Постанова 4820 № 678/441/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 року м. Хмельницький Справа № 678/441/24 Провадження № 22-ц/820/1711/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретар: Шевчук Ю.Г., учасники справи: заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Бригида В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року (суддя Лазаренко А.В.) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, в с т а н о в и в : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: виконавчий комітет Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В обґрунтування вимог заяви зазначено, що 15.11.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони проживають однією сім`єю в АДРЕСА_1 . Разом з ними також проживає племінник чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 , має групу інвалідності першу «Б», інвалідність з дитинства, з ураженням опорно-рухового апарату та отримує пенсію як особа з інвалідністю з дитинства. Згідно з висновком експерта №430 від 12.06.2024 року ОСОБА_3 страждає психічними захворюваннями у вигляді органічного амнестичного розладу, не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. Отже є підстави для визнання ОСОБА_3 недієздатним. За станом здоров`я ОСОБА_1 не може здійснювати постійний догляд за чоловіком ОСОБА_3 , оскільки має третю групу інвалідності, їй протипоказана важка фізична праця, стан її здоров`я значно погіршився останнім часом, та вона сама потребує постійного стороннього догляду. Син ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім, а тому не може бути призначений піклувальником. ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за ОСОБА_3 та допомагає заявниці. Інших осіб, які б мали можливість допомагати сім`ї та здійснювати постійний догляд за подружжям ОСОБА_6 немає. Сестра чоловіка ОСОБА_3 , ОСОБА_7 проживає в іншому населеному пункті, має 3 групу інвалідності та за станом здоров`я не може здійснювати постійний догляд за своїм братом, оскільки сама потребує постійного стороннього догляду. Донька ОСОБА_7 ОСОБА_8 проживає за кордоном. Посилаючись на зазначене ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 недієздатним, встановити опіку над ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 . Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року заяву задоволено: визнано ОСОБА_3 недієздатним, встановлено опіку над ОСОБА_3 та призначено ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 . Встановлено строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною два роки. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги заявниці щодо визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки ґрунтуються на вимогах закону, підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи, тому підлягають задоволенню. Також суд, зважаючи на відсутність перешкод визначених ст.64 ЦК України, родинні відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , подання заяви органу опіки та піклування, дійшов висновку про можливість призначення опікуном ОСОБА_3 його племінника ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , як особа яка не брала участі у справі, проте вважає, що вищевказаним рішенням порушено її права, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції частково скасувати, і в частині вимог про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у результаті ухвалення рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 22.07.2024 року ОСОБА_2 отримав судове підтвердження факту необхідності здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, який, в свою чергу, надає підставу для звільнення з військової служби. В подальшому, 30.05.2025 року, майор ОСОБА_2 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби з підстав здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною. Отже, наявність такого рішення прямо впливає на права, обов`язки та законні інтереси апелянта, оскільки заява у даній справі, зокрема, в частині призначення опікуна, фактично пред`явлена військовослужбовцем з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби. Судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми матеріального права, в частині з`ясування обставин, що мають істотне значення, при призначенні ОСОБА_2 опікуном недієздатної фізичної особи ОСОБА_3 . Так як, ОСОБА_2 на даний момент проходить дійсну військову службу, його конституційні права та свободи певним чином обмежені та фактичне місце перебування закріплене за військовою частиною, тому при встановленні факту доцільності призначення ОСОБА_2 належним опікуном суд не мав належних підстав для вирішення цього питання, оскільки ОСОБА_2 , в свою чергу, не має фізичної можливості проживати разом з дядьком за його зареєстрованим місцем проживання, а отже не може в повному обсязі здійснювати догляд. Крім того, апелянт, із посиланням на практику Верховного Суду у справах із подібними правовідносинами, зазначає, що висновок органу опіки та піклування не породжує прямих юридичних наслідків для осіб та безпосередньо не впливає на їх права та обов`язки, є лише джерелом доказування, в свою чергу, суд вправі не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам недієздатної особи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що направлена на порушення прав особи, яка визнана недієздатною. Представник апелянта, військової частини НОМЕР_1 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судові повістки доставлено до електронних кабінетів 14.07.2025 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надійшла заява від ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі. Заперечував проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_3 , виконавчий комітет Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки учасниками у справі не оскаржується, а отже в цій частині апеляційним судом не переглядається. Судом встановлено, що за довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №041549 серія 12ААГ від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності і протипоказана важка фізична праця. Згідно з довідкою, виданою клініко-консультативною поліклінікою КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» Хмельницького району Хмельницької області, від 07 березня 2024 року № 81, ОСОБА_1 освідчена районною комісією (протокол № 48) та потребує постійного стороннього догляду. Назви хвороб: дилятаційна кардіоміопатія НМК II ст.; пароксизмаявна передсердна шлуночкова екстрасистолія по типу алоритмії СН ІІА; легенева гіпертензія. Її чоловік, ОСОБА_3 має групу інвалідності першу «Б», інвалідність з дитинства, з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААГ № 122306 від 12 лютого 2024 року та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 . Згідно з довідкою, виданою клініко-консультативною поліклінікою КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» Хмельницького району Хмельницької області, від 07 березня 2024 року № 82, ОСОБА_3 освідчений районною комісією (протокол № 48) та потребує постійного стороннього догляду. Назва хвороб: вроджений вивих обох стегнових кісток з вираженим порушенням статико-динамічної функції; поліостеоартроз з переважним ураженням колінних, г/стопних суглобів IV ст.; ПФС IV ст.; консолідований перелом хір. шийки лів. плечової кістки; ІХС дифузний та п/інфарктний кардіосклероз; стенокардія напруги III ф.ки; гіпертонічна хвороби II ст. Відповідно до висновку № 78 від 07 березня 2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_3 потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Згідно з довідкою № 156, виданою виконавчим комітетом Летичівської селищної ради 19 березня 2024 року, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: ОСОБА_1 дружина, ОСОБА_10 син, ОСОБА_2 племінник. Відповідно до довідки від 25 березня 2024 року № 42, виданої клініко-консультативною поліклінікою КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 , знаходиться під наглядом лікувального закладу. Основний діагноз F 63.2 (клептоманія); F 10.1 (побутове пияцтво). Як вбачається з акта обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 26 березня 2024 року, сім`я проживає у власному будинку, який частково потребує ремонту. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 інвалід І групи, та його дружина ОСОБА_1 інвалід ІІІ групи, проживають у складному матеріальному становищі потребують стороннього догляду та матеріальної допомоги. Зі слів дружини ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_3 заходить періодично в запої, які тривають до двох тижнів, після чого виникають чвари: обзиває нецензурними словами, грубить, створює небезпеку в сім`ї. Згідно з довідкою-характеристикою № 171, яка видана Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області від 26 березня 2024 року, ОСОБА_3 , 1976 року народження, який народився та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Освіта середня спеціальна. Інвалід І групи з дитинства. Одружений, разом з дружиною виховують малолітнього сина. Зі слів дружини ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_3 , заходить періодично в запої, які тривають до двох тижнів, після чого виникають сімейні чвари а саме: грубить, протягає руки, створює небезпеку в сім`ї, обзиває нецензурними словами. Бували випадки, коли з сімейного бюджету бралися кошти на випивку. У нього почали з`являтись психічні розлади у зв`язку з якими він має швидко мінливий емоційний настрій від агресії до втоми та виснаження, втрачає пам`ять. На наступний день після випивки, не пам`ятає нічого, що він накоїв. Ночами у нього бувають часті кошмари та безсоння. Після чого він стає байдужим до усього. Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № BP-002433188, громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Летичів, Україна, на території України станом на 26.03.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Згідно з довідкою-характеристикою № 172, яка видана Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області 26 березня 2024 року, на ОСОБА_7 , 1990 року народження, який народився в АДРЕСА_2 ,а зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Українець, освіта вища. Характеризується позитивно. Надає матеріальну допомогу своєму дядькові ОСОБА_3 . В Ялинівський старостинський округ на ОСОБА_2 , скарг не поступало. Відповідно до довідки № 16, виданої КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 не перебуває у нарколога на «Д» і в нього не виявлено наркологічних захворювань; не перебуває під динамічним спостереженням і за період останніх 5-ти років не звертався по психіатричну допомогу. ОСОБА_7 є сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 . Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0051773 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , ОСОБА_7 , є особою з інвалідністю 3 групи та їй протипоказана важка фізична праця. ОСОБА_11 , є донькою ОСОБА_7 та племінницею ОСОБА_3 , що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 . Згідно Підтвердження місця проживання № PPZ-HCP-BB7-2024/013230-058 від 08 березня 2024 року, виданого Відділом поліції у справах іноземців Корпусу поліції в м. Жиліна, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , громадянство України, мала посвідку на постійне проживання на території Словацької Республіки строком на п`ять років відповідно до положень пп. а) п. 1 ст. 43 з терміном дії з 08.10.2015 р. до 08.10.2020 р., а з 30.09.2020 р. їй надано посвідку на постійне проживання на необмежений термін відповідно до пп. а) п. І ст. 46 Закону № 404/2011 Зводу законів «Про перебування іноземців та про внесення змін і доповнень до деяких законів» в чинній редакції. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 430, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , страждає психічним захворюванням у вигляді органічного амнестичного розладу. ОСОБА_3 не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. Згідно з висновком опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при виконавчому комітеті Летичівської селищної ради про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над дорослою особою рідним дядьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалідом першої «Б» групи з дитинства на постійній основі, який затверджений рішенням Виконавчого комітету Летичівської селищної ради № 148 від 18 липня 2024 року, обстеживши умови проживання, матеріальне забезпечення, взаємовідносини в сім`ї і відповідні документи, опікунська рада вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 опікуном над дорослою особою рідним дядьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з Поданням № 2666 від 22 липня 2024 року про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над дорослою особою рідним дядьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалідом першої «Б» групи з дитинства, який потребує догляду на постійній основі, опікунська рада з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при виконавчому комітеті Летичівської селищної ради вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 опікуном над дорослою особою рідним дядьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалідом першої «Б» групи з дитинства, який потребує догляду на постійній основі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц. ОСОБА_2 на момент звернення до суду із заявою у цій справі і на момент її перегляду в апеляційному порядку суду проходив дійсну військову службу, його місце перебування закріплено за військової частиною. Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31 травня 2024 року №597 ОС майора ОСОБА_2 , який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_3 з 25 травня 2024 року призначено старшим офіцером відділу оперативного планування штабу першої прикордонної комендатури швидкого реагування. 30 травня 2025 року ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» ч.3, п.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через тяжкі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку із необхідністю здійснення постійної опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною. Подаючи до суду заяву про призначення ОСОБА_2 опікуном над дядьком ОСОБА_3 , ОСОБА_2 який підтримав заяву щодо призначення його опікуном, мав на меті після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог пред`явити до ВЧ рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Виходячи з вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже, це стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , у складі якої позивач проходить військову службу. Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині 1 статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина 1 статті 300 ЦПК України). Суд, за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу (частина 2 статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах 2-5 статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно статті 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України). Як встановлено судом, на момент звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції та на момент перегляду справи в апеляційному порядку, ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу, його місце перебування закріплено на даний час за військової частиною НОМЕР_1 . Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31 травня 2024 року №597ОС майора ОСОБА_2 , який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України АДРЕСА_3 , з 25 травня 2024 року призначено старшим офіцером відділу оперативного планування штабу першої прикордонної комендатури швидкого реагування. Летичівською селищною радою, подаючи подання про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , подаючи до суду заяву про те, що він не заперечує про призначення його опікуном над дядьком ОСОБА_3 , не враховано, що ОСОБА_2 мав на меті після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог пред`явити до ВЧ рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Колегія суддів у цій частині звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17. З урахуванням обставини проходження ОСОБА_2 військової служби та безпосереднього виконання ним обов`язків за місцем несення служби, реалізація права ОСОБА_2 бути опікуном недієздатного дядька ОСОБА_3 можлива лише за умови звільнення з військової служби. Оскільки ОСОБА_2 проходить військову службу, зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення, вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2024 року в справі №742/887/23. З урахуванням викладеного, колегія суддів, приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуном ОСОБА_2 . Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, а тому рішення суду в частині задоволення заяви про призначення опікуном недієздатного ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні подання про призначення опікуном недієздатного ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Зважаючи на приписи частини 2 статті 299 ЦПК. України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2024 року в частині призначення опікуна скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. Подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про призначення опікуном ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк