Постанова 4812 № 490/5341/25

02.09.25 22-ц/812/1533/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/5341/25 Провадження № 22-ц/812/1533/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 02 вересня 2025 року м. Миколаїв Справа № 490/5341/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний Дім МК» на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2025 року, постановлену у складі головуючого судді Саламатіна О.В., у приміщенні цього суду у м. Миколаєві, повний текст судового рішення складено того ж дня, за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний Дім МК» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, встановив: У березні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний Дім МК» (далі ОСББ «Затишний Дім МК») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. В обґрунтування заяви заявник вказав, що ОСББ «Затишний дім МК» створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення та захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів. Відповідно до Статуту ОСББ «Затишний дім МК» сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами є обов`язковими для всіх співвласників. Протоколом № 1 від 28 листопада 2020 року було затверджено кошторис витрат ОСББ «Затишний Дім МК» та встановлено місячний розмір витрат на утримання спільного майна ОСББ у розмірі 6 гривень за 1 квадратний метр. ОСББ «Затишний дім МК» забезпечує належне утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до положень статуту ОСББ та Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків №1 від 28 листопада 2020 року. Боржник ОСОБА_1 є співвласницею вказаного багатоквартирного будинку та власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. У період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2025 року у боржниці утворилася заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг, а саме заборгованість зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території, у розмірі 20 579 грн 55 коп. Посилаючись на викладене, ОСББ «Затишний дім МК» просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 вказаної заборгованості та витрат по сплаті судового збору у розмірі 242 грн 24 коп. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2025 року відмовлено ОСББ «Затишний дім МК» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з непідсудністю даної заяви Центральному районному суду м. Миколаєва. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСББ «Затишний дім МК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ця справа виникла з приводу заборгованості за утримання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а тому на неї поширюється виключна підсудність, через що інша підсудність застосуванню не підлягає. Нерухоме майно розташоване у Центральному районі міста Миколаєва, на який не розповсюджується територіальна підсудність Заводського районного суду м. Миколаєва. Крім того, ОСББ «Затишний дім МК» звернуло увагу, що Центральним районним судом міста Миколаєва вже було порушено право доступу до правосуддя та на справедливий судовий розгляд справи у березні 2025 року. Так, 10 березня 2025 року ОСББ «Затишний Дім МК» вже зверталися із аналогічною вимогою до Центрального районного суду міста Миколаєва. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 березня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу з огляду на те, що боржниця є зареєстрованою у Заводському районі міста Миколаєва, тому дана заява є такою, що подана з порушенням правил підсудності та підлягає розгляду Заводським районним судом міста Миколаєва (справа № 490/1658/25). 24 березня 2025 року ОСББ «Затишний Дім МК», враховуючи позицію Центрального районного суду міста Миколаєва, звернулось до Заводського районного суду міста Миколаєва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. 26 березня 2025 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва відмовлено у видачі судового наказу з огляду на те, що нерухоме майно розташоване у Центральному районі міста Миколаєва, на який не розповсюджується територіальна підсудність Заводського районного суду м. Миколаєва, тому вказана заява подана до Заводського районного суду м. Миколаєва з порушенням правил підсудності (Справа № 487/1805/25). Таким чином, жоден із судів не визнав себе компетентним розглядати справу, що порушило право ОСББ «Затишний Дім МК» на доступ до правосуддя. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу боржниця не скористалася. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСББ «Затишний дім МК» на ухвалу про відмову у видачі судового наказу підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що позови до фізичної особи подаються за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом. Згідно витягу №9.19-51701-2025 з реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 07 липня 2025 року, боржниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 20 лютого 2009 року, що територіально відноситься до Заводського районного суду м. Миколаєва. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності. Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність. Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення. Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ. За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. У постанові від 07 липня 2020 року у справа № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17). Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, які надаються за місцем знаходження цього нерухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що місцем знаходження нерухомого майна є АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва. Отже, заява про видачу судового наказу подана відповідно до положень статті 30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил виключної підсудності. Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності. Висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону та базується на невірному тлумаченні норм процесуального права, зважаючи на положення статті 30 ЦПК України, якою для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна передбачена виключна підсудність. Посилання суду першої інстанції на те, що місце проживання боржника ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , як на підставу відмови у видачі судового наказу, є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 березня 2025 року заявнику за його заявою було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з порушенням правил виключної підсудності. Вказане свідчить про порушення права заявника на доступ до правосуддя та справедливого судового розгляду його заяви. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК. Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний Дім МК» задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2025 року про відмову у видачі судового наказу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повна постанова складена 02 вересня 2025 року