Постанова 4812 № 487/988/20

23.07.20 22-ц/812/1192/20 Справа №487/988/20 Провадження № 22-ц/812/1192/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 23 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В., за участі позивача - ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Нікітіним Д.Г., дата складання повного тексту невідома, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Бриз", третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , про скасування тарифу на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Бриз", третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , про скасування тарифу на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. У травні 2020 року позивачем було подано заяву про забезпечення вищезазначеного позову. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначала, що рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 512 від 08 червня 2018 року «Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві» зараз є чинним, та цим рішенням скасовано дію попереднього Рішення

138. Зазначає, що відповідач надав до виконавчого комітету Миколаївської міської ради розрахунок побудинкового тарифу з числовим значенням, розмір якого значно перевищує економічно обґрунтоване значення, а виконавчий комітет без обов`язкової перевірки даного розрахунку затвердив це значення тарифу. Вказує, що Рішення № 512 носить очевидні ознаки протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, яким порушені права та інтереси як позивача, так і жителів багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , на яких поширюється дія рішення №512. А тому, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом призупинення дії рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 червня 2018 року № 512 «Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві в частині встановлення тарифу на обслуговування багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року у задоволені вищезазначеної заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що вертаючись до суду з даним позовом позивач просить визнати тариф на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для багатоквартирного будинку за зазначеною адресою таким, що є економічно не обґрунтованим, та скасувати його дію з моменту вступу в законну силу рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №138 від 13.02.2017 року "Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві, а саме з 1 березня 2017 року. Заявником не зазначено, та не надано жодного доказу, яке саме відношення має рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 червня 2018 року №512 "Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві" до справи, яка розглядається в суді. Також заявником не доведено будь якої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам жителям багатоквартирного будинку. Також не надано підтвердження будь якого порушення прав заявника вказаним рішенням. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи якої вказували, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, судом не встановлено та не взято до уваги обставини, які були підтвердженні належними доказами, що прямо засвідчують про надання відповідачем до Миколаївської міської ради розрахунку побудинкового тарифу з числовим значенням, розмір якого значно перевищує економічно обґрунтоване значення. Учасники справи правом на подачу відзиву не скористались. Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вищезазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Звертаючись до суду з заяво про забезпечення позову позивач вказував, що рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 512 від 08 червня 2018 року «Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві» зараз є чинним, та цим рішенням скасовано дію попереднього Рішення

138. Вказує, що Рішення № 512 носить очевидні ознаки протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, яким порушені права та інтереси як позивача, так і жителів багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , на яких поширюється дія рішення №512. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив, що заявником не зазначено, та не надано жодного доказу, яке саме відношення має рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 червня 2018 року №512 "Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві" до справи, яка розглядається в суді. Також заявником не доведено будь якої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам жителям багатоквартирного будинку. Також не надано підтвердження будь якого порушення прав заявника вказаним рішенням. З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується в повному обсязі. Відповідно до ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ця підстава є оціночною, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Суд апеляційної інстанції зауважує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини необхідності такого забезпечення. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Однак, у своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України, якими саме доказами підтверджуються викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову факти не вказала. Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у даній справі є визнання тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території за адресою АДРЕСА_2 , економічно необґрунтованими та скасувати його дію з моменту вступу в законні силу рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №138 від 13 лютого 2017 року « Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території у м. Миколаєві, а саме з 01 березня 2017 року. Тобто фактично позивач не згодна з розміром тарифів, який затверджений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №512 від 08 червня 2018 року. Подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявником в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що рішення виконавчого комітету №512 носить очевидні ознаки протиправного рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто, доводи заяви про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень як таким, що є протиправним та прийнятим не у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування», оскільки ним було затверджено тарифи, які запропоновано ЖКП «Бриз» та оскаржуються на цей час позивачем. Разом з тим, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Сама ж лише незгода позивача з прийнятим суб`єктом владних повноважень рішенням та звернення до суду з позовом про визнання тарифів, які цим рішенням затверджено, економічно необґрунтованими не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Відтак, перевірка обґрунтованості визначення тарифу, який затверджено рішенням №512 можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач. У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 червня 2020 року №512, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Окрім того, слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду(у випадку задоволення позовних вимог). Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, його виконання не ускладнюється або унеможливлюється. Тобто, дія рішень виконкому до вирішення справи по суті, жодним чином не може перешкоджати виконанню рішення суду в подальшому. Позивачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, чи взагалі оскаржуваним рішенням завдана будь-яка шкода ОСОБА_1 , та які порушені чи оспорювані права або інтереси позивача, за захистом яких він звернутися до суду, йому необхідно поновлювати після розгляду справи по суті. Дослідивши наведені у заяві та апеляційній скарзі позивача аргументи, оцінивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, наявності фактичних обставин, з якими позивач пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року