Постанова 4803 № 183/9592/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3912/25 Справа № 183/9592/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Травкіній В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року у складі судді Сороки О.В. у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаною скаргою на дії державного виконавця Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Скарга мотивована тим, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року у справі № 183/9592/13-ц з нього проводиться стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 01 квітня 2014 року було видано виконавчий лист, який був пред`явлений до примусового виконання. Про наявність заборгованості зі сплати аліментів він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що перебуває в Оболонському відділі ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за місцем фактичного перебування боржника. Ознайомившись з розрахунком заборгованості, що був проведений державним виконавцем станом на 02 вересня 2024 року, вважає його таким, що не відповідає обставинам справи, адже ним добровільно в період з 01 квітня 2014 року по 24 березня 2024 року переводилися грошові кошти в якості сплати аліментів на банківські рахунки стягувача у розмірі 57310,00 грн. Враховуючи викладене, просив суд визнати частково незаконним розрахунок визначеної заборгованості зі сплати аліментів станом на 02 вересня 2024 року у виконавчому провадженні № 49479511, в частині неврахування державним виконавцем при складанні розрахунку грошових коштів, що сплачені боржником на користь стягувача в порядку добровільної сплати аліментів на загальну суму у розмірі 57310 грн.; зобов`язати Оболонський відділ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні з урахуванням сплачених сум на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 57310 грн. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано частково незаконним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 49479511, в частині неврахування державним виконавцем при складанні розрахунку станом на 02 вересня 2024 року грошових коштів, що сплачені боржником на користь стягувача в порядку добровільної сплати аліментів на загальну суму у розмірі 57310,00 грн. Зобов`язано Оболонський відділ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 49479511 з урахуванням сплачених боржником ОСОБА_2 сум на користь стягувача ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 57310,00 грн. Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю правових підстав для задоволення скарги, яка підтверджена належними та допустимими доказами у справі, оскільки боржником сплачувалися аліменти щомісяця, систематично, а тому повинні бути зараховані в рахунок сплати аліментів за період з 01 січня 2014 року по 24 березня 2024 року у розмірі 57310,00 грн., а державний виконавець зобов`язаний, у даному випадку, провести перерахунок заборгованості по аліментам за виконавчим листом за цей період з урахуванням визначеної суми. Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що була постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що стягувач не отримувала кошти на свої банківські рахунки, окрім того, суд першої інстанції не врахував, що зазначені обставини щодо добровільної сплати коштів не є підтвердженням виконання ним обов`язку щодо виконання рішення суду про стягнення з боржника аліментів, тобто кошти, які були надані не можна вважати стягнутими аліментами, оскільки у платіжних документах не вказано призначення платежу "аліменти". У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін, з огляду на наступне. Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2014 року у справі № 183/9592/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2013 року до досягнення дитиною повноліття. 25 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Оболонського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченком Ю.І. прийняте виконавче провадження № 49479511 з примусового виконання виконавчого листа № 183/9592/13-ц, яке передане з Новомосковського ВДВС. Державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 02 вересня 2024 року, в якому не були враховані суми, добровільно сплачені боржником на користь стягувача в період з 01 січня 2014 року по 24 березня 2024 року, а саме: 20 жовтня 2018 року 500 грн., 25 жовтня 2018 року 50 грн., 29 листопада 2018 року 1000 грн.,10 грудня 2018 року 1000 грн., 12 грудня 2018 року 1000 грн., 12 грудня 2018 року 3000 грн., 12 грудня 2018 року 6000 грн., 28 січня 2019 року 1000 грн., 07 лютого 2019 року 420 грн., 11 грудня 2014 року 30 грн., 29 квітня 2014 року 200 грн., 27 квітня 2014 року 100,00 грн., 04 травня 2014 року 200 грн., 05 травня 2014 року 100 грн., 11 грудня 2014 року 30 грн., 29 листопада 2018 року 1005,03 грн. Згідно із ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України). Згідно із ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У ч.3 ст. 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом. Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників. Особливості виконання рішень про стягнення аліментів передбачені розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, відповідно до якої - виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника; розрахунок заборгованості - обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Таким чином, з огляду на викладене, встановивши фактичні обставини у справі від яких залежить правильне її вирішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість скарги та наявність достатніх підстав для її задоволення, оскільки боржником доведено належними та допустимими доказами добровільне виконання ним, як боржником свого обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини. Враховуючи, що боржник надав суду копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборонності по аліментам, а тому державний виконавець зобов`язаний, у даному випадку, провести перерахунок заборгованості за вказаним виконавчим листом за період з 01 січня 2014 року по 24 березня 2024 року з урахуванням визначеної суми. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Аргументи апеляційної скарги про те, що добровільна сплата коштів не є підтвердженням виконання ним обов`язку щодо виконання судового рішення про стягнення з боржника аліментів, тобто кошти, які були надані не можна вважати стягнутими аліментами, оскільки у платіжних документах не вказано призначення платежу "аліменти", є необґрунтованим, оскільки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення скарги та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. Чинне законодавство не передбачає права та обов`язки у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача. Доводи апеляційної скарги про те, що стягувач не отримувала кошти на свої банківські рахунки, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 20 серпня 2025 року Повний текст судового рішення складено 01 вересня 2025 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна