Постанова 4806 № 299/2352/23

Справа № 299/2352/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молнар Тетяна Іванівна, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2024 року, повний текст якого складено 12 листопада 2024 року, ухвалене головуючим суддею Трагнюк В.Р., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М., приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Лапчак Г.І. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, витребування майна встановив: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М., приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Лапчак Г.І. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, витребування майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_3 , про що 23.07.2020 Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було зроблено відповідний актовий запис № 208 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ). На випадок своєї смерті спадкодавець ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на користь ОСОБА_1 . Із заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 27.03.2008 приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я. і зареєстрованого в реєстрі за №841, вбачається, що все майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що за законом матиме право, він заповідає позивачу. Позивач ОСОБА_1 є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_3 та є єдиним спадкоємцем до спадкового майна за заповітом. Згідно даних Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (№ 2114-1585349-2018) зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 24.03.1993 року є: АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації місця проживання батька позивачки-спадкодавця ОСОБА_3 . Таким чином, їй після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням положень ч.5 ст.1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини належало спадкове майно, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,045 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки-2121210100:07:006:0148. Оскільки позивач на момент відкриття спадщини була зареєстрована з спадкодавцем за однією адресою і позивачем у визначений законом строк не було подано заяви про відмову від спадщини, тому вона є такою, що спадщину за померлим батьком ОСОБА_3 прийняла. 23.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті її рідного батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та роз`яснено, що свідоцтво на спадкове майно за законом після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 видано в цілому на спадкове майно на ім`я її рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2023, виданого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М., за реєстровим №366. Спадкове майно, на яке видано Свідоцтво про право на спадщину від 09.02.2023, складається в цілому із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,045 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки-2121210100:07:006:0148. Позивач вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протиправно отримав Свідоцтво про право на спадщину, оскільки свідомо приховав наявність спадкоємця за заповітом-позивачки ОСОБА_1 та в подальшому здійснив відчуження спадкового майна, шляхом укладення договору дарування на користь свого рідного сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З врахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: - визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 366, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М. щодо посвідчення та визнання спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,045 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки-2121210100:07:006:0148; - скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого спадкового майна - земельну ділянку, площею 0,045 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки-2121210100:07:006:0148, здійснену 09.02.2023 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М. (номер запису про право власності-49206905, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 269057432212); - витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (рнокпп: НОМЕР_3 ) на її користь житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,045 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки-2121210100:07:006:0148. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2024 року у задоволені позову відмовлено. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молнар Т.І., подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що вона станом на 22.07.2020, тобто на день смерті батька ОСОБА_3 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а тому з врахуванням положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України, з моменту відкриття спадщини, їй належало спадкове майно. Вважає висновок суду першої інстанції щодо не доведення постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, безпідставним. Оскільки ОСОБА_1 на момент смерті була зареєстрована з ОСОБА_3 і не подавала заяву про відмову від спадщини, тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька. Крім того, заповіт виданий на її ім`я є чинним та не скасованим, а тому є підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину видане ОСОБА_3 недійсним. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що 23.07.2020 Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було зроблено відповідний актовий запис № 208 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ) (а.с.19). На випадок своєї смерті спадкодавець ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження на користь позивачки ОСОБА_1 (а.с.20). Із заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 27.03.2008 приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я. і зареєстрованого в реєстрі за №841 вбачається, що все майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що за законом він матиме права, він заповідає позивачу. Згідно даних Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, номер витяг: 2114-1585349-2018. в такому наявна відмітка про зареєстроване місце проживання позивачки ОСОБА_1 з 24.03.1993 року, за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації місця проживання батька позивачки-спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.15). Відповідно до повідомлення на адвокатський запит «Про надання інформації щодо реєстрації особи» від 30.03.2023 року за №02-22/1329 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто день смерті ОСОБА_3 , значилася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , де був зареєстрований і померлий ОСОБА_3 23.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23 т.1). Нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та роз`яснено, що свідоцтво на спадкове майно за законом після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 видано в цілому на спадкове майно на ім`я її рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2023 року, виданого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Стойка С.М., за реєстровим №366. Спадкове майно, на яке видано Свідоцтво про право на спадщину від 09.02.2023 року, складається в цілому із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,045 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки-2121210100:07:006:0148. Позивачка вважала, що видавши свідоцтво про право на спадщину брату ОСОБА_2 , порушено її право на спадкування за заповітом, який є чинним та ніким не скасованим. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що нею фактично було прийнято спадщину після смерті батька, так як вона була зареєстрована та проживала разом з ним у спадковому будинку. Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно із частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України). Як слідує з матеріалів справи, у визначений законом строк, ОСОБА_1 не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом та після пропуску строку не зверталася до суду із позовом про поновлення такого строку. На час відкриття спадщини, позивачка не проживала в будинку АДРЕСА_1 разом з батьком до моменту його смерті, хоча вона була зареєстрована у цьому будинку і право її проживання у ньому не обмежувалось. Натомість, з 2018 року позивачка створила нову сім`ю та почала проживати в іншій країні. Державна реєстрація ОСОБА_1 у спадковому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті батька разом з ним. Згідно довідки Державної прикордонної служби України від 31.05.2023 позивач перебувала на території України у період 2019-2021 роки всього 12 днів (том 1 а.с. 184) і на момент смерті ОСОБА_3 не перебувала на території України. ОСОБА_1 не надано апеляційному суду доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та не підтверджено того, що вона на час смерті батька проживала разом з ним. А звідси, ОСОБА_2 , брату позивачки, правомірно було видано свідоцтво про право на спадщину, яким він у подальшому за життя розпорядився шляхом укладення договору дарування на користь свого сина - ОСОБА_2 (відповідача по справі). Підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування запису в Спадковому реєстрі відсутні. Отже, позивачкою не доведено належними доказами про порушення її права на спадкування. Тож, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким погоджується апеляційний суд. Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молнар Тетяна Іванівна, залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 листопада 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 вересня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: