Постанова 4801 № 127/12408/25

Справа № 127/12408/25 Провадження № 33/801/855/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2025 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304784, складеного 18 квітня 2025 року о 22 год. 20 хв., водій ОСОБА_1 18 квітня 2025 року о 21 год. 24 хв. у м. Вінниці по вул. Пирогова, 39, керував транспортним засобом «VolkswagenGolf», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації та порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився. Подія фіксувалась на портативні відеореєстратори № 470741, № 759593. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що він є особою, яка не підлягала огляду на стан сп`яніння, оскільки він не керував транспортним засобом та у нього не були виявлені ознаки сп`яніння, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що він керував транспортним засобом. Також, він неодноразово повідомляв працівників поліції, що він не керував автомобілем та не міг відповідно порушувати правила дорожнього руху, попросивши їх надати відповідні докази, проте працівниками поліції ніяких доказів надано не було. Вважає, що суд першої інстанції розглянувши справу за його відсутності, порушив його право на захист та особисту участь, не з`ясував обставини справи, порушив загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а тому постанова суду першої інстанції підлягає до скасування. 25 серпня 2025 року на електронну адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява про відмову від апеляційної скарги. Однак така заява не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке. По-перше, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено ані порядок відмови від апеляційної скарги, ані правові наслідки такої відмови. По-друге, відповідно до загальноприйнятих правил оформлення документів, підпис є обов`язковим реквізитом будь-якого офіційного документа, який надає йому юридичної сили, підтверджує справжність та правильність викладених відомостей, а також засвідчує відповідальність особи за його зміст. За усталеними правилами судочинства і діловодства у судах кожна заява чи скарга має бути підписана особою, яка її подає; відсутність підпису ставить під сумнів дійсність волевиявлення. Правопорушник має право подати процесуальний документ у письмовій формі в оригіналі (особисто або поштою), а також в електронному вигляді за умови його підписання кваліфікованим електронним підписом. Використання електронного підпису врегульовано Законом України «Про електронні довірчі послуги», що набрав чинності 7 листопада 2018 року. Частина друга статті 17 цього Закону встановлює, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує використання електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис, має здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг. Відповідно до статті 18 цього ж Закону, кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається виключно кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг. Натомість подана 25 серпня 2025 року заява про відмову від апеляційної скарги не містить ні власноручного підпису ОСОБА_1 , ні кваліфікованого електронного підпису, як цього вимагає законодавство з урахуванням подання документа у електронній формі. 27 серпня 2025 року до Вінницького апеляційного суду (через канцелярію суду) надійшла заява від ОСОБА_1 , у якій він вказав, що на даний час повністю погоджується із рішенням суду першої інстанції і просить прийняти його відмову від поданої апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження у справі № 127/12408/25. Така заява не може бути прийнята до розгляду з огляду на те, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено ані порядок відмови від апеляційної скарги, ані правові наслідки такої відмови, у тому числі не передбачено прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття апеляційного провадження статтею 293 КУпАП «Розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення», відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справі; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Статтею 294 КУпАП «Набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови» також не передбачено закриття апеляційного провадження з підстави відмови від апеляційної скарги та її частиною 8 визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасовувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а. с. 41-42), не з`явився, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи у його відсутність. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304784 від 18 квітня 2025 року, водій ОСОБА_1 18 квітня 2025 року о 21 год. 24 хв. у м. Вінниці по вул. Пирогова, 39, керував транспортним засобом «VolkswagenGolf», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації та порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився. Подія фіксувалась на портативні відеореєстратори № 470741, № 759593 (а. с. 2). До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4); заявку на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень (а. с. 5); рапорт інспектора взводу № 1 роти № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції А. Григораша (а. с. 6). Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304784 від 18 квітня 2025 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а. с. 7). Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до статті 266 КУпАП. Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на відеозапис. Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Як убачається з долучених відеозаписів, з моменту зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заперечував факту свого керування, неодноразово підтверджуючи це у спілкуванні з працівниками поліції словами: «ми реально просто виїхали», «я проїхав 200 метрів, ви мене зупинили», «я просто полковника хотів довести додому». Працівники поліції повідомили йому причину зупинки, а саме керування транспортним засобом без увімкнених фар у темну пору доби, та на його вимогу запропонували ознайомитися з фактом вчинення правопорушення шляхом перегляду відео з муніципальних камер. Втім, ОСОБА_1 відмовився від такого ознайомлення. З огляду на наявні ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, чи в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження такого огляду. Отже, посилання в апеляційній скарзі на заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 підлягають відхиленню, оскільки процесуальна поведінка правопорушника, який визнав факт керування автомобілем на місці зупинки та надав пояснення щодо маршруту руху, беззаперечно підтверджує обставини його керування транспортним засобом. Посилання на те, що працівниками поліції не було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а лише формально запропоновано пройти огляд, а також те, що ОСОБА_1 не є особою, яка підлягла огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та позбавлені логіки. У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на вимогу поліцейського. При цьому наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, з огляду на зовнішні прояви та поведінку особи, тобто шляхом безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на особу покладається обов`язок доведення відсутності стану сп`яніння шляхом проходження відповідного медичного огляду. У подальшому вона має право оскаржити дії працівників поліції, які вважає неправомірними. Такий підхід відповідає принципу справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема забезпеченням громадської безпеки одного з основних завдань поліції відповідно до закону. У зв`язку з викладеним, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як юридично неспроможні та очевидно безпідставні. Зауваження щодо оформлення адміністративних матеріалів не мають істотного значення та не спростовують встановлений факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку. При цьому суд бере до уваги, що правопорушник відмовлявся виконувати законні вимоги працівників поліції, не надав на їхню вимогу посвідчення водія, намагався залишити місце події разом із пасажиром, провокував конфлікт, шарпав поліцейських за формений одяг, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою та погрожував. Такою поведінкою він виявив зневажливе ставлення до суспільного порядку загалом і свідоме прагнення уникнути проходження огляду на стан сп`яніння з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу за його відсутності, порушив його право на захист та особисту участь у розгляді, апеляційний суд відхиляє як безпідставні. З матеріалів справи вбачається, що адміністративний матеріал надійшов до суду першої інстанції 22 квітня 2025 року (а. с. 9). ОСОБА_1 неодноразово належним чином викликався у судові засідання шляхом направлення судових повісток за його місцем проживання, а також на електронну адресу його захисника (а. с. 10, 13, 17, 2122, 2526, 2829). Крім того, до участі у справі було залучено адвоката Макаренка О. О., що підтверджує реалізацію ОСОБА_1 свого права на захист. Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, відповідно до якої зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомлення з рухом провадження у справі. Проте, ОСОБА_1 не виявив належної ініціативи у реалізації своїх процесуальних прав та фактично участі у розгляді справи в суді першої інстанції не брав, подаючи перед кожним судовим засіданням ідентичні клопотання про надання права на захист, свідомо затягуючи розгляд справи. Згідно з ч. 3 ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою. Отже, беручи до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_1 , суд першої інстанції мав підстави та правомірно здійснив розгляд справи за його відсутності. Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська