Постанова 4855 № 320/47958/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/47958/24 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач, ГУ ПФ в м. Києві), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФ в м Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024; - зобов`язати ГУ ПФ в м Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 20.03.2024. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія призначена позивачу до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», то відповідач безпідставно обмежив пенсію позивача максимальним розміром. Не погоджуючись з указаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що пенсія нараховується та виплачується позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства, адже він отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 02.06.2026. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розрахунку пенсійної справи та посвідчення серії НОМЕР_1 . Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в м. Києві та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, призначену на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Матеріали справи свідчать, що 01.03.2024 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії, за наслідками якого її розмір визначено в сумі 28 291,45 грн, однак обмежено її виплату максимальним розміром 23 610,00 грн. За наслідками розгляду заяви позивача від 22.05.2024 про перерахунок пенсії з 20.03.2024 без обмеження максимальним розміром у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 відповідач листом від 21.06.2024 №25603-24603/С-02/8-2600/24 повідомив, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то підстави для виплати її без обмеження максимальним розміром відсутні. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке. Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Такими особами є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 указаного Закону. Так, відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Частиною третьою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. За змістом статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 у справі № 580/3792/23 сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах: « 1) статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку; 2) пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, попри відмінність обставин цієї справи та справи №580/3792/23, ключовим є висновок про те, що пенсія за віком, призначена на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є не окремим видом пенсійного забезпечення, а пенсією за віком, що обчислюється за правилами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з особливими умовами призначення. Як було встановлено раніше, пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначена ОСОБА_1 на умовах пункту 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, для її обчислення та розрахунку застосовуються загальні правила, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Указана норма статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» викладена у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011, положення статті 2 якого передбачають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу цього Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»). Як вже було зазначено вище, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими частину третю статті 27 викладено в новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням усіх надбавок, підвищень, індексації та інших доплат, передбачених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неконституційними не визнавалися, є чинними та з 01.10.2011 підлягають обов`язковому застосуванню. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, визначених статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», зокрема Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і розмір якої перевищує встановлений цим Законом максимум, поширюються приписи законодавства, чинні на час такого призначення (перерахунку). Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23, від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21 та від 24.04.2024 у справі № 580/365/20. Як свідчать матеріали справи та було встановлено раніше, внаслідок перерахунку пенсії її розмір перевищив максимальний (а.с. 14). З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії позивача, оскільки перевищення її розміру виникло внаслідок перерахунку у період дії частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які встановлюють граничний розмір пенсії - десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 та № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки зазначені рішення ухвалені у правовідносинах, що регулюються іншими спеціальними законами та стосуються окремих категорій осіб, на яких поширюється особливий правовий режим пенсійного забезпечення. Указані рішення не містять висновків щодо неконституційності положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу та Протоколу № 12 до Конвенції. Обмеження максимального розміру пенсії встановлено законом, має загальний характер, застосовується до всіх осіб, які перебувають у рівних правовідносинах, та переслідує легітимну мету - забезпечення балансу інтересів особи і суспільства, зокрема у сфері функціонування солідарної системи пенсійного страхування. Таке обмеження не є дискримінаційним у розумінні статті 14 Конвенції та Протоколу № 12, оскільки не ґрунтується на ознаках, що потребують особливого захисту, і застосовується однаково до всіх суб`єктів відповідної категорії. Щодо посилань на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів зазначає, що право на пенсію як складова права власності не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням. Встановлення граничного розміру пенсії передбачене законом, є передбачуваним та пропорційним, а тому не становить втручання, яке порушує сутність цього права. Таким чином, наведені позивачем положення Конституції України та міжнародних актів не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про протиправність застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 02 червня 2026 року.