Ухвала ККС ВС № 280/1892/15-к

УХВАЛА 26 серпня 2025 року м. Київ справа № 280/1892/15-к провадження № 51-3142 ск 25 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року, установила: За змістом касаційної скарги, у ній засуджений ОСОБА_4 , не погоджуючись із указаним судовим рішенням, просить поновити йому строк касаційного оскарження й переглянути в касаційному порядку оспорюваний вирок. Аргументуючи заявлене клопотання скаржник зазначає, що пропустив процесуальний строк через відсутність у нього можливості узгодити із захисниками правову позицію, адже з 23 червня по 16 липня 2025 року він перебував у відрядженні за межами України, з 18 по 31 липня 2025 року - на лікарняному, крім того, з 25 по 30 травня та з 24 по 30 червня 2025 року хворів захисник ОСОБА_5 , натомість інший припинив адвокатську діяльність. Дослідивши матеріали провадження за скаргою, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволення клопотання належить відмовити з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційну скаргу може бути подано впродовж трьох місяців із дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк із дня вручення йому копії ухваленого рішення. Як убачається з наявних у Верховному Суді матеріалів за скаргою, оспорюване рішення ухвалено 24 квітня 2025 року, засуджений, до якого за вироком застосовано інститут умовного звільнення, не перебував під вартою і брав участь у суді апеляційної інстанції. Отже, зважаючи на правила статей 115, 426 КПК, строк касаційного оскарження згаданого рішення закінчився 25 липня 2025 року. Однак ізцією скаргою ОСОБА_4 звернувся лише 7 серпня 2025 року, тобто після закінчення встановленого законом строку касаційного оскарження. Відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу. Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску. Беручи до уваги норми процесуального права, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до касаційного суду у строк, визначений законом. Такі обставини має бути підтверджено скаржником. За практикою Європейського суду з прав людини поновлення строків оскарження судового рішення може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважним, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника; оцінка поважності такого строку здійснюється індивідуально у кожній справі. Проте в поданому клопотанні не міститься аргументів, які б у розумінні законодавчих приписів свідчили про наявність обставин, що унеможливлювали письмове звернення засудженого до суду касаційної інстанції в строк, визначений у ст. 426 КПК. Наведені ОСОБА_4 причини є неприйнятними, оскільки за матеріалами скарги він та захисники брали участь у суді апеляційної інстанції і їх позиція була узгоджена. Також скаржник не виявив зацікавленості й процесуальної сумлінності, адже маючи достатньо часу для подання касаційної скарги замість цього, вважаючи більш вагомими питання євангельської християнської громади, погодився на її запрошення і на тривалий період виїхав за межі України. Таким чином у розумінні законодавчих положень окреслені засудженим причини пропущення визначеного законом процесуального строку не можна вважати непереборними та поважними. Ураховуючи викладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження слід відмовити. Тому згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів постановила: У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року відмовити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3