Постанова 4824 № 761/39700/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/39700/24 головуючий у суді І інстанції: Антонюк М.С. провадження №33/824/3001/2025 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого менеджером у ТОВ «Домінанта», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 827986 від 17 жовтня 2024 року вбачається, що 10 жовтня 2024 року о 20 год. 50 хв. у м. Київ, на вул. Довженка, 7, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , під час випередження автомобіля «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку праворуч, не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення транспортних засобів, які внаслідок ДТП були пошкоджені, чим порушив вимоги п. 13.1 та п. 13.3 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 827987 від 17 жовтня 2024 року вбачається, що 10 жовтня 2024 року о 20 год. 50 хв. у м. Київ, на вул. Довженка, 7, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , був учасником ДТП з автомобілем «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , місце ДТП залишив, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП, та з урахуванням положень ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 16 липня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та скасувати постанову суду першої інстанції. В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 26 грудня 2024 року, а з огляду на ситуацію в країні, а саме збій у роботі багатьох реєстрів та сервісів, також вихідні дні у роботі судів, та перебуванням у відрядженні у м. Стрий у зв`язку з невідкладним виконанням робочих обов`язків, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією посвідчення про відрядження, первинну апеляційну скаргу було подано 07 січня 2025 року. 29 січня 2025 року в електронному суді отримав постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку, відтак 29 січня 2025 року ОСОБА_1 було подано повторну апеляційну скаргу. 18 квітня 2025 року в електронному суді отримав постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку. Зазначає, що 30 травня 2025 року отримав постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року, якою було повернуто третю апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що апеляційна скарга не містила оригінал підпису особи, а містить копію підпису ОСОБА_1 .. Крім того, 13 липня 2025 року через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» дізнався про постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року, якою було повернуто подану вчетверте апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана без оригіналу підпису, тому 16 липня 2025 року ОСОБА_1 вп`яте звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що під час поїздки відпочивав на задньому сидінні, оскільки скористався послугою «тверезий водій», а про ДТП дізнався тільки через тиждень. Також ОСОБА_1 зауважує, що сам факт ДТП та наявність чиєїсь вини нічим не підтверджена, а схема місця ДТП має розбіжності із показами ОСОБА_2 , оскільки у поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що рухалась у другій полосі, а на схемі місця ДТП авто д.н.з. НОМЕР_2 зображено у крайній правій полосі. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити. ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції була належним чином повідомлена. 25 серпня 2025 року о 08 год. 56 хв. до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_2 , у яких остання зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що за кермом був інший водій. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, доводи ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, на думку суду апеляційної інстанції є обґрунтованими. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 26 грудня 2024 року отримав копію оскаржуваної постанови, що підтверджується розпискою (а.с. 51). 07 січня 2025 року ОСОБА_1 подав первинну апеляційну скаргу (а.с. 52-60), яку постановою Київською апеляційного суду від 23 січня 2025 року було повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про поновлення строку. Вказану постанову було направлено 23 січня 2025 року (а.с. 65), однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав вказану постанову суду апеляційної інстанції. 29 січня 2025 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу (а.с. 67-78), яку також було повернуто постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про поновлення строку. Вказану постанову було направлено 23 квітня 2025 року (а.с. 88), однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав вказану постанову суду апеляційної інстанції. 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу (а.с. 90-107), але постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року таку було повернуто, оскільки не містила оригіналу підпису особи, а лише його копію. Постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 13 травня 2025 року (а.с. 112), однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав вказаний лист. 04 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу четвертий раз (а.с. 116-132), яку постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року було повернуто по тій же причині, а саме відсутність оригіналу підпису. Вказану постанову було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 30 червня 2025 року (а.с. 138), однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав вказаний лист, відтак 16 липня 2025 року останнім було подано апеляційну скаргу вп`яте (а.с. 139-163). Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку. Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах. Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до ст. 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Пунктом 13.1.ПДР України встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Відповідно до п. 13.3 ПДР України під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Пунктом 2.10 (а) ПДР України встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна. Вина ОСОБА_1 у порушенні п.п. 13.1, 13.3, 2.10 (а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 827986 від 17 жовтня 2024 року з якого вбачається, що 10 жовтня 2024 року о 20 год. 50 хв. у м. Київ, на вул. Довженка, 7, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , під час випередження автомобіля «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку праворуч, не дотримався бокового інтервалу, що призвело до зіткнення транспортних засобів, які внаслідок ДТП були пошкоджені, чим порушив вимоги п. 13.1 та п. 13.3 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 1); - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 827987 від 17 жовтня 2024 року з якого вбачається, що 10 жовтня 2024 року о 20 год. 50 хв. у м. Київ, на вул. Довженка, 7, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , був учасником ДТП з автомобілем «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , місце ДТП залишив, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП (а.с. 15); - на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка була складена безпосередньо на місці пригоди 10 жовтня 2024 року в присутності потерпілого водія, яка підписала вказану схему без зауважень та доповнень. На схемі відображено розташування транспортного засобу потерпілої відносно проїжджої частини після того, як остання зупинилась після зіткнення, перелік видимих пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП, а саме пошкоджене ліве дзеркало автомобіля «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 3); - у письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 10.10.2024 року, у яких остання зазначає, що їхала у другій полосі, де зліва від неї їхав на швидкості автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 та збила ліве дзеркало її транспортного засобу, а в автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 розлетілось праве дзеркало. Після цього ОСОБА_2 почала блимати водію вказаного авто дальнім світлом та сигналити, однак останній ніяк не відреагував та поїхав з місця ДТП. Після чого, ОСОБА_2 зупинилась, увімкнула сигнал аварійної зупинки та зателефонувала у поліцію та в страхову компанію (а.с. 4); - у письмових поясненнях ОСОБА_1 від 17 жовтня 2024 року, відповідно до яких останній підтвердив, що автомобіль «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 належить йому, вказав, що даним транспортним засобом користується багато людей. Провину не визнає (а.с. 10); - у рапорті старшого лейтенанта поліції Романа Майстренко від 10.10.2024 року, з яких вбачається, що під час несення служби отримали о 21 год. 44 хв. виклик «ДТП без травмованих». Прибувши за вищевказаною адресою встановлено особу заявниці, яка в свою чергу повідомила, що транспортний засіб «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 під час руху здійснила зіткнення з її транспортним засобом, внаслідок чого було пошкоджене ліве дзеркало. Водій транспортного засобу «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 поїхав з місця ДТП (а.с. 5); - у роздруківках з бази даних викликів «102», із яких вбачається, що ОСОБА_1 11 жовтня 2024 року повідомив про те, що помітив пошкодження у вигляді подряпин з правого боку на дверях та вікні та вирване дзеркало (а.с. 7-8); - на відеозаписах із камер спостереження, із яких вбачається, що 10.10.2024 року о 20 год. 53 хв. автомобіль НОМЕР_1 рухається із пошкодженим правим дзеркалом (відеофайл «10.10.142.12_N_Довженка-Молдавська (на Шулявку) _20241010205307_to_20241010205318»), на відеофайлі «10.9.75.60_Кадетський Гай 3_20241010211953_to_20241010212429» відображено, що 10.10.2024 року о 21 год. 22 хв. автомобіль заїхав у двір житлових будинків, а вже через декілька хвилин, о 21 год. 24 хв. водій йде до під`їзду (відеофайл 10.9.75.56_Кадетський Гай 9_20241010212419_to_20241010212759) (а.с. 12); Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протоколи підписані особою, яка їх склала, ОСОБА_1 , крім того, йому було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що під час поїздки відпочивав на задньому сидінні, оскільки скористався послугою «тверезий водій», а про ДТП дізнався тільки через тиждень, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , який, відповідно до наявної у матеріалах справи реєстраційної карти транспортного засобу (а.с. 6), належить ОСОБА_1 , керував інший водій. Крім того, вказані доводи спростовуються наявними відеоматеріалами та письмовими поясненнями потерпілої сторони. Доводи апеляційної скарги про те, що про ДТП ОСОБА_1 дізнався тільки через тиждень, суд апеляційної інстанції відхиляє, як формальні, оскільки сам водій наступного дня повідомив службу «102» про виявлені ним пошкодження та вирване дзеркало його автомобіля (а.с. 7-8). Доводи апеляційної скарги про те, щосам факт ДТП та наявність чиєїсь вини нічим не підтверджена, а схема місця ДТП має розбіжності із показами ОСОБА_2 , оскільки у поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що рухалась у другій полосі, а на схемі місця ДТП авто д.н.з. НОМЕР_2 зображено у крайній правій полосі, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, 10.10.2024 року о 20 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , а вже о 20 год. 53 хв. даний автомобіль із пошкодженим дзеркалом було зафіксовано на камерах відеоспостереження, що свідчить про те, що ДТП відбулось. Крім того, локалізація пошкоджень транспортного засобу ОСОБА_2 , відомості про які містяться на схемі ДТП, у рапорті та зазначені у письмових поясненнях потерпілої, та локалізація пошкоджень транспортного засобу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які відображено на відеозаписах у матеріалах справи та були повідомлені самим ОСОБА_1 на службу «102» наступного дня, свідчать про те, що саме транспортний засіб «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 правою частиною авто здійснив зіткнення з лівою частиною автомобіля «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , відтак порушення ОСОБА_1 п.п. 13.1, 13.3 ПДР України перебуває у причинному зв`язку із ДТП та наслідками у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, а тому об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду апеляційної інстанції не має. Що стосується розбіжностей у показах ОСОБА_2 та зображене розташування її автомобіля на схемі місця ДТП, то варто зазначити, що схему місця ДТП було складено на момент приїзду працівників поліції, які оформляли матеріали вказаного адміністративного правопорушення, а не на момент вчиненого ДТП. Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що після зіткнення вона почала блимати дальнім світлом та сигналити водію «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , однак останній поїхав з місця ДТП, а лише тоді ОСОБА_2 зупинилась, увімкнувши сигнал аварійної зупинки, що свідчить про те, що авто «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 продовжувало рух після моменту зіткнення. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено «01» вересня 2025 року. Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко