12.03.2020 у справі №304/260/19, а також підтверджено, що відповідачка користується майном на яке звернуто стягнення на предмет іпотеки в межах підприємницької діяльності. Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено преюдиційність фактів, які встановлені в межах розгляду іншої цивільної справи, яка набрала законної сили. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, такі обставини є встановлені та доказуванню не підлягають. Крім цього, слід звернути також увагу на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020, в якій касаційний суд виснував, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. Солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства. Одним із завдань суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин. Тлумачачи закон, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність. За спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Таким чином, ОСОБА_2 є майновим поручителем щодо іпотечного майна, яке було набуто подружжям під час перебування ними у шлюбі. Щодо строку позовної давності. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, який ст. 257 ЦК України встановлений в термін 3 роки. Перечинський районний суд Закарпатської області зазначив, що позивач звернувся з позовом про дострокове стягнення заборгованості у 2010 році та 05.06.2014, тобто кредитор використав своє право на повернення заборгованості. З позовом до суду позивач звернувся у серпні 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Однак, з такою позицією суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки судом не правильно визначено момент з якого позивач дізнався про порушене право і в нього виникло право звернутися до суду із вимогою про захист його порушених прав. Постановою Закарпатського апеляційного суду у справі № 304/260/19 від 12.03.2020, яка залишена без змін Постановою ВС від 04.11.2020, визнано за ОСОБА_2 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частку в розмірі 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . Таким чином, АТ «УкрСиббанк» дізнавшись, що іпотечне майно було поділено між подружжям вирішив звернутись до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на 1/2 частини нерухомого майна нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . Звернувшись до суду з позовом у серпні 2021 року позивачем було дотримано трирічного строку позовної давності, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск такого строку є хибним з огляду на вищезазначене. Отже, судом першої інстанції не враховано всього вищенаведеного та зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позову, доводи апеляційної скарги є підставними та знайшли часткове підтвердження в матеріалах справи та у встановлених судом обставинах, а тому, апеляційний суд на підставі статті 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заявлений АТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню. Щодо судового збору. Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважає, що сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 15 917,88 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 23 876,83, що разом становить 39 794,70 грн., слід стягнуто солідарно по 19 897,35 гривень з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно. Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк», задовольнити частково. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року, скасувати та ухвалити в даній справі постанову про часткове задоволення позову. Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ: 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12 заборгованість у розмірі 793,15 доларів США у виді 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №10303688000 від 26 липня 2005 року; у розмірі 6463,53 Швейцарських франків у виді 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №11083795000 від 28 листопада 2006 року. У рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №11083795000 від 28 листопада 2006 року у розмірі непогашеного залишку суми 508.287,79 гривень за заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року в справі №2-174/10 звернути стягнення на 1/2 частку нежитлового приміщення під літ. «А», загальною площею 325,7 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаної частки предмету іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціною предмету іпотеки встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з дотримання вимог Закону України «Про іпотеку». У задоволенні решти позовних вимог, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ: 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12 судові витрати у розмірі 19 897,35 гривень з кожного, судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 вересня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: