Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/7163/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6919/25 Справа № 207/7163/23 Головуючий у першій інстанції: Погребняк Т. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області у складі судді Погребняк Т.Ю. від 13 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченого боргу, матеріальної компенсації, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі контракту №541/К 15.01.2019 року його було прийнято на посаду провідника пасажирського вагону до ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця. За весь час роботи він не мав порушень дисципліни чи покладених обов`язків, але через його прихильність до дотримання трудового законодавства та посадової інструкції керівництво резерву провідників ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо (ПК ВЧД-11) прийняло рішення створити для нього нестерпні умови праці. Так, 20.12.2022 під час проходження передрейсових інструктажів проїзною бригадою, що мала заступити на обслуговування поїзду №41/42 сполученням Дніпро-Трускавець, начальник потягу резерву провідників ПК ВЧД-11 ОСОБА_2 , свідомо, навмисно занесла завідомо неправдиву інформацію до рейсового журналу, а у подальшому і до маршрутних листів форми ФТУ-32 провідників пасажирських вагонів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з поїздної бригади начальника поїзда ОСОБА_5 (яка обслуговує поїзд №79/80 Дніпро-Київ), як таких, що мали під час рейсу потягу №41/42 сполученням Дніпро-Трускавець обслуговувати вагони: ОСОБА_3 № 5 та № 8 (разом з провідниками ОСОБА_6 (позивач) та ОСОБА_7 ); ОСОБА_4 №11 (у парі з провідником ОСОБА_8 ). Але ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не обслуговували дані вагони, та на час рейсу з 20.12.2022 по 22.12.2022 потягу №41/42 сполученням Дніпро-Трускавець в полі зору провідників не з`являлися. Підтвердженням цього є підроблені підписи провідників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рейсовому журналі начальника поїзда ОСОБА_2 . Подібні дії не вперше спостерігаються за начальником поїзда ОСОБА_2 . Після перевірки ПК ЦОК, листом філії «Пасажирська компанія» від 23.05.2023 №ПК-5/163 повідомлялося, що в моєму маршрутному листі форми ФТУ-32 (що є табелем обліку робочого часу), начальником поїзда ОСОБА_2 , за рейс з 12.02.2023 по 14.02.2023 потягом №41/42 сполученням Дніпро-Трускавець, було внесено недостовірну інформацію, що призвело до неправильного нарахування заробітної плати та неотримання позивачем 1602,65 грн (які через два місяці йому перерахували). Пізніше позивачем виявлено у власному маршрутному листі форми ФТУ-32 за березень місяць виправлення норми обслуговування з 3/2 на 2/2 (що вважається підробкою), у рейсі поїзда №41/42 сполученням Дніпро-Трускавець з 04.03.2023 по 06.03.2023 (слід зазначити, що при обслуговуванні даного поїзда нормою 2/2, загальна кількість відпрацьованих годин провідником складає 50,15 год., а при обслуговуванні нормою 3/2 складає 34,95 год.). Саме 34.95 год. зазначалося в маршрутному листі форми ФТУ-32, в той же час норма обслуговування була виправлена на 2/2. Начальник поїзда ОСОБА_2 неодноразово своїми словами та діями підтверджувала, що порушує чинне трудове законодавство України. Замість того, щоб усувати технічні несправності вагонів та вирішувати питання щодо неправомірних дій зі сторони начальника поїзда, керівництво резерву провідників ПК ВЧД-11 (зокрема, старший нарядчик резерву провідників ОСОБА_9 та ЛНБ ОСОБА_10 , за проханням начальника поїзда ОСОБА_2 ) прийняли рішення створити для позивача нестерпні умови праці та мобінг, щоб усунути його з роботи. На протязі березня 2023 року позивач обслуговував вагон №8/14228, який знаходився у критично несправному стані у складі поїзда №41/42 сполученням Дніпро-Трускавець. В квітні 2023 року старший нарядчик резерву провідників ОСОБА_9 вирішив закріпити позивача за поїзною бригадою, яка обслуговує причепні вагони, що прямують до зони активних бойових дій - №233/80 Дніпро-Покровськ-Київ-Дніпро та №233/86 Дніпро-Покровськ-Львів-Дніпро, з квітня 2023 до звільнення він обслуговував цей напрямок, (підтвердження нестерпних умов праці та мобінгу на аудіо, фото та відеодоказах). Дії керівників резерву провідників ПК ВЧД-11 позивач почав оскаржувати до керівництва Філії «Пасажирська компанія», через застосунок Укрзалізниця та на гарячу лінію «Якість та сервіс». Крім того, позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка в свою чергу перенаправила лист до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Але крім того, що було винесено догану начальнику поїзда ОСОБА_2 та зняття боргу у розмірі 1602,65 грн, жодних інших заходів не вживалося. Неодноразово звертався до Філії «Пасажирська компанія» з проханням роз`яснити методику розрахунку робочих годин провідника пасажирських вагонів, на що отримував відповідь: «зверніться до інженера з нормування праці резерву провідників за Вашим місцем роботи». Зі слів інженера з нормування праці резерву провідників ПК ВЧД-11 ОСОБА_11 , при розрахунку годин праці провідника пасажирського вагону (далі ППВ), час обслуговування вагонів у пункті формування та обороту, коли вагони знаходяться у парках відстою або на станціях без пасажирів, при обслуговуванні нормою 3/2 (три провідника на два вагони), увесь час ділиться між провідниками порівну, при цьому 1 провідник одночасно чергує на двох вагонах, а інші два провідника відпочивають. Наприклад, якщо час простою поїзда в пункті обороту 6 годин, при обслуговуванні вагонів нормою 3/2, кожен провідник отримає по 2 години. Але слід зауважити, що не може працівник (провідник пасажирського вагону) бути матеріально відповідальною особою за вагон який не зафіксований у табелі обліку відпрацьованих годин (маршрутному листі форми ФТУ-32). При охороні об`єкту (вагону), особа, що заступає на охорону, не має права залишати робоче місце до кінця зміни, у такому випадку перерва на приймання їжі враховується до робочого часу відповідно до ч. 4 ст. 66 КЗпП України. Таким чином, вказує позивач, розрахунок відпрацьованих годин деяких рейсів та охорони вагонів є неправильним. Крім того, з незрозумілих причин відпрацьовані понаднормові години оплачувалися позивачу за умовами сумісництва, а не по подвійному тарифу як це мало бути відповідно статті 106 КЗпП України. Жодних додаткових угод та наказів про прийняття позивача на роботу за умовами сумісництва не було. Обґрунтований детальний розрахунок невиплаченої заробітної плати представлено позивачем виходячи з самостійних розрахунків. АТ «Українська залізниця», в особі ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо, Філії «Пасажирська компанія» нанесла збитків йому у розмірі 53948,60 грн. 23.09.2023 року адвокат Мокрецова Марина Вадимівна в інтересах позивача направила до АТ «Українська залізниця» адвокатський запит №01 від 22.09.2023 з проханням надати копії документів. 26.09.2023 року адвокатський запит було вручено адресату. 18.10.2023 було складено відповідь з порушенням 5-ти денного терміну. Крім того, відповідач відніс вагому частину затребуваної інформації до інформації з обмеженим доступом, без законних на те підстав. 16.11.2023 року позивачем направлено запит на отримання інформації до ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо, але замість витребуваної інформації розпорядник надав іншу інформацію. Так, замість копій маршрутних листів позивача форми ФТУ-32 (що є табелями обліку робочого часу), розпорядник надав витяг з системи АСУ ЕРПВ; у копіях з рейсових журналів начальника потягу ОСОБА_2 закрив білим аркушем поля, де зазначаються інші провідники, що їхали на підміні з позивачем та іншими провідниками, зокрема інформація по провідникам. Дана інформація не може бути обмеженою, оскільки має відомості щодо розпорядження бюджетними коштами та умов за якими ці кошти були надані. А замість копії з рейсового журналу начальника потягу ОСОБА_5 , у поїзній бригаді якої працюють провідники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отримав відповідь, що з даним начальником поїзда у зазначені дати я не їздив (надали викопіювання лише за одну дату). Дії відповідача відносяться до ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідач навмисно приховує інформацію та необґрунтовано відносить її до інформації з обмеженим доступом. 10.10.2023 року трудові відносини між позивачем та ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо були припинені на підставі наказу (розпорядження) №2262/0С від 10.10.2023. У заяві про звільнення позивач просив провести з ним усі розрахунки, що йому належать у день звільнення, але зазначена вище сума заборгованості не була виплачена. Тому позивач просив визнати дії відповідача, котрі виразились у приховуванні інформації та віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом такими, що суперечать Закону, зобов`язати відповідача сплатити штраф у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зобов`язати відповідача сплатити позивачу невиплачений борг на загальну суму 53948,60 грн, матеріальну компенсацію у десятикратному розмірі цього боргу за завдані збитки, невчасну виплату боргу та моральне приниження честі і гідності (застосування мобінгу) у розмірі 539486,00 грн. Рішенням Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до наказу №118/0С від 10.01.2019 року, на підставі контракту №541/К від 10.01.2019, позивача 15.01.2019 року було прийнято на посаду провідника пасажирського вагону до ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця (а.с. 24-26 т.1). Під час трудових відносин ОСОБА_1 надавались відпустки у зв`язку з навчанням (а.с.138-140, 142-144 т.1). Наказом ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця №2262/ос від 10.10.2023 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням (а.с.146 т.1). Допитані у судовому засіданні місцевого суду за клопотанням позивача свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 пояснювали, що є працівниками Укрзалізниці, обставини обслуговування вагону за напрямком Дніпро-Трускавець у грудні 2022 року достовірно не пам`ятають через значний час, що минув з цієї події. Свідок ОСОБА_15 підтвердила, що перебувала у рейсі 20.12.2022 як провідник цього поїзду, інструктаж їй проводили, зараз вона обслуговує маршрут до зони військових дій; вона у тому рейсі обслуговувала один вагон, а по рейсовому журналу мала бути на трьох вагонах, ще мали бути №5 та №8 це плацкарт і купе, але вони з напарницею вирішили обслуговувати удвох тільки №5, оскільки це плацкарт і це важче, а ОСОБА_17 був один на вагон №8 - це купе. Вагон, який свідок обслуговувала, дуже важко супроводжувати одній, там нестерпні умови, раніше вона супроводжувала вагони категорії СВ. Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 пояснили, що ніхто позивача не принижував, жодної мети якось його покарати за будь-що шляхом переведення на інші напрямки або старі вагони не було, це викликано об`ктивними обставинами та виробничою необхідністю; свідок ОСОБА_19 пояснив, що ніколи не принижував ОСОБА_17 , будь-якої неприязні не висловлював до нього, пояснював, що його обов`язок як провідника обслуговувати ті вагони та рейси, на котрі його призначили. Свідок ОСОБА_20 пояснила, що працює нормувальником на Укрзалізниці, нарахування оплати праці з розрахунку 3/2 означає роботу трьох провідників на двох вагонах; нарахування заробітної плати відбувалось у відповідності з нормативами, затвердженими правлінням Укрзалізниці. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до статей 3,4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Частиною першою статті 47 КзпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Статтею 61 КЗпП України, пункту 4.1.8. Колективного договору підприємства та пункту 12 Правил внутрішнього трудового розпорядку, для поїзних бригад встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом - квартал. Згідно Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», годинна ставка для оплати надурочної роботи обчислюється шляхом ділення окладу, встановленого працівникові на момент нарахування зазначеної оплати (у кінці облікового періоду), на середньомісячне число годин за обліковий період, яке має розраховуватись з урахуванням норми тривалості робочого часу за обліковий період (статті 50-53, 67 і 73 КЗпП України). Порядок розрахунку робочого часу провідника у рейсі регламентується наказом Укрзалізниці від 21.05.2010 №369-Ц. За вказаними розрахунковими і початковими даними (категорія і номер поїзда, початковий і кінцевий пункти прямування, час перебування поїзда на шляху прямування в одному напрямку, типи вагонів у складі поїзда) розробляють раціональні графіки обслуговування провідниками пасажирських вагонів з установленням обґрунтованих режимів чергування праці і відпочинку для кожного конкретного пасажирського поїзда. Розрахунки робочого часу за всі рейси проведені у відповідності до цього наказу. Оплата праці провідників проводиться згідно з маршрутними листами форми ФТУ №32 за фактично виконану роботу. Облік робочого часу провідників здійснюється у комплексі програм АСУ ЕРПВ «Контроль та планування роботи поїзних бригад» у відповідності даних, занесених до маршрутного листа. Частина четверта ст. 66 КЗпП зобов`язує власника надавати працівникові можливість вживання їжі протягом робочого часу на тих роботах, де за умовами виробництва установити перерву неможливо. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі визначається власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. В силу ст.7 Закону «Про колективні договори і угоди» це питання може бути вирішене і в колективному договорі. Провідники пасажирських вагонів до цієї категорії працівників не відносяться, так як вони працюють згідно графіка роботи та відпочинку у рейсі. Як зазначено представником відповідача, у зв`язку з недоутриманням контингенту провідників пасажирських вагонів та для забезпечення безперебійної роботи підприємства, працівники поїзних бригад, за особистою письмовою згодою, залучалися до роботи за сумісництвом. За змістом абзацу сьомого пункту 2.14 розділу 2 Інструкції з ведення трудових книжок зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №110 від 17 серпня 1993 року (зі змінами та доповненнями), робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку в трудовій зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника, власником або уповноваженим ним органом. Позивач зазначає, що з незрозумілих йому причин відпрацьовані понаднормові години оплачувалися йому за умовами сумісництва. Однак, відповідно до власноруч написаної ним заяви від 26.07.2022 року, ОСОБА_1 просить дозволити йому роботу за сумісництвом на посаді провідник пасажирського вагону з оплатою не більш ніж 50% місячної норми (а.с. 36 зворот т.2). Наказом №627/ос від 27.07.2022 позивача з 27.07.2022 року прийнято на роботу за сумісництвом до підрозділу резерву провідників на посаду провідник пасажирського вагону (а.с. 37 т.2). Враховуючи, що відповідач проводив розрахунки з позивачем відповідно до внутрішніх правил та наказів, які не суперечать діючому трудовому законодавству; встановивши також написання особисто позивачем заяви про роботу за сумісництвом, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача сплатити позивачу борг на загальну суму 53948,60 грн. Поняття мобінгу визначено в статті 2-2 Кодексу законів про працю України встановлює заборону мобінгу (цькування). Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: - створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); - безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); - нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; - нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; - безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); - необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу. Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням). Вчинення мобінгу (цькування) заборонено. Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду. Згідно з частиною 2 статті 173 Кодексу законів про працю України, у разі ушкодження здоров`я працівника, причиною якого став мобінг (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується у розмірі понесених витрат на лікування. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази вчинення відносно позивача систематичних тривалих умисних дій роботодавця у формі психологічного тиску, створення напруженої, ворожої, образливої атмосфери, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , його ділової репутації, в тому числі з метою припинення з ним трудових відносин, тощо. Надані позивачем фотознімки, аудіозаписи та відеозаписи не доводять факту вчинення мобінгу (цькування) старшим нарядчиком резерву провідників ОСОБА_9 , старшим майстром резерву провідників ОСОБА_10 чи начальницею поїзда ОСОБА_2 відносно позивача. Надані позивачем аудіозаписи не мають належної ідентифікації осіб, розмови яких записані, також достовірно невідомі обставини цих розмов та їх тематика, вирвані фрази з контексту розмов. Доводи позивача щодо внесення начальником поїзду №41/42 сполученням Дніпро - Трускавець до рейсового журналу та у подальшому до маршрутних листів форми ФТУ-32 завідомо неправдивої інформації, - спростовані матеріалами справи. Відповідачем визнано, що на оперативній нараді 02.05.2023 року, відповідно до протоколу №Р-78, начальник поїзду ОСОБА_2 надала свої пояснення, в яких вказувала, що допустилася технічної помилки, а саме, у рейсі з 10.02.23 по 12.02.23 провідники пасажирського поїзду обслуговували вагон №8/14228 по нормі 2/2, а в рейсі по оберту з 12.02.23 по 14.02.23 до поїзду були додані провідники у кількості п`яти осіб. Враховуючи зміни у кількісному складі поїзної бригади начальником поїзду здійснено зміну розстановки у рейсовому журналі, але не зафіксовано ці зміни у маршрутному листі. Вказана ситуація сталася через неуважність начальника поїзда. З цього приводу на вказаній оперативній нараді начальнику поїзда пасажирського ОСОБА_2 оголошена догана за неналежне виконання посадових обов`язків начальника поїзда. З огляду на це, не доведено твердження позивача про недотримання посадових обов`язків з боку інструктора поїзних бригад ОСОБА_21 та ОСОБА_10 старшого майстра резерву провідників, які нібито з власної вигоди не реагували на протиправні дії начальника поїзда пасажирського ОСОБА_2 . Таким чином, судом не встановлено фактів та обставин, на які посилається позивач, як на підтвердження факту створення для нього нестерпних умов праці. Привертання уваги керівництва Укрзалізниці позивачем щодо технічної несправності вагонів, зокрема, необхідність їх ремонту та заміни резинок у вбиральнях поїздів, не свідчить про наявність мобінгу відносно позивача зі сторони роботодавця. Скарги позивача розглядались відповідачем і йому надавались відповіді (а.с. 164-165, 166-167, 171-172 т.1). Оскільки позивач неодноразово скаржився на дії начальника поїзда ОСОБА_2 та самостійно звернувся до інженера резерву провідників з проханням відкріпити його від поїзної бригади, де начальником була ОСОБА_2 , та при можливості в подальшому залучати на обслуговування причепного вагону, з урахуванням результатів розгляду скарги позивача на дії начальника поїзда, було прийнято рішення прикріпити його на обслуговування причепних вагонів. На час звернення позивача відносно прикріплення його до поїзної бригади, яка обслуговує причепні вагони, на виробничому підрозділі «Дніпровське пасажирське вагонне депо» малась причепна група вагонів сполученням Дніпро-Покровськ-Київ та Дніпро-Покровськ-Львів. Вказані причепні групи вагонів і були запропоновані позивачу, а враховуючи згоду останнього, позивач був закріплений на обслуговуванні групи вагонів №233/80 сполученням Дніпро-Покровськ-Київ. За час роботи скарг від ОСОБА_1 на закріплення по даному напрямку не надходило. 02.10.2023 року відповідачем на адресу адвоката Мокрецової Марини було надано відповідь, в якій зазначалось, що у зв`язку із потребою у пошуку інформації серед значної кількості даних виникає необхідність подовжити строк розгляду адвокатського запиту, а 18.10.2023 року направлена відповідь, в якій зазначалось, що частина витребуваної адвокатом інформації вже була надана їй раніше, а інші витребувані адвокатом документи не можуть бути надані на підставі того, що вказані документи містять в собі інформацію з обмеженим доступом на підставі статті 21 ЗУ «Про інформацію», частини першої статті 36 ГК України, а також відповідно до Положення про комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію АТ «Укрзалізниця». Тож твердження позивача про те, що відповідач відніс вагому частину затребуваної інформації до інформації з обмеженим доступом без законних на те підстав є безпідставними. 16.11.2023 року на адресу ВП Дніпровське пасажирське вагонне депо надійшов запит на отримання інформації від позивача, в якому він просив надати йому інформацію та документи, а саме: 1) належним чином завірені копії маршрутних листів форми ФТУ - 32 провідника пасажирських вагонів ОСОБА_1 у період з січня 2019 року по вересень 2023 року; 2) належним чином завірені копії наказів проведених по провіднику пасажирських вагонів ОСОБА_1 у період з січня 2019 року по жовтень 2023 року; 3) належним чином завірені копії відомостей по нарахуванню заробітної плати провідника пасажирських вагонів ОСОБА_1 у період з січня 2019 року по жовтень 2023 року; 4) належним чином завірена копія витягів з рейсових журналів начальника потягу ОСОБА_2 , а саме сторінки де зазначаються підписи провідників пасажирських вагонів, ПЕМа, інструктора поїзних бригад, за поїздки: 08.12.2022, 10.12.2022, 20.12.2022, 22.12.2022, 22.12.2022, 30.12.2022, 01.01.2023, 04.03.2023; 5) належним чином завірена копія витягів з рейсових журналів начальника потягу ОСОБА_5 , а саме сторінки де зазначається підписи провідників пасажирських вагонів, ПЕМа, інструктора поїзних бригад, за поїздки у такі дні: 24.03.2023; 03.06.2023; 13.06.2023. Статтею 21 Закону України «Про інформацію» передбачається, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено розпорядником інформації відповідно до Закону. Згідно з Положенням про комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію АТ «Українська залізниця», затвердженого протоколом засідання правління від 15.08.2019 №Ц-46/78 Ком.т., до переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію АТ «Укрзалізниця», відноситься конфіденційна інформація, зокрема, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, суму нарахованих та/або отриманих доходів, протоколи засідань комісій з питань надання матеріальної допомоги на медичні та інші цілі, відповідні документи та матеріали до них, накази з питань надання матеріальної допомоги на медичні та інші цілі (а.с. 37-44 т.2). Запитувані відомості з рейсових журналів стосовно інших осіб містять кількість відпрацьованих годин та можуть слугувати первинними даними для нарахування заробітної плати, але вони стосуються інших осіб. Твердження позивача, що витребувана ним інформація не може бути конфіденційною на підставі частини п`ятої статті 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», оскільки має відомості щодо розпорядження бюджетними коштами та умови, за яких ці кошти були надані, є безпідставними. Відповідно до пункту 15 Статуту АТ «Укрзалізниця», Товариство є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом. Пунктом 31 Статуту встановлено, що майно товариства складається з основних засобів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання або іншому речовому праві, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства. Відповідач не є товариством, яке фінансується виключно із бюджетних коштів, а заробітна плата, відомості про виплату якої іншим особам, окрім самого позивача, не є інформацією з відкритим доступом. Запитувана позивачем інформація містила персональні дані, на розголошення яких у відповідача немає згоди від визначених у запиті осіб. Отже, неправомірних дій з боку відповідача при наданні позивачу відповідей на адвокатські запити судом не встановлено. За приписами статті 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності, справедливості та добросовісності. Таким чином для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди. Законодавство покладає на позивача обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів спричинення позивачу матеріальної та моральної шкоди; враховуючи спростування відповідачем факту вчинення ним неправомірних дій (бездіяльності) відносно позивача, у зв`язку з трудовими відносинами та наданням відповідей на адвокатські запити, - суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій відповідача такими, що суперечать Закону та зобов`язання АТ «Українська залізниця» сплатити позивачу компенсацію за завдані збитки, невчасну виплату боргу та моральне приниження честі і гідності, застосування мобінгу у розмірі 539486,00 грн. Щодо позовної вимоги про зобов`язання АТ «Українська залізниця» сплатити штраф у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, колегія зазначає наступне. Позивач обґрунтовує вказану вище вимогу саме положеннями статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом якої, зокрема, обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 4 статті). Однак, факт вчинення правопорушення, передбаченого саме статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, може бути установлено в межах справи про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому КУпАП України. Натомість встановлення у рішенні суду у цивільній справі факту вчинення правопорушення, передбаченого саме статтею 212-3 КУпАП України порушує принцип системи судоустрою (принцип спеціалізації) та презумпції невинуватості, гарантованій ст. 62 Конституції України. Доводи апелянта про залучення його до роботи за сумісництвом лише з липня 2022 року не спростовують висновки суду про обґрунтованість розрахунку відповідачем заробітної плати. Адже позивач розраховує за рейси за період 2020 по 2023 рік оплату праці як один провідник на один вагон, однак він у цей період був у рейсах з розрахунку 3 провідника на 2 вагони. Також позивач навів помилковий розрахунок робочого часу та часу відпочинку при здійсненні охорони вагонів. При здійсненні охорони вагонів для окремих професій робітників і посад спеціалістів і службовців відповідно до порядку і умов, встановлених Укрзалізницею, в тому числі і для провідників пасажирських вагонів допускається організація чергувань в спеціально обладнаній на об`єкті кімнаті, зокрема, у вагоні в купе провідника з правом відпочинку, при цьому за одну годину чергування зараховується 0,75 години робочого часу, години відпочинку не зараховуються до заробітної плати. Тож саме на підставі таких нормативів і здійснюється розрахунок часу за охорону провідниками вагонів. Вказаний розрахунок проводиться на підставі Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10 березня 1994 року № 40-Ц. У свою чергу, позивач розраховує заробітну плату за здійснення охорони вагонів без урахування зазначених нормативів. Посилання апелянта на підтвердження ним факту застосування мобінгу начальником потягу ОСОБА_2 на долученому до матеріалів справи аудіозапису є безпідставним. На аудіозаписі з назвою Аудіо доказ 5 не оголошується дата, місце його запису та за участі яких осіб запис проведено. При прослуховуванні неможливо достовірно встановити осіб, що спілкуються (а.с. 215 т.1). Клопотання про призначення відповідної судової експертизи щодо дослідження аудіозапису не заявлено. Долучений позивачем фотознімок всередині вагону №04720215 із зображенням, як стверджує позивач, термометру з показником +38,2 градуси Цельсія (Фото доказ 1) не свідчить про застосування відповідачем цькування (систематичних тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску), адже температура всередині вагону без кондиціонування залежить від погодних умов. Щодо доводів апелянта про наявність в описовій частині оскаржуваного рішення недоліків, а також неправильне написання унікального номеру справи, у даному випадку не можуть бути підставою для скасування рішення суду, адже не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Позивач, у свою чергу, не позбавлений права на звернення до місцевого суду з відповідною заявою про виправлення описки відповідно до статті 269 ЦПК України. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача. Тому понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Південного районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 01 вересня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова