Постанова 4806 № 303/11651/23

Справа № 303/11651/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 серпня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильчук Андрій Юрійович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2024 року, ухвалене суддею Мирошниченко Ю.М., в справі за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановив: У грудні 2023 року АТ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що 11.05.2006 між сторонами укладено кредитний договір № MKA1AU45020020, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 11.05.2011 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 14 728 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля у сумі 11 265 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 3 463 доларів США. Періодом сплати вважати період з «06» по «11» число кожного місяця. 31.03.2016 сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № MKA1AU04520020, якою змінили валюту зобов`язання з долара США на гривню, у зв`язку з чим визнана сторонами заборгованість на день укладення додаткової угоди склала 2 709 075,39 гривень. Водночас сторони узгодили нові умови повернення кредиту та домовилися, що сума заборгованості за кредитом у розмірі 50 043,37 гривень анулюється та є прощенням боргу для позичальника. Також сторони дійшли згоди, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за Договором встановлюється сторонами тривалістю 50 років. Всі інші умови договору лишаються незмінними. Таким чином, відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого, станом на 17.11.2023 утворилася заборгованість у розмірі 1 543 086,14 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі. Крім цього просить стягнути судовий збір у розмірі 2 684 грн. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2024 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №MKA1AU45020020 від 11.05.2006 в розмірі 154 386,14 грн та судовий збір у сумі 2 684 грн. Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав чим допустив заборгованість у сумі 154 386,14 грн. Відповідачка не заперечує отримання грошових коштів та укладення договору, а також розрахунок заборгованості. Твердження відповідачки про пропуск строку загальної позовної давності не заслуговує на увагу у зв`язку з тим, що сторони у додатковій угоді обумовили строк позовної давності в 50 років. Крім цього, посилання відповідачки на заяву від 12.04.2016, якою вона начебто відкликала свою згоду на укладення кредитного договору на підставі введення її в оману службовцями Банку при підписанні додаткової угоди, є безпідставним, оскільки нею не дотримано одної з головних умов такого відкликання, а саме не сплачено кредитні кошти. Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильчук А.Ю., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїх доводах посилається на те, що укладенням додаткової угоди до кредитного договору її введено в оману працівниками банку і тому, просить суд не враховувати такий правочин як правомірний. Зазначає, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності, а оскільки додаткову угоду вважає нечинною у зв`язку з введенням її в оману, то зазначений в такій строк в 50 років не застосовується. У дане судове засідання з`явився представник позивача адвокат Дурдинець Р.Ю., яка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача адвокат Васильчук А.Ю. просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Повідомив, що його довірителька відповідач ОСОБА_1 про судове засідання знає та не заперечує про розгляд справи за її відсутності. Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційним судом встановлено, що 11.05.2006 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № MKA1AU45020020, згідно якого позичальнику надано готівкою в касі банку кредитні кошти в сумі 14 728 доларів США для купівлі автомобіля у сумі 11 265 доларів США та на сплату страхових платежів в сумі 3 463 доларів США. Такий договір укладено строком до 11.05.2021 (а.с.22-25). Банк сформував заяву на видачу готівки 15.05.2006 на суму 11 265 доларів США (а.с.27). Ордером-розпорядженням № MKA1AU45020020 від 10.05.2006 надано ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 11 265 доларів США (а.с.26). Додатковою угодою №1 від 31.03.2016 до кредитного договору № MKA1AU45020020 від 11.05.2006 сторони узгодили замінити валюту кредиту з долару США на гривню. Крім цього, кредитор анулював суму 50 043,38 грн з суми боргу та зазначив, що така є прощенням боргу. Цією ж угодою сторони погодили термін позовної давності в 50 років та погодили додатком №1 до додаткової угоди погодили графік погашення кредиту (а.с.27-31). Заявою від 12.04.2016, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., відповідач в односторонньому порядку відкликала свою згоду на укладення додаткової угоди №1 від 31.03.2016 до кредитного договору №MKA1AU45020020 від 11.05.2006 (а.с.101). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 626 та статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент підписання сторонами додаткової угоди) споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов`язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші збори у зв`язку з відкликанням згоди. Кредитодавець зобов`язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем. З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 11.05.2006 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № MKA1AU45020020, згідно якого позичальнику надано готівкою в касі банку кредитні кошти в сумі 14 728 доларів США для купівлі автомобіля у сумі 11 265 доларів США та на сплату страхових платежів в сумі 3 463 доларів США. Такий договір укладено строком до 11.05.2021. Відповідачка не заперечує надання їй кредитних коштів, користування такими, а також факт неповернення таких банку. Крім цього, не надала власний розрахунок заборгованості. Додатковою угодою №1 від 31.03.2016 до кредитного договору № MKA1AU45020020 від 11.05.2006 сторони узгодили замінити валюту кредиту з долару США на гривню. Крім цього, кредитор анулював суму 50 043,38 грн з суми боргу та зазначив, що така є прощенням боргу. Цією ж угодою сторони погодили термін позовної давності в 50 років та погодили додатком №1 до додаткової угоди погодили графік погашення кредиту. У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вищезгадана додаткова угода була укладена у зв`язку з введенням її в оману працівниками банку, а тому вона звернулася до нотаріуса та оформила заяву в якій просила вважати підпис на документах недійсним, а правочин таким, що не відповідав волі особи у момент його підписання та направила дану заяву банку. Зазначає, що не укладала новий кредитний договір та не отримувала грошові кошти, а тому посилання суду першої інстанції щодо недотримання умови розірвання договору є безпідставним. Апеляційний суд не погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 дійшов до висновку, що поняття «додаток до договору» та «додаткова угода до договору» є різними поняттями. Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК, а також положення про нікчемність. З вищенаведеного слідує, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 від 31.03.2016 до кредитного договору № MKA1AU45020020 від 11.05.2006, якою було внесено зміни до вже існуючого договору. Із заяви від 12.04.2016, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., слідує, що відповідачка, посилаючись на п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», просить вважати недійсним її підписи під наступними документами: додаткова угода №1 від 31.03.2016 до кредитного договору №MKA1AU45020020 від 11.05.2006, додаткова угода №1 від 01.04.2016 до кредитного договору №SAMDN2000000582655 від 04.04.2006 та заяву від 30.03.2016 про перерахунок коштів від продажу заставного автомобіля. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, не сплатила кредитні кошти та проценти за користування такими, а тому не можна вважати, що умови про відмову від правочину є дотриманими. Крім цього, у нотаріально завіреній заяві відповідачка просить визнати недійсними підписи та правочини ті, які стосуються саме укладення додаткової угоди, а не кредитного договору, оскільки ч. 6 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» чітко зазначено, що споживач маж право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Однак, в заяві відповідачка не відкликала свою згоду на укладення саме кредитного договору. Тобто, законодавець передбачив умову відкликання своєї згоди на укладення кредитного договору - повернення отриманих кредитних коштів та відсотки за користування такими, які потім кредитодавець зобов`язаний повернути споживачеві, але не пізніше, ніж протягом семи днів. Тільки у разі дотримання таких умов кредитний договір може бути відкликаний в односторонньому порядку. З огляду на вищезазначене доводи відповідачки в цій частині слід вважати спростованими. Серед інших доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить звернути увагу на пропуск строків позовної давності. Зазначає, що банк звертався до неї з позовом про стягнення кредитної заборгованості у квітні 2015 року в рамках розгляду справи №303/2022/15-ц, однак ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.04.2016 у даній справі, позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» залишено без розгляду за заявою самого позивача. Як правильно зазначено судом першої інстанції, то в додатковій угоді №1 від 31.03.2016 до кредитного договору № MKA1AU45020020 від 11.05.2006 було погоджено термін позовної давності в 50 років, тобто в даному випадку діє принцип автономії волі сторін, які у силу ч. 1 ст. 259 ЦК України можуть збільшувати позовну давність на будь-який термін. Щодо розгляду справи №303/2022/15-ц, то суд першої інстанції вірно зазначив, що даний позов було залишено без розгляду, а позов залишений судом без розгляду не породжує правових наслідків, тобто особа не позбавлена права звернутися до суду повторно з таким самим позовом. Отже, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновків, що доводи відповідачки не спростовують обґрунтованого та законного рішення суду першої інстанції, оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є підставними, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані ОСОБА_1 , а тому, апеляційний суд, на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильчук Андрій Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 серпня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: