Постанова 4851 № 520/14604/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 р.Справа № 520/14604/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/14604/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: До суду 23.06.2025 надійшла ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд: установити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №520/14604/24. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/14604/24 - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та ухвали нове судове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем у заяві наведено обставини саме невиконання рішення суду як у частині нарахування заборгованості страхових виплат, так і в частині виплати цієї страхової виплати. Таке нарахування здійснено відповідачем лише по певну дату, а отже рішення не виконано. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі №520/14604/24 фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов`язанні суб`єкта владних повноважень до вчинення дій не наводилися відповідні висновки, суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом пред`явлення окремого позову на захист прав позивача. Оскільки позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст. 382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у справі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №520/14604/24 адміністративний позов ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 з 01.07.2022 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритий у АТ "ОЩАДБАНК", отримувач: ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з 01 липня 2022 року. Вважаючи, що рішення суду першої інстанції не виконується належним чином, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю відповідно до порядку ст.382 КАС України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Апеляційний суд вважає, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. При цьому, аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд в ухвалі від 11 травня 2023 року по справі № 640/9835/20. На підставі аналізу статті 382 КАС України, апеляційний суд зазначає, що контроль за виконання судового рішення здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеній в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Таким чином, позивач має право звернутися із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання. Водночас зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а. При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено такий обов`язок. Однак, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону № 1402-VIII щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення. Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Виходячи з аналізу статті 373 КАС України, виконання судового рішення в примусовому порядку здійснюється, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Натомість апеляційний суд встановив, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.05.2025 нарахована заборгованість страхових виплат за період з 01.07.2022 по 31.10.2024. Апеляційний суд зауважує, що встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не призведе до виконання судового рішення, оскільки, встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України має іншу мету, а саме з`ясувати хід виконання рішення суду та причини його невиконання. Натомість, ці обставини відповідач повідомив позивачу. Щодо періоду з 01.11.2024, з долученого листа відповідача від 12.05.2025 №12948-12652/М-04/8-2000/25 повідомлено, що стосовно страхової виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності з 01.11.2024 - нарахування страхової виплати припинено, у зв`язку з відсутністю проходження фізичної ідентифікації. Надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору, в межах процедури судового контролю є недопустимим, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами, а отже, в даному випадку виник новий спір, який підлягає вирішенню в окремому позовному проваджені. Суд вказує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. Розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, надавати оцінку доказам, які не були надані суду при розгляді справи по суті, а тому, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення є необґрунтованими. Водночас, колегія суддів звертає увагу і на те, що особа, яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, вправі звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. При цьому, реалізація цього права позивачем не залежить від вирішення питання про встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення згідно ст. 382 КАС України. Крім того, позивач, вважаючи, що рішення суду на теперішній час не виконано, не позбавлений права звернутися з виконавчим листом до органів виконавчої служби з метою виконання рішення суду в даній справі в примусовому порядку. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для застосування заходів судового контролю у даній справі, згідно поданої представником позивача заяви, в порядку ст.382 КАС України. При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги сторони позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі № 520/14604/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 30.09.2025 року