Постанова 4823 № 750/12323/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 29 серпня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/12323/23 Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1445/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В., із секретарем Піцан В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2025 року (місце ухвалення м. Чернігів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про визнання факту, стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення сум матеріальної шкоди, В С Т А Н О В И В : У липні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з клопотанням про направлення справи №750/12323/23 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про визнання факту, стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення сум матеріальної шкоди до Чернігівського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду за встановленою юрисдикцією. В обгрунтування посилався на те, що у серпні 2023 року він звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом в порядку цивільного судочинства до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про визнання факту, стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення сум матеріальної шкоди і рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.09.2023 його позов було задоволено частково. Проте, постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.12.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2025, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.09.2023 скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про визнання факту, стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення сум матеріальної шкоди закрито. Заявник вказує, що копію постанови Верховного Суду від 28.05.2025 він отримав лише 09.07.2025, а оскільки Верховний Суд відповідно до ст. 4, 31 ЦПК України не направив справу для продовження розгляду за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду, а тому заявник звернувся до суду першої інстанції з даним клопотанням. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2025 клопотання ОСОБА_1 про направлення справи №750/12323/23 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про визнання факту, стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення сум матеріальної шкоди до Чернігівського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду за установленою юрисдикцією, повернуто заявнику без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Ухвала суду обґрунтована тим, що оскільки зміст питання, порушеного у клопотанні ОСОБА_1 , не відноситься до компетенції суду першої інстанції, а зазначена заявником підстава для передачі справи за територіальною підсудністю (ст.31 ЦПК України) в даному випадку не може бути застосована, оскільки справа повинна розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому суд прийшов до висновку про необхідність повернення клопотання заявнику без розгляду. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, клопотання про надсилання справи для розгляду за підсудністю задовольнити, направити справу № 750/12323/23 до Чернігівського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду за встановленою юрисдикцією. За доводами скарги оскаржувана ухвала є необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено принцип законності і верховенства права, оскільки судом не розглянуто беззаперечні докази, викладені у клопотанні від 10.07.2025 із посиланням на статті 3, 8, 9, 17, 46, 92, 129, 129-1 Конституції України, судову практику Конституційного Суду України, ЄСПЛ, Великої Палати Верховного Суду, ст. 4, 31, 32 ЦПК України. Вказує, що судом не з`ясовані обставини і є беззаперечним фактом - справа Верховним Судом направлена до Деснянського районного суду м. Чернігова і тому вважає, що звернення до місця знаходження справи є законним і справедливим і відповідає приписам ст. 4, 31, 32 ЦПК України, а не до Чернігівського апеляційного суду, а висновки суду про відмову у задоволенні клопотання є фактично відмовою у доступі до правосуддя, порушенням права на ефективний засіб правового захисту, гарантоване статтею 13 Конвенції з прав людини. За доводами скарги, судом не розглянуто обставини матеріального права в частині того, що право особи на нарахування і отримання компенсацій за порушення строку виконання судових рішень є складовою частиною права на соціальний захист і є конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України, судом не застосована судова практика ЄСПЛ, Верховного Суду, висновки суду не відповідають судовій практиці Великої Палати Верховного Суду, рішенням Конституційного Суду. Як стверджує заявник, норми ст. 3, 8, 9, 17, 46, 58, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 2, 3, 4, 31, 32 ЦПК України є нормами прямої дії, які застосовуються без обмеження і не потребують уточнення і тому надсилання справи для розгляду за підсудністю є обов`язковим, інший засіб правового захисту відсутній. Вважає необґрунтованим посилання про право звернення до Чернігівського апеляційного суду, оскільки Верховним Судом справу було направлено до Деснянського районного суду м. Чернігова, а тому звернення до сду за місцем знаходження справи є обґрунтованим відповідно до положень ст. 4, 31, 32 ЦПК України. Також заявник посилається, що приписи ст. 31 ЦПК України не мають обмеження щодо застосування у цій справі, а суд першої інстанції спричинив надмірний формалізм при розгляді справи. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи. У поданому відзиві представник Державної казначейської служби України Мойсеєнко Я.С. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . В обґрунтування посилається, що правильними є висновки суду першої інстанції щодо повернення клопотання заявнику без розгляду, оскільки зміст питання не відноситься до компетенції суду першої інстанції, а зазначена заявником підстава для передачі справи за територіальною підсудністю (ст. 31 ЦПК України) в даному випадку не може бути застовована, оскільки справа повинна розглядатись в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Від інших учасників справи відзиви на апеляційні скарги подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі №750/12323/23 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області та Державної казначейської служби України задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.09.2023 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Державної казначейської служби України, про визнання факту, стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення сум матеріальної шкоди закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Повідомлено ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів. Роз`яснено ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постановою Верховного Суду від 28.05.2025 касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Чернігівського апеляційного суду від 20.12.2023 без змін. 10.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про передачу у порядку статті 31 ЦПК України справи за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зміст питання, порушеного у клопотанні ОСОБА_1 , не відноситься до компетенції суду першої інстанції, а зазначена заявником підстава для передачі справи за територіальною підсудністю (ст.31 ЦПК України) в даному випадку не може бути застосована, оскільки справа повинна розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому суд прийшов до висновку про необхідність повернення клопотання заявнику без розгляду. З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідно до статті 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно ч. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Згідно із п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Згідно зі частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз`яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції. Отже, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України). Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що позивач може звернутись із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю до того суду, який ухвалив рішення про закриття провадження у справі, а не до суду першої інстанції, до якого була передана справа після розгляду справи Верховнипм Судом. Статтею 183 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Чернігіського апеляційного суду від 20.12.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2025, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснено позивачу його право звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю. Проте, позивач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про передачу справи за підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова, а не з окремою заявою до Чернігівського апеляційного суду, як було роз`яснено постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.12.2023. Твердження заявника, викладені у поданій апеляційній скарзі щодо правомірності звернення до суду першої інстанції з таким клопотанням на підставі ст. 31 ЦПК України, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання, порушені у клопотанні ОСОБА_1 не відноситься до компетенції суду першої інстанції, а зазначена заявником підстава для передачі справи за територіальною підсудністю (ст.31 ЦПК України) не може бути застосована, оскільки справа повинна розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому клопотання клопотання підлягає залишенню без розгляду. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновком суду про те, що клопотання заявником має бути поданим до суду апеляційної інстанції та не є підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання про передачу справи за встановленою підсудністю, яка постановлена з додержанням норм процесуального права, і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Крім того, апеляційний суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про передачу справи за встановленою підстудністю в рамках перегляду ухвали суду першої інстанції у цій справі, отже заявлене ОСОБА_1 клопотання в апеляційній скарзі про направлення справи до Чернігівського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду за встановленою юрисдикцією, апеляційним судом не може бути розглянуто, оскільки апеляційний суд здійснює перегляд ухвали суду про залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю, поданого до суду першої інстанції, у межах повноважень, передбачених ст. 374 ЦПК України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02.09.2025. Головуючий Судді: