Ухвала КАС ВС № 520/30677/24

УХВАЛА 26 серпня 2025 року Київ справа № 520/30677/24 адміністративне провадження № К/990/33595/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №520/30677/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 08.08.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області (далі - скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 08.08.2025. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Усталеною є

позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави не обумовлено ані взаємозв`язком із висновками судів попередніх інстанцій, ані з правовим регулюванням спірного у цій справі питання. Так, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22, від 29.08.2024 у справі № 280/7416/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23. В подальшому ж ГУ ДПС наводить, фактично, висновки Акта перевірки і зазначає, що виписки по власному розрахунковому рахунку позивач долучив після реалізації матеріалів проведеної перевірки. Відповідно, такі документи в силу норм податкового законодавства, зокрема, пункту 44.6 статті 44 ПК України не мають впливати на висновки проведеної перевірки. Однак, ГУ ДПС не обґрунтовує застосовності у спорах цієї категорії (нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) пункту 44.6 статті 44 ПК України, як і не зазначає ані які саме показники податкової звітності у цих правовідносинах формувалися позивачем, ані який саме первинний документ на їх підтвердження не було надано до перевірки, що мало наслідком нарахування пені. Відповідно, приведені скаржником постанови Верховного Суду з питання застосування пункту 85.2 статті 85 і пункту 44.6 статті 44 ПК України у справах, предмет спору у яких не стосувався нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не можуть вважатися такими, що ухвалені в подібних правовідносинах. Правового обґрунтування можливості застосування наведених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах ГУ ДПС не наводить. Крім того, не містить свого правового обґрунтування посилання ГУ ДПС на постанову від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, а судові рішення не містять висновків, які б стосувалися порушення строків через обставину введення воєнного стану в Україні. Суд звертає увагу, що підставою для часткового задоволення позовних вимог став висновок судів про протиправність нарахування пені після 06.03.2023 з тих підстав, що станом на цю дату сума виручки, що не надійшла на рахунок позивача, складала 7247,35 Євро (еквівалент 282530,69 грн), що є меншим за порогову суму, визначену статтею 20 Закону України № 361-IX від 06.12.2019 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (400000 грн). Як зазначили суди, за змістом Положення №5 до суми, меншої за розмір, передбачений статтею 20 Закону № 361-IX, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу ІІ цього Положення №5, не застосовуються. Касаційна скарга не містить правового обґрунтування неправильності таких висновків судів попередніх інстанцій із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, що у цілому дає підстави вважати, що в касаційній скарзі наводиться обґрунтування безвідносно до висновків судів, які стали підставою для задоволення позову частково. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №520/30677/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон