Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/9466/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/9466/25 пров. № А/857/27260/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Ніколіна В.В., з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суддя у І інстанції Кунцьо С.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 18 червня 2025 року, ВСТАНОВИВ : 07 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову інспектора СРПП Відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Цісар Р.О. (далі Інспектор) серії ББА №272480 від 05 квітня 2025 року про накладення стягнення у виді штрафу у сумі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 121-3, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року у справі №607/9466/25 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не представлено суду жодних належних доказів на підтвердження викладених інспектором поліції у постанові обставин, зокрема не представлено належних та допустимих доказів порушення ОСОБА_1 пунктів 2.1 «а», 2.1 «б», 2.1 «ґ», 2.9 «в», 31.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), а отже притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 121-3, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 КУпАП неправомірно. У апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУ НП) просило зазначене судове рішення скасувати. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що наданим суду відеодоказом повністю підтверджується вчинене позивачем адміністративне правопорушення, який дійсно допустив порушення Правила дорожнього руху, а постанова про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як слідує із матеріалів справи, 05 квітня 2025 року Інспектором було винесено постанову серії ББА №272480 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 3400 грн за те, що той 05 квітня 2025 року о 19:58 год в смт. В. Бірки по вул. Нова керував транспортним засобом марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не працювала підсвітка заднього державного номерного знака, чим порушив вимоги пункту 2.9 «в» ПДР України, був розбитий задній розсіювач лівого габаритного ліхтаря, чим порушив вимоги пункту 31.4 ПДР України, під час перевірки документів не пред`явив посвідчення водія, страховий поліс та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив вимоги пунктів 2.1 «а», 2.1 «б», 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 121-3, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 КУпАП. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до пункту 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості). За керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком передбачено відповідальність згідно частини 1 статті 121-3 КУпАП. Згідно з пунктом 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності технічних несправностей, в тому числі зовнішніх світлових приладів. Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). Пунктами 2.1 «а», 2.1 «б», 2.1 «ґ» ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") передбачено відповідальність за частиною 1 статті 126 КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Оцінюючи надані відповідачем докази, а саме відеозапис працівників поліції, апеляційний суд встановив, що такий не містить підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 ознак правопорушень, за які він притягнутий до адміністративної відповідальності оспорюваною постановою від 05 квітня 2025 року ББА №272480 за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 121-3, частиною 1 статті 126, частиною 2 статті 126 КУпАП. З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2025 року у справі № 607/9466/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін Постанова у повному обсязі складена 01 вересня 2025 року.