LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд739/455/25

від 26.08.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.07.2025 по справі № 739/455/25 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 р.Справа № 739/455/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Бугаєнко І.В., вул. Карла Маркса, 15, cмт. Краснокутськ, Краснокутський, Харківська, 62002, повний текст складено 07.07.25 року по справі № 739/455/25 за позовом ОСОБА_1 до Новгород- Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області, в якому просить суд: - визнати протиправною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та скасувати постанову інспектора Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Бугрима Романа Юрійовича серія ЕГА №1699975 від 26.02.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст. 183 КУПАП. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що постановою інспектора Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Бугрима Р.Ю., серія ЕГА№1699975 від 26.02.2025, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.183 КУпАП за те, що 26.02.2025 року о 10:50 годині на автодорозі КПП Катеринівка/КПП Миколаївка 78 км, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив про подію якої насправді не було, а саме повідомив, що під час зупинки автомобіля, яким він керував, працівник поліції йому не назвався та не повідомив підставу зупинки. Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Позивач зазначає, що 26.02.2025 під час керування транспортним засобом «Renault Trafic» з номерним знаком НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Відродження» його було зупинено на автодорозі КПП Катеринівка/КПП Миколаївка 78 км інспектором Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Бугримом Р.Ю. В обґрунтуванні підстав зупинки інспектор зазначив, що ОСОБА_1 було порушено правила дорожнього руху без зазначення конкретного пункту ПДР. У подальшому інспектор повідомив, шо Марчук О.М. керував транспортнім засобом з порушенням вимог п 2.3.в. ПДР та пред`явив відеозапис з нагрудного відеореєстратора М505О, на якому позивач не зміг побачити момент вчинення правопорушення, а саме що він керує транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки, оскільки якість зйомки та видимість на екрані була мінімальною. Позивач звертає увагу, що при розгляді справи інспектором не було повідомлено місце, дату та справу яка підлягає розгляду, вищезгадане інспектор зазначив лише після того як позивач йому нагадав про порядок розгляду справи. Зрозумівши некомпетентність інспектора та прийшовши до висновку, шо без адвокатської допомоги спілкування з ним є неможливим через його необізнаність в основоположних нормативно-правових актах, що регулюють порядок зупинки транспортних засобів та порядок складання матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, ОСОБА_1 було подане усне клопотання про надання йому правничої допомоги, що є його законним правом закріпленим статтею 59 Конститупією України, яке не може бути обмежене чи порушене, однак інспектором було проігноровано норми Конституції України та надано відмову у задоволенні клопотання, що є грубим порушенням Конституційних прав. Через відмову у наданні правової допомоги при винесенні постанови ЕНА№4152303, позивачем було здійснено виклик за номером «102», під час чого повідомив диспетчеру про те, що інспектором Бугримом Р.Ю. було порушено порядок розгляду справи та гарантовані Конституцією права на правову допомогу, а саме вказав що інспектор не представився та не повідомив конкретний пункт ПДР у порушенні якого позивач підозрювався. Після здійсненого Марчуком О.С. дзвінка та повідомлення про порушення процесуальних прав інспектором Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Бугримом Р.Ю., він самостійно дав оцінку своїм діям, вирішив, що виклик групи реагування був безпідставним та виніс постанову відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП. Позивач зауважує, що не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову серія ЕГА№1699975 від 26.02.2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та прав передбачених статтею 59 Конституції України. Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 07.07.2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що після відмови у наданні правової допомоги при винесенні постанови ЕНА №4152303 позивачем було здійснено виклик за номером «102» у якому він повідомив диспетчеру про те, що інспектором Бугримом Романом Юрійовичем було порушено порядок розгляду справи та гарантовані Конституцією права на правову допомогу, а саме вказав що інспектор не представився та не повідомив конкретний пункт ПДР у порушенні якого підозрювався позивач. В дійсності інспектор представився, але не повідомив пункт ПДР у порушенні якого позивач підозрювався, а просто відповідав «правила дорожнього руху» що в подальшому було чутно на записі з нагрудного відеореєстратора M505G. Після здійсненого позивачем дзвінка та повідомлення про порушення процесуальних прав інспектором Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Бугримом Романом Юрійовичем, він самостійно дав оцінку своїм діям, вирішив що виклик групи реагування був безпідставним та виніс постанову відносно мене за ст. 183 КУпАП. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи повинні бути спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Однак, виклик поліції позивачем був спрямований не на зрив роботи служби, а саме на запобігання подальшому порушенню моїх Конституційних та процесуальних прав при розгляді справи, які вищезгаданим інспектором були порушені відносно мене неодноразово. Також слід зауважити, що інспектор не повідомив позивачу про початок розгляду справи, а саме, яка справа розглядається, хто притягається до відповідальності, а також мої основні Конституційні права, наприклад ті, що передбачені статтею 63 Конституції України, що вже є грубим порушенням процесуального права. Коли позивачу було повідомлено про те, що постанова вже складена, позивач подав клопотання щодо надання юридичного захисту, але у зв`язку з тим, що адвокат не міг прибути на місце розгляду справи у короткі терміни, позивач додатково подав клопотання про перенесення розгляду справи на зручний для нього та інспектора час, у чому йому було відмовлено, тобто вкотре порушено право передбачене статтею 59 Конституції України. На переконання позивача, постанова серія ЕГА№1699975 від 26.02.2025 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та прав передбачених статтею 59 Конституції України. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови ЕГА № 1699975 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 26.02.2025, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.183 КУпАП за те, що 26.02.2025 року о 10:40 ОСОБА_1 ,перебуваючи в Новгород-Сіверському районі, на автодорозі КПП Катеринівка/КПП Миколаївка 78 км, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив про подію якої насправді не було, а саме: повідомив, що під час зупинки автомобіля яким він керував, працівник поліції йому не назвався та не повідомив підставу зупинки /а.с.4/. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не зазначено у справі належного відповідача, а Новгород-Сіверський РВП ГУНП в Чернігівській області є неналежним відповідачем по справі, відтак, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з наведених підстав слід відмовити. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Статтею 222 КУпАП визначено чіткий перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбаченого ст. 183 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: центральний орган управління поліцією; територіальні органи поліції. Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами ст. 48 КАС України. За правилами ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (ч. 7 ст. 48 КАС України). В ухвалі судді Краснокутського районного суду Харківської області про залишення позовної заяви без руху від 07.04.2025 позивачу ОСОБА_1 , крім іншого, було роз`яснено, що належним відповідачем/співвідповідачем у даній справі є відповідний орган (підрозділ) Національної поліції. Однак позивачем при подачі заяви про усунення недоліків на виконання ухвали судді від 07.04.2025 не було залучено до участі у справі належного відповідача. З клопотанням про заміну неналежного відповідача належним, позивач до суду теж не звертався. Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі 724/716/16-а та від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17 суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Необхідно відзначити, що у суду не має переважного права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому суд повинен розглядати позов в межах позовних вимог визначених позивачем. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не зазначено у справі належного відповідача, а Новгород-Сіверський РВП ГУНП в Чернігівській області є неналежним відповідачем по справі, відтак, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з наведених підстав слід відмовити. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.07.2025 року по справі № 739/455/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 07.07.2025 по справі № 739/455/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.08.2025 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»