Постанова 4854 № 420/22286/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22286/25 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати Податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області, а саме: - Податкове повідомлення-рішення (ППР) №12744/15-32-24-06-20 від 24 березня 2025 року, яким донараховано розмір зобов`язання зі сплати військового збору за 2022 рік на загальну суму 8 504,26 грн., з яких: 6803,41 грн. податкове зобов`язання (основний платіж) та 1700,85 грн. за штрафними санкціями; - ППР №12743/15-32-24-06-20 від 24 березня 2025 року, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік у загальній сумі 102 051,08 грн. з яких: 81640,86 грн. податкове зобов`язання (основний платіж) та 20410,22 грн. за штрафними санкціями; - ППР №12740/15-32-24-06-20 від 24 березня 2025 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік. - ППР №12739/15-32-24-06-20 від 24 березня 2025 року, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 8000,00 грн. за неподання інформації та документів на запит контролюючого органу; - ППР №12738/15-32-24-06-20 від 24 березня 2025 року, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1020,00 грн. за незабезпечення зберігання та надання контролюючому органу первинних документів.

2. Визнати протиправними та скасувати Податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.06.2025 року №0013844-1305-1532 та Рішення ГУ ДПС в Одеській області про опис майна у податкову заставу №784/15-32-13-05 від 24.06.2025 р. стосовно майна ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління державної податкової служби у Одеській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про податкову заставу всіх типів майна належного ОСОБА_1 .

4. Вирішити питання щодо судових витрат. 08.07.2025 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позовних вимог в якій просить: - зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року №784/15-32-13-05 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу; - зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 11.06.2025 року №0013844-1305-1532 стосовно ОСОБА_1 ; - заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від від 24.06.2025 року №784/15-32-13-05 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу та податкової вимоги від 11.06.2025 року №0013844-1305-1532. В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову зазначено, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, за умови оспорюваності вказаних ППР від 24.03.2025 року, на підставі яких винесено податкову вимогу, контролюючий орган в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги. Водночас, у випадку визнання судом протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, до моменту набрання рішенням по справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі: 1) або стягнення коштів з банківських рахунків або за рахунок майна; 2) або адміністративного арешту активів у випадку не допуску податкового керуючого до складання акту опису майна. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку з доходу фізичної особи - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що представником позивача у заяві було зазначено підставу забезпечення позову, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вказує, що сума податкової вимоги становить 119 915,34 грн., у випадку її стягнення, в тому числі і за рахунок майна позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, значною мірою негативно вплине на права та інтереси позивача, особливо в часи економічної кризи, викликаної військовою агресією Російської Федерації і введенням воєнного стану в Україні, що призведе до значного порушення прав та інтересів позивача. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні. Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги про опис майна у податкову заставу. За твердженням позивача, наявні підстави для забезпечення позову шляхом: - зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року №784/15-32-13-05 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу; - зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 11.06.2025 року №0013844-1305-1532 стосовно ОСОБА_1 ; - заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.06.2025 року №784/15-32-13-05 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу та податкової вимоги від 11.06.2025 року №0013844-1305-1532. Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, за умови оспорюваності вказаних ППР від 24.03.2025 року, на підставі яких винесено податкову вимогу, контролюючий орган в межах повноважень вчинятиме дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги. Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №140/10203/20. Апеляційний суд зазначає, що наведені позивачем аргументи не свідчать про наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття визначених статтею 151 КАС України заходів забезпечення позову. Позивачем не доведено, із матеріалів справи не вбачається існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Поряд з тим, Податковий кодекс України також не містить положень про те, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу дія цих рішень зупиняється. Колегія суддів зазначає, що підпунктами 89.1.1 і 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає у разі: -несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; -несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до абзацу першого пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Згідно пунктом 95.3 статті 95 ПК України коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Отже, контролюючий орган в межах повноважень зобов`язаний вчиняти дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V. «Перенесення до ІКП, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи, сум грошових зобов`язань, податкових та інших платежів, єдиного внеску. Методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП» Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи. на підставі інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»). Також, відповідно до Порядку № 5 в інформаційну систему органів ДПС інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами вноситься на підставі інформації з ухвали суду про відкриття провадження. Додаткового звернення із заявою про зупинення дії рішень податкового органу законодавством не вимагається. Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача. А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав уважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 26 серпня 2025 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова