Постанова 4875 № 905/641/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2025 року м. Харків Справа № 905/641/24 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., без участі представників сторін, розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вх.№1504Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025, прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Устимовою А.М., повне рішення складено 10.06.2025, у справі №905/641/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіс", м. Краматорськ Донецької області, про стягнення 17 116, 91грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіс" про стягнення 17 116, 91грн, у тому числі, пені в сумі 14 975, 94грн, 3% річних у сумі 1 271, 61грн; інфляційних втрат в сумі 869, 36грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №101/ПГ-1657-К від 28.12.2020 в частині своєчасної оплати товару за період січень-березень 2023 року, що стало підставою для нарахування згідно з пунктом 7.2. договору пені, а також 3% річних, інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 1 000, 01грн, інфляційні нарахування в сумі 367, 65грн, пеню в сумі 1 452, 48грн, судовий збір у розмірі 2 267, 77грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у спірний період з січня 2023 року по березень 2023 року ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на виконання умов договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 поставило, а ТОВ "Харіс" прийняло природний газ у загальному обсязі 2, 23805тис.куб.м загальною вартістю 62 345, 41грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на те, що у пункті 3.11 Договору узгоджено, що за наявності у Споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються Споживачем, зараховуються Сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення, сторони під час розгляду справи №905/657/23 підтвердили інший порядок зарахування сплачених грошових коштів. Доказів протилежного або того, що 23.11.2023 відповідачем здійснений ще один платіж на суму 75 851, 42грн суду не надано. Таким чином, суд вважає, що основний борг за період січень-березень 2023 року у сумі 62 345, 41грн є сплаченим 29.09.2023. Згідно здійсненого місцевим господарським судом розрахунку, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 000, 01грн, інфляційних - у розмірі 367, 65грн, пені - 14 524, 77грн; решта позовних вимог в цій частині заявлені безпідставно. Поряд з цим, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції зменшив розмір суми пені, яку слід стягнути, на 90%. Відповідно сума пені, яка підлягає стягненню, складає 10% від заявленої суми - 1 452, 48грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 у справі №905/641/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 523, 46грн пені, 271, 60грн 3% річних та 501, 71грн інфляційних та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60грн апелянт просить покласти на відповідача. Одночасно апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази: розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за період поставки 2021-2022 станом на 31.03.2023, розрахунок заборгованості за період поставки 2021-2023 за договором №101/ПГ-1657-К від 28.12.2020 (з детальною інформацією щодо зарахування оплат відповідача), копії банківських виписок. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань здійснено станом на дату остаточного розрахунку - 21.11.2023, тобто дату, коли було закрито період поставки березня 2023 року в сумі 18 713, 23грн. Як зазначає апелянт, враховуючи, що в суді першої інстанції не виникало сумнівів щодо дати сплати суми основного боргу і, відповідно, періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних, а відповідач не заперечував оплату у листопаді 2023 році по поставці 2023 року, виникла потреба надати розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (за період постачання 2021-2023) на стадії апеляційного розгляду. Крім того, апелянт посилається на безпідставне зменшення судом першої інстанції пені; зазначає, що до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, для розгляду справи №905/641/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 у справі №905/641/24. Встановлено учасникам справи строк до 18.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 18.07.2025 без повідомлення учасників справи. Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої сторони є. 18.07.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що з 01.03.2022 майно (будівля) ТОВ "Харіс", що є об`єктом газопостачання у м. Костянтинівка Донецької області, було передано у користування військовим підрозділам ЗСУ на період дії військового стану, про що ТОВ "Харіс" повідомило позивача, направивши листа на електронну адресу. Відтак, фактичне споживання природного газу відповідачем було припинено 01.03.2022. Відповідач посилається на те, що за період до 01.03.2022 він повністю розрахувався з позивачем за спожитий природний газ на підставі рахунків та актів приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами, виконавши свої зобов`язання належним чином. Як зазначає відповідач, він внаслідок настання форс-мажорних обставин - військових дій, які безпосередньо вплинули на роботу відповідача, з об`єктивних причин, що не залежать від його волі, не може надалі виконувати належним чином зобов`язання за договором. Таким чином, відповідач вважає, що заявлені апелянтом до стягнення штрафні санкції є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 - залишити без змін. Вирішуючи питання прийняття наданих позивачем додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з положеннями статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Позивач посилається на те, що, в суді першої інстанції не виникало сумнівів щодо дати сплати суми основного боргу і, відповідно, періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних, а відповідач не заперечував оплату у листопаді 2023 році по поставці 2023 року. Судова колегія зазначає, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тобто, учасники справи мають подати суду першої інстанції наявні у них докази на підтвердження своїх доводів. Разом з тим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем додаткові докази, оскільки позивач, звертаючись з позовом до суду, на власний розсуд реалізує свої процесуальні права і самостійно визначає обсяг документів, що подається ним на підтвердження доводів і вимог позовної заяви, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 у справі №905/641/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 523, 46грн пені, 271, 60грн 3% річних та 501, 71грн інфляційних та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог. Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 переглядається апеляційним господарським судом в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 523, 46грн пені, 271, 60грн 3% річних та 501, 71грн інфляційних. Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2020 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ТОВ "Харіс" (Споживач) укладено договір №101/ПГ-1657-к постачання природного газу (надалі - договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач - прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Відповідно до пункту 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою Сторін Договір може бути припинено достроково. При цьому, Сторона, яка має намір розірвати Договір, письмово попереджає про це іншу Сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк (п.п.10.1.1 Договору). Визначення ціни і вартості природного газу погоджено сторонами у розділі 3 договору, відповідно до пункту 3.1 якого, ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього договору публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до пункту 4.4.6 цього договору. Сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті Постачальника, в порядку пункту 4.4.6. цього Договору, є обов`язковою для Сторін за цим Договором та підставою для визначення вартості природного газу, спожитого Споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу Постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору (п.3.2 Договору). Відповідно до пункту 3.4 Договору, до ціни газу, визначеної у пункті 3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 136, 576грн за 1 тис.куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163, 89грн за 1000 куб. м. на добу. У пункті 1.2 договору сторони узгодили замовлений Споживачем обсяг (об`єм) постачання газу у період з січня по грудень (включно) в загальному обсязі 5, 2тис.куб.м. Сторони також дійшли згоди про загальний обсяг постачання газу по розрахункових періодах, зокрема: січень - 0, 9 тис.куб.м, лютий - 0, 9 тис.куб.м, березень - 0, 8 тис.куб. м. Відповідно до пункту 2.6 договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (пункт 2.7 Договору). Пунктом 2.8 Договору унормовано, що Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов?язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (пункт 2.9. Договору). У відповідності до пункту 2.10 Договору, сторони домовились, що у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше. У підпункті 4.2.1 договору Споживач взяв на себе обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору. Відповідно до пункту 3.7 Договору, Оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені пунктом 3.6. цього Договору. При цьому Споживач вказує у платіжному дорученні наступну інформацію про призначення платежу: "Оплата за природний газ, згідно Договору від __ 20_ №_, в т.ч. ПДВ_грн." (пункт 3.8. Договору). У відповідності до пункту 3.9 Договору, сторони домовились, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням пункту 3.1.1. Договору. За наявності у Споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються Споживачем, зараховуються Сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення (пункт 3.11 Договору). Відповідальність сторін узгоджена у розділі 6 договору, відповідно до пункту 6.1 якого при порушенні умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Одночасно, у разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (пункт 6.2 Договору). Відповідно до пункту 7.1 Договору, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із Сторін зобов`язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому Договору, чи інших, що не залежать від Сторін, обставин, Сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом. У випадках, передбачених у пункті 7.1. Договору, термін виконання Стороною своїх зобов`язань за даним Договором переноситься відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки (пункт 7.5 Договору). Згідно з пунктом 7.2 Договору, про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини. Настання форс-мажорних обставин не звільняє Споживача від обов`язку оплати за обсяг фактично поставленого газу (пункт 7.3 Договору). Договір підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтиском печатки підприємства Споживача. Доказів звернення щодо про припинення його дії або перегляд його умов. Як свідчить відповідач, у приміщенні ТОВ "Харіс" з 01.03.2022 на період воєнного стану розміщено військові підрозділи, що підтверджується листом №2390 від 12.07.2022 Військової частини НОМЕР_1 . Господарська діяльність підприємства, що полягала у здачі приміщення в оренду відповідачем з цього часу не здійснюється, комунальні послуги не споживаються. Листом №5 від 01.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ "ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ", що є Орендарем нежитлових приміщень в м. Костянтинівка Донецької області, вул. Олекси Тихого (колишня вул. Леніна), 180 за договором оренди нежитлових приміщень № 010121 від 01.01.2021, у зв`язку з розміщенням в цих приміщеннях військових підрозділів ЗСУ та відсутністю доступу до об`єкту оренди і можливості отримання послуг з оренди зазначених приміщень (об`єкту оренди), просило ТОВ "Харіс" вищезазначений договір розірвати достроково з 01.03.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ "ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ" та ТОВ "Харіс" підписано угоду про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 010121 від 01.01.2021 з 01.03.2022. ТОВ "Харіс" листом №7 від 02.05.2022 року звернулося до ТОВ "ГК "Нафтогаз України", в якому повідомило, що нерухомість, яка належить підприємству та розташована за адресою: м. Костянтинівка Донецької області, вул. Олекси Тихого, буд. 180 вилучена для потреб оборони у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, а також, що підприємство наразі не працює та не користується газом. Військова частина НОМЕР_1 звернулася до КЕВ міста Луганськ із запитом №1953 від 04.08.2023, в якому просила укласти з 01.10.2022 договір оренди/позички та договори на відшкодування комунальних послуг з ТОВ "Харіс" за адресою: м. Костянтинівка Донецької області, вул. Олекси Тихого, буд. 180 (технічне оснащення приміщень, зокрема, природний газ). 28.08.2023 між ТОВ "Харіс" (далі - Сторона 1) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Сторона 2), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (далі - Сторона 3) укладено договір №622/2023 (далі - Договір користування), відповідно до пункту 1.1 якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном: об`єкти нерухомого майна, площею 730, 00кв.м, що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого,

180. Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб використання (пункт 1.2. Договору користування). Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладання, а саме з 01.01.2023 року. Відповідно до пункту 2.1. Договору користування, Сторона 2 вступає у спільне використання Майна у термін, указаний у Договорі, та акті приймання-передачі Майна. Спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі (пункт 3.1. Договору користування). Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору (пункт 3.2. Договору користування). У відповідності до пункту 3.2 Договору користування, всі відшкодування за отримані комунальні послуги Сторони 2 за цим договором сплачуються Стороною 3, але виключно за погодженням із нею (пункт 3.3. Договору користування). У пункті 3.4. Договору користування Сторони погодили, що підставою для відшкодування Стороною 3 за Сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Стороні

1. З метою відшкодування комунальних послуг Сторона 1 зобов`язана скласти акти виконаних робіт Стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені Стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги. Права та обов`язки Сторони 3 погоджені Сторонами у розділі 8, відповідно до пункту 8.2 якого, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору. Окрім того, Сторона 3 зобов`язана укласти із Стороною 1 договори на відшкодування вартості комунальних послуг (пункт 8.3. Договору користування). У матеріалах справи наявні акти прийому-передачі природного газу, відповідно до яких ТОВ "ГК "Нафтогаз України" передало, а ТОВ "Харіс" прийняло у період січень 2023 - березень 2023 природний газ: - за актом №1349 від 31.01.2023 (за січень 2023) в обсязі 0, 80010 тис.куб.м вартістю 27 734, 58грн з ПДВ; - за актом №3191 від 28.02.2023 (за лютий 2023) в обсязі 0, 63006 тис.куб.м вартістю 15 897, 60грн з ПДВ; - за актом №4910 від 31.03.2023 (за березень 2023) в обсязі 0, 80789 тис. куб. м вартістю 18 713, 23грн з ПДВ. Вказані акти підписані представником Постачальника та скріплені печаткою вказаного підприємства. Зі сторони Споживача акти не підписані та не містять відтиску печатки підприємства. Сукупна вартість поставленого природного газу за вказаний період складає 62 345, 41грн. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на підтвердження здійснення господарських операцій за спірний період складено відповідні податкові накладні та виставлено ТОВ "Харіс" рахунки на оплату (природний газ): №34458 від 27.12.2022, №3100 від 27.01.2023, №4605 від 09.02.2023, №6717 від 23.02.2023, №8253 від 09.03.2023, №11543 від 09.04.2023. Рахунки на оплату складені з урахуванням вартості попередньої оплати за поставлений природний газ, вартості фактично спожитого об`єму природного газу в розрахунковому періоді, послуги транспортування природного газу та боргу Споживача станом на складання рахунку. Відповідно до скріншотів, наданих позивачем до матеріалів справи, акти разом із відповідними рахунками на оплату (природний газ) направлені Споживачу електронною поштою на адресу наступним чином: - рахунок №34458 від 27.12.2022 - 27.12.2022; - рахунок №3100 від 27.01.2023 - 30.01.2023; - акт №1349 від 31.01.2023 (за січень 2023) та рахунок №4605 від 09.02.2023 - 10.02.2023; - рахунок №6717 від 23.02.2023 - 23.02.2023; - акт №3191 від 28.02.2023 (за лютий 2023) та рахунок № 8253 від 09.03.2023 - 10.03.2023; - акт №4910 від 31.03.2023 (за березень 2023) та рахунок №11543 від 09.04.2023 - 10.04.2023. Також матеріали справи містять дані Інформаційної платформи Оператора ГТС у вигляді алокацій щодо використання природного газу Споживачем з ЕІС-кодом 56XO00017КJQZ00L у період січень 2023 - квітень 2023, інформація щодо яких надана ТОВ "Оператор ГТС України" у листі №ТОВВИХ-23-9522 від 14.07.2023. Згідно банківської виписки АТ "ПУМБ" Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ перерахував 09.09.2023 ТОВ "Харіс" грошові кошти у загальному розмірі 146 513, 30грн в якості вiдшкодування витрат за спожитий природний газ у січні-березні 2023 року, одночасно вказавши договір №405 від 30.08.2023 та акти виконаних робіт. Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ "Харіс" сплачено суму основного боргу за період січень-березень 2023 у сумі 62 345, 41грн, не конкретизуючи дати оплати. Одночасно із розрахунку основної заборгованості, що додано позивачем до позовної заяви, вбачається, що ТОВ "Харіс" здійснено оплату 29.09.2025 в сумі 67 456, 00грн та 21.11.2023 в сумі 75 851, 42грн. У тексті відзиву ТОВ "Харіс" зазначає, що оплата заборгованості мала місце в сумі 75 851, 42грн, після отримання грошових коштів від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ у вересні 2023. В матеріалах справи наявна інформація АТ "Ощадбанк" про надходження коштів на рахунки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за період 01.10.2021 по 20.06.2023 від ТОВ "Харіс", разом з тим, остання здійснена підприємством оплата датована 11.02.2022, інформації щодо здійснення ТОВ "Харіс" оплати у спірний період вказаний документ не містить. Одночасно матеріали справи містять виписку з банківського рахунку підприємства від 29.09.2023, відповідно якої ТОВ "Харіс" сплачено ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 67 456, 00грн з вказанням в графі призначення платежу: "Оплата за природний газ за 2023р. згідно договору №101-ПГ-1657-К від 28.12.20, у т.ч. ПДВ 20% = 11 242, 67грн". Як стверджує позивач, Споживачем виконання зобов`язань з оплати поставленого у період з січня по березень 2023 року природного газу проводилось з порушенням строку, встановленого умовами договору, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки природного газу. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором. Апелянт не погоджується із здійсненим місцевим господарським розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, зазначає, що ним було здійснено станом на дату остаточного розрахунку - 21.11.2023, тобто дату, коли було закрито період поставки березня 2023 року в сумі 18 713, 23грн. Натомість судом першої інстанції встановлено, що основний борг за період січень-березень 2023 року в сумі 62 345, 41грн є сплаченим 29.09.2023. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Так, за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України). Як вбачається із матеріалів справи, у період з січня 2023 по березень 2023 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на виконання умов договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 поставило, а ТОВ "Харіс" прийняло природний газ у загальному обсязі 2,23805 тис. куб. м загальною вартістю 62 345, 41грн. Пунктами 3.7, 3.9 Договору передбачено, що 100% суми платежу за газ здійснюється Споживачем до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю); остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору. Строк остаточного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого природного газу у період з січня 2023 по березень 2023: за січень 2023 - до 20.02.2023 включно; за лютий 2023 - до 20.03.2023 включно; за березень 2023 - до 20.04.2023 включно. Згідно виписки з банківського рахунку від 29.09.2023 ТОВ "Харіс" сплачено ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 67 456, 00грн. В графі призначення платежу зазначено: "Оплата за природний газ за 2023р. згідно договору №101-ПГ-1657-К від 28.12.20р., у т.ч. ПДВ 20% = 11 242, 67грн". Позивачем у позовній заяві вказано, що відповідачем здійснена оплата основного боргу за період січень-березень 2023 у сумі 62 345, 41грн, дата оплати не зазначена. Виходячи з того, що розрахунок 3% річних, пені позивач закінчує датою 20.11.2023 , а інфляційних нарахувань - у жовтні 2023, суд вважає, що в якості оплати заборгованості позивач враховує платіж, що здійснений 21.11.2023. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення оплати в сумі 75 851, 42грн, що відбулась 21.11.2023. Одночасно відповідач у відзиві вказує, що оплата заборгованості мала місце в сумі 75 851, 42грн, після отримання грошових коштів від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ у вересні 2023. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23, що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 75 850, 96грн, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача стягнуто 1 309, 18грн пені, 1 404, 84грн 3% річних, 8 021, 18грн інфляційних та 614, 40грн судового збору. У вказаному рішенні судом встановлено, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення основного боргу за поставлений природний газ згідно умов договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020, що укладений між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ТОВ "Харіс", за січень 2021 року та березень, квітень, грудень 2022 року в сумі 75 850, 96грн, також пені - 13 091,80 грн, 3% річних - 1 404, 84грн, інфляційних втрат - 8 021, 18грн. Основний борг сплачений відповідачем під час розгляду справи у суді (платіжна інструкція №4 від 21.11.2023, додана до додаткових пояснень за вх.№07-10/5635/23 від 23.11.2023), внаслідок чого господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 75 850, 96грн у зв`язку з відсутністю предмета спору. У тексті рішення зазначено, що в письмових поясненнях, які господарський суд одержав 23.11.2023 за вх.№07-10/5635/23 ТОВ "Харіс" зазначив про перерахування на рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошових коштів на оплату існуючої заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 75 851, 42грн, на підтвердження чого надано відповідну платіжну інструкцію. Одночасно ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у письмових поясненнях №07-07/6804/24 та за вх. № 07-07/6834/24 від 25.07.2024 підтвердив, що платіж у розмірі 75 851, 42грн, що здійснений 21.11.2023, зараховано у рахунок погашення основної заборгованості. З огляду на те, у рішенні Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23, яке набрало законної сили, встановлено обставину здійснення зарахування грошових коштів в сумі 75 851, 42грн, що сплачені ТОВ "Харіс" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України", у рахунок погашення заборгованості за поставлений на підставі договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 природний газ за період січень 2021 року та березень, квітень, грудень 2022 року, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що зарахування означеного платежу мало місце в рахунок погашення заборгованості за період з січня 2023 по березень 2023, що виник на підставі цього ж договору та є предметом позовних вимог у справі №905/641/24. Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду, що основний борг за період січень-березень 2023 у сумі 62 345, 41грн є сплаченим 29.09.2023. Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1 271, 61грн, які нараховані наступним чином: на заборгованість в розмірі 27 734, 58грн (січень 2023) за період з 21.02.2023 по 20.11.2023 - на суму 622, 32грн, на заборгованість в розмірі 15 897, 60грн (лютий 2023) за період з 21.03.2023 по 20.11.2023 - на суму 320, 14грн, на заборгованість в розмірі 18 713, 23грн (березень 2023) за період з 21.04.2023 по 20.11.2023 - на суму 329, 15грн. Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 869, 36грн, які нараховані наступним чином: на заборгованість в розмірі 27 734, 58грн (січень 2023) за період з 01.03.2023 по 30.11.2023 - на суму 636, 23грн, на заборгованість в розмірі 15 897, 60грн (лютий 2023) за період з 01.04.2023 по 31.10.2023 - на суму 124, 38грн, на заборгованість в розмірі 18 713, 23грн (березень 2023) за період з 01.05.2023 по 31.10.2023 - на суму 108, 75грн. Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 14 975, 94грн, яка нарахована наступним чином: на заборгованість в розмірі 27 734, 58грн (січень 2023) за період з 21.02.2023 по 20.08.2023 - на суму 6 767, 23грн, на заборгованість в розмірі 15 897, 60грн (лютий 2023) за період з 21.03.2023 по 20.09.2023 - на суму 3 852, 88грн, на заборгованість в розмірі 18 713, 23грн (березень 2023) за період з 21.04.2023 по 20.10.2023 - на суму 4 355, 83грн Отже, у розрахунках позивач збільшив період нарахування до 20.11.2023, тоді як остання оплата фактично відбулась 29.09.2023. Здійснивши відповідний перерахунок, суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 000, 01грн, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 367,65грн; позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 14 524, 77грн. Судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції скористався своїм правом зменшення штрафних санкцій за результатами здійсненої оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, вирішив питання про наявність підстав, за яких можливе зменшення пені на 90%. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. ТОВ "Харіс" зареєстровано згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок

10. Одночасно, згідно матеріалів справи, нерухоме майно підприємства, зокрема, знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого,

180. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786, до території України, що тимчасово окупована російською федерацією, до території можливих бойових дій з 24.02.2022 віднесена Краматорська міська територіальна громада, Костянтинівська міська територіальна громада з 21.06.2023 - до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Відповідач у спірний період не мав можливість використовувати вказане нерухоме майно, що йому належить, для здійснення підприємницької діяльності, оскільки воно використовувалось Збройними Силами України, природний газ також використано останніми. Судом першої інстанції враховано ступінь виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, а саме, погашення суми основної заборгованості у повному обсязі відразу ж після отримання коштів від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ. Початок агресії російської федерації має відношення до всієї країни, втім необхідно взяти до уваги, що певні регіони перебувають у більш вразливому становищі, спричиненому, зокрема, безпосередніми бойовими зіткненнями, проведенням безпосередніх військових дій в таких регіонах, що не могло не вплинути на організацію виробництва, здійснення органами управління суб`єктів господарювання своїх функцій. До таких регіонів беззаперечно можна віднести Донецьку область (місце реєстрації та проведення господарської діяльності відповідача). Тому колегія суддів вважає, що з огляду на очевидність, надзвичайність та невідворотність цих обставин, є підстави посилатись на них, як на правомірну підставу несвоєчасне невиконання своїх обов`язків у договірних взаємовідносинах з позивачем та можливість зменшення штрафних санкцій. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення своєчасного розрахунку за вказаним договором. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, оцінивши обставини справи, можливо зменшити розмір пені на 90%. Зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору. При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискреційні повноваження для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 у справі №905/641/24 - без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта, пов`язані з апеляційним переглядом справи, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2025 у справі №905/641/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко