Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23599/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23599/24 пров. № А/857/22231/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каверіна С.М. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 380/23599/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Кравців О.Р., час ухвалення в порядку письмового провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 13.05.2025),- В С Т А Н О В И В : Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каверін С.М. подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №380/23599/24 Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Згідно з протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою №1310020779 загальний розмір пенсії позивача з 01.05.2025 склав 59153,66 грн, з урахуванням максимального розміру 56025,02 грн. Тобто, попри те, що зазначеними судовими рішеннями зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосувало обмеження до розміру пенсії останнього. Окрім цього, з 01.01.2025 до вже обмеженого розміру пенсії застосовано коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Як наслідок, розмір пенсії склав 32045,70 грн, замість належного 59153,66 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суд першої інстанції, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду у справі № 380/23599/24 виконане відповідачем, є помилковим. Апелянт зазначає, що на підтвердження виконання рішення суду у справі № 380/23599/24 відповідач надав протокол про перерахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 1310020779, згідно з яким з 01.05.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 склав: 54980,38 грн (70%) + 1500,00 грн (індексація базового ОСНП 2024) + 1500,00 грн (індексація базового ОСНП 2024) + 590,25 грн (надбавка учасникам бойових дій згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») + 40,00 грн (надбавка відповідно до ст. 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни») + 543,00 (надбавка учасникам бойових дій відповідно до ст. 5 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною») = 59153,66 грн, з урахуванням максимального розміру 56025,02 грн. Отже, протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 1310020779 підтверджується, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025 обмежений максимальним розміром, тоді як судовими рішеннями зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.02.2023 здійснити виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром. Вказівка на обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром міститься в самому протоколі про перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 380/23599/24 і цей протокол долучено до заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Сума, якою обмежено розмір пенсії позивача під час перерахунку на виконання рішення суду - 56025,02 грн - розмір пенсії позивача, який був станом на 01.02.2023. Після цієї дати розмір пенсії позивача зростав внаслідок нарахування індексації за 2024, 2025 роки, однак суму, що перевищила 56025,02 грн, відповідач обмежив цим розміром. Також суд першої інстанції не врахував, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача не на дату 01.02.2023, а з цієї дати. Вважає, що прийменник «з» у часовому значенні вказує на початок дії або періоду, з якого щось розпочинається. При цьому він не визначає кінцевої дати, якщо така не зазначена окремо. Таким чином, обраний судом спосіб захисту «з 01.02.2023 здійснити виплату пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром» означає, що такий перерахунок має розпочатися з лютого 2023 року, але не містить обмеження кінцевою датою. Отже, такий період охоплює нарахування позивачу індексації: з березня 2024 року - відповідно до Постанови № 185, з березня 2025 року - відповідно до Постанови №

209. Покликання суду першої інстанції на те, що судом не досліджувалося питання обмеження індексації пенсії позивача максимальним розміром спростовується матеріалами справи, оскільки як свідчення обмеження розміру пенсії позивача разом з індексацією максимальним розміром позивач долучив до позовної заяви протокол про перерахунок пенсії з грудня 2024 року. З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 380/23599/24 з питань встановлення судового контролю та прийняти нову, якою заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 380/23599/24. Відповідач правом подання відзиву не скористався. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справ слідує, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.12.2024 здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 в адміністративній справі №380/23599/24, змінено; замінено дату, з якої необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з « 01.12.2024» на « 01.02.2023». В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 в адміністративній справі №380/23599/24 залишено без змін. Представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі, в якій вказав, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі №380/23599/24 Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивача, яка згідно з протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою №1310020779 складає 59153,66 грн, з урахуванням максимального розміру 56025,02 грн. Тобто, попри те, що зазначеними судовими рішеннями зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосувало обмеження до розміру пенсії. Окрім цього, з 01.01.2025 до вже обмеженого розміру пенсії ОСОБА_1 застосовано коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Як наслідок, розмір пенсії склав 32045,70 грн, замість належного 59153,66 грн. Суд першої інстанції в задоволенні заяви відмовив з тих підстав, що позивач не погоджується із діями відповідача щодо застосування до розміру пенсії обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів під час виконання рішення суду, що не було предметом розгляду справи №380/23599/24. Викладене свідчить, що між сторонами виник новий спір, який стосується розміру пенсії позивача, встановленого пенсійним органом після перерахунку пенсії на виконання рішення суду за умови зміни правового регулювання правовідносин та прийняття Урядом нових постанов після прийняття рішення у справі. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У статті 13 Закону № 1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Як встановлено судом на зазначалось вище, відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі 380/23599/24 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум. Водночас, після виконання рішення суду з 01.05.2025 загальний розмір пенсії склав 59153,66 грн, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області застосувало обмеження до розміру пенсії позивача та з 01.01.2025 до обмеженого розміру пенсії застосовано коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Як наслідок, розмір пенсії позивача склав 32045,70 грн, замість належного 59153,66 грн. Згідно з перерахунком пенсії позивача з 01.05.2025 підсумок пенсії з надбавками склав 59153,66 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії 56025,02 грн; понижена сума, що підлягає виплаті згідно з Постановою №1 з 01.05.2025 32045,70 грн. Апеляційний суд зауважує, що відповідачем під час виконання рішення суду застосовано обмеження максимального розміру та понижуючих коефіцієнтів згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Суд першої інстанції вірно висновував, що під час вирішення спору суд не досліджував питання правомірності застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», оскільки рішення у справі прийняте 19.12.2024 і на момент прийняття такого суд не міг передбачити зміну правового регулювання спірних правовідносин та прийняття Урядом згаданої постанови. Таким чином, в даному випадку апелянт не погоджується із діями відповідача щодо застосування до розміру пенсії обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» під час виконання рішення суду, що не було предметом розгляду справи №380/23599/24. Наведені обставини дають підстави для висновку що між сторонами виник новий спір, який стосується розміру пенсії позивача, встановленого пенсійним органом після перерахунку пенсії на виконання рішення суду за умови зміни правового регулювання правовідносин та прийняття Урядом нових постанов після прийняття рішення у справі, тому вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не в порядку статті 382 КАС України. Що стосується доводів апелянта про те, що КАС України передбачає право суду, а не обов`язок, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, то колегія суддів вважає такі доводи вірними, однак з урахуванням наведених вище обставин щодо правового регулювання застосування до розміру пенсії обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, такі на законність оскаржуваної ухвали не впливають. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каверіна С.М. залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 380/23599/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін