Ухвала КАС ВС № 520/2665/24

УХВАЛА 29 серпня 2025 року м. Київ справа № 520/2665/24 адміністративне провадження № К/990/35867/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф. перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 520/2665/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі,) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 січня 2024 №00/914/2417, яким до позивача застосовано штраф у сумі 1 379 579,81 гривень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 520/2665/24 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 січня 2024 року № 00/914/2417 про застосування до ОСОБА_1 суми штрафу в розмірі 1 379 579, 81 гривень (один мільйон триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 81 копійка). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року по справі № 520/2665/24 скасовано в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2024 року №00/914/2417 в частині застосування до позивача штрафу в сумі 1344086,63 гривень. Прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 520/2665/24 залишено без змін. 28 серпня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга податкового органу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 520/2665/24, в якій відповідач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 520/2665/24 в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 січня 2024 року №00/914/2417 в частині застосування штрафу в сумі 35 493,18 гривень та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі. Податковий орган вказує на те, що у рішенні суду апеляційної інстанції, у якому досліджувалися спірні правовідносини, не міститься висновок Верховного Суду щодо питання застосування приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням того, що у податкового органу відсутня інформація стосовно отримання підприємством від постачальника спірних розрахунків коригування (відповідно до статті 75 Податкового кодексу України в ході проведення камеральної перевірки використовуються данні, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість (данні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій). Ознайомившись з доводами касаційної скарги податкового органу, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. У поданій касаційній скарзі, відповідач, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначає належного обґрунтування у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з обґрунтуванням відповідача, як відповідна норма, на його думку, повинна застосовуватися). Контролюючий орган також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду. Посилання на те, що рішенні суду апеляційної інстанції, у якому досліджувалися спірні правовідносини, не міститься висновок Верховного Суду щодо питання застосування приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням того, що у податкового органу відсутня інформація стосовно отримання підприємством від постачальника спірних розрахунків коригування не свідчить про належне обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави. Податковий орган фактично не погоджується з оцінкою наданою судами попередніх інстанцій обставинам справи. Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, відповідач зобов`язаний обґрунтувати зазначене порушення з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з відповідним пунктом частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга у справі №520/2665/24 не містить посилання та обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави касаційного оскарження у цій справі. З поданої вдруге касаційної скарги вбачається, що усі доводи скарги побудовані на тлумаченні норм права, має майже ідентичний зміст попередньо поданої касаційної скарги, яка була повернута Верховним Судом, додаткових обґрунтувань не містить, що свідчить про формальний підхід податкового органу до оформлення скарги. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 520/2665/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяР.Ф. Ханова