Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 608/881/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 608/881/24 пров. № А/857/25375/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представник позивача: не з`явився, представника відповідача: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року у справі № 608/881/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування збитків, суддя в 1-й інстанції Запорожець Л. М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Чортків, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області (далі також відповідач) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 1766038 від 28.03.2024 року, винесеної інспектором відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Ромашенко Тарасом Валерійовичем за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В позовній заяві вказав, що 28.03.2024 року відносно нього було винесено постанову Серії ЕНА 1766038, якою було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст.122 КУпАП, інспектором відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Ромашенком Тарасом Валерійовичем. В постанові зазначено, що ніби то він - ОСОБА_1 , 28.03.2024 о 13.36 годині в м. Чортків по вул. Копичинській, керуючи ТЗ та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п.18.1 ПДР - Водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. Вважає, що вказана постанова є цілком незаконною та підлягає скасуванню оскільки, в постанові інспектор поліції навмисно змінив ПДР України, й зазначив, що п.18.1 ПДР передбачає: «Водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу», хоча правила перетину пішохідного переходу в ПДР України, в п.18.1, зазначено зовсім інше, а саме: «18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.». Читаючи норму ПДР України чітко зазначено, що перебувають на пішохідному переході, і лише в разі потреби, зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам. Тобто ніякого правопорушення ні з боку ОСОБА_2 , ні з боку ОСОБА_1 , не було, а порушення п.18.1 взагалі є безпідставним, та як в цілому п. 18 ПДР України визначає спосіб переходу та переїзду пішохідних переходів. Саме ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає: «ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах», чого взагалі не було, й не доведено інспектором поліції, й не надано доказів, що унеможливлює притягнення якої то було б особи до відповідальності в зв`язку з відсутності в її діях складу та події правопорушення. Крім того, позивач вважає, що інспектор поліції порушив порядок розгляду адміністративної справи, передбачений ст.ст. 278, 280 КУпАП та навіть не встановив особу, яка скоїла правопорушення, фактичне місце проживання особи, чи був факт самого правопорушення, відмовився надавати йому будь які докази скоєного ним правопорушення, відмовився приймати клопотання та заяви, в тому числі про залучення адвоката, та перенесення розгляду справи на іншу дату, що необхідно було для виклика та присутності адвоката, що конкретно і чітко передбачено найвищим Законом Держави - Конституцією України. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову, винесену інспектором відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Ромашенко Тарасом Валерійовичем серії ЕНА № 1766038 від 28.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, як незаконну, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з Головного Управління національної поліції в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Також вказує про те, що ОСОБА_1 , 28.03.2024 о 13.36 годині в м. Чортків по вул. Копичинській, керуючи ТЗ та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, та чим порушив п.18.1 ПДР - Водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що в метріалах справи наявний віедозапис на якому зафіксовано момент вчинення правопорушення. Просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 28.03.2024 року відносно позивача ОСОБА_1 інспектором відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Ромашенко Тарасом Валерійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 1766038 від 28.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень в дохід держави. У вищевказаній постанові інспектором було зазначено, що ОСОБА_1 , 28.03.2024 о 13.36 годині в м. Чортків по вул. Копичинській, керуючи ТЗ та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, та чим порушив п.18.1 ПДР - Водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові твердження повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Разом з тим, у ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1.18, Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно п. 18.1 Правил дорожнього руху України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуючи постанову винесену інспектором відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Ромашенко Тарасом Валерійовичем серії ЕНА № 1766038 від 28.03.2024 року, позивач у позовній заяві покликається на те, що відповідачем, в супереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Так, відповідачем було подано до Чортківського районного суду Тернопільської області відзив на позовну заяву про скасування постанови про адміністративне правопорушення, до якого додавався DVD-R диск з матеріалами фіксації правопорушення. Колегія суддів, дослідивши відеозапис, що долучено відповідачем до матеріалів справи, зазначає, що такому не зафіксовано, що водій ТЗ Балакунець М.Є. не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, чим порушив п.18.1 ПДР, а лише момент зупинки ТЗ та розмови позивача з інспектором відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Ромашенко Тарасом Валерійовичем. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У межах даної справи, суб`єкт владних повноважень не надав доказів, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2025 року у справі № 608/881/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 26.08.25