Постанова Вінницький апеляційний суд № 142/426/25

Справа № 142/426/25 Провадження № 23-з/801/70/25 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Доповідач: Ковальська І. А. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальської І.А., за участі адвоката Ляшенко А.В. в режимі відеоконференції, розглянувши заяву захисника Ляшенко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Вінницького апеляційного суду Голоти Л.О. від справи № 142/426/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, В С Т А Н О В И В: У провадженні судді Вінницького апеляційного суду Голоти Л.О. перебуває на розгляді справи № 142/426/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. 27.08.2025 року захисником Ляшенко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , було подано заяву про відвід судді у зв`язку з сумнівами у її неупередженості. Заява мотивована тим, що суддя постановила викликати представника військової частини, яка не має процесуального статусу у даній справі, що на думку сторони захисту свідчить про упередженість та порушення гарантій справедливого судового розгляду. Суд, вислухавши доводи захисника Ляшенко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтримання своєї заяви, дослідивши матеріали судової справи та заяву про відвід, дійшов висновку, що підстав для її задоволення не вбачається, з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України. Положеннями КУпАП питання відводів або самовідводів судді у справі про адміністративне правопорушення не врегульоване. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства. З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме норми КПК України. Згідно приписів ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Відповідно до частини першої та другої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. Статтею 29 Конституції України визначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. У відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема, верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом. Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду. Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи. Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями. Так, із заяви захисника Ляшенко А.В. не вбачається жодних конкретних фактів чи доказів, які б свідчили про упередженість або особисту заінтересованість судді у результатах розгляду справи. Наведені доводи носять загальний характер, зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду та до тлумачення норм процесуального законодавства, що саме по собі не може бути підставою для відводу. Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 268 КУпАП учасниками провадження у справах про адміністративні правопорушення є особа, яку притягують до відповідальності, потерпілий, захисник, представник, законний представник та прокурор. Військова частина у даній справі не має процесуального статусу учасника провадження. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення у даній справі складено саме представником військової частини. Відтак, повідомлення уповноваженої особи цієї військової частини є обґрунтованим та необхідним з метою всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, що прямо передбачено вимогами ст. 245 КУпАП. Таким чином, сам факт виклику представника військової частини, яка не є учасником процесу, не може свідчити про зацікавленість судді в результатах розгляду справи чи про порушення принципів незалежності та безсторонності, гарантованих ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Здійснення суддею таких процесуальних дій не свідчить про її упередженість, а навпаки, відповідає завданню адміністративного провадження щодо забезпечення законності та обґрунтованості прийнятого рішення. При цьому суд бере до уваги правові висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, відповідно до яких для забезпечення дотримання прав особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, уповноважений орган (посадова особа), розглядаючи справу, зобов`язаний забезпечити своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин, перевірити, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також враховувати обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність. Разом із тим, зазначені гарантії спрямовані на забезпечення повноти та справедливості розгляду справи, але не передбачають автоматичного задоволення заяв про відвід судді без наведення конкретних і доведених підстав, що ставлять під сумнів його неупередженість. Крім того, аналізуючи вище зазначену практику Європейського суду з прав людини, неупередженість суду оцінюється за суб`єктивним і об`єктивним критеріями: необхідно встановити наявність особистої упередженості судді або існування обставин, які можуть об`єктивно викликати сумнів у його безсторонності. У даній справі таких обставин не наведено і судом не встановлено. Таким чином, заявлені доводи не підтверджують наявність підстав, визначених ст. 75 КПК України, які б викликали сумнів у безсторонності судді, а відтак підстави для його відводу відсутні. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 245, 246, 268, КУпАП, ст.ст. 75-78 КПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: У задоволенні заяві захисника Ляшенко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Вінницького апеляційного суду Голоти Л.О. від справи № 142/426/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - відмовити. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Ковальська