Постанова 4808 № 341/1924/23

Справа № 341/1924/23 Провадження № 22-ц/4808/1067/24 Головуючий у 1 інстанції ОСТРОВСЬКА Н. І. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В., суддів: Бойчука І.В., Томин О.О. з участю секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , на рішення Галицького районного суду від 13 лютого 2024 року, у складі судді Островської Н.І., присяжних Кашуба І.І., Мусякевич Л.О., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, в с т а н о в и в: У вересні 2023 ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шевчук-Філімон Н.М. звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 недієздатною, встановити опіку над нею та призначити опікуном недієздатної ОСОБА_2 . заявника ОСОБА_1 . В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ОСОБА_1 є родичем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є особою похилого віку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та через стан здоров`я має необхідність у сторонньому догляді. ОСОБА_2 хворіє і не здатна до самообслуговування, за рівнем обмеження життєдіяльності обмежена у здатності до орієнтації, обмежена у здатності до спілкування, контролювати свою поведінку, потребує постійного стороннього догляду. Через свою хворобу не здатна у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_1 тривалий час здійснює за родичкою догляд, оскільки близькі родичі через особисту неприязнь до особи, а деякі через аморальну поведінку, не мають змоги цим займатись. Заявник піклується про ОСОБА_2 , забезпечує матеріально, купує необхідні медичні препарати для покращення її стану здоров`я. Заявник вважав, що відсутні обставини, які виключають можливість призначення його опікуном ОСОБА_2 , яка хворіє, не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Рішенням Галицького районного суду від 13 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задоволено. Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку с. Мединя Івано-Франківської області, встановивши над нею опіку та призначено ОСОБА_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: с. Мединя Івано-Франківська область, її опікуном. Встановлено строк дії рішення суду про визнання недієздатною ОСОБА_2 на два роки, з часу проголошення рішення суду. Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 подав на вказане рішення суду апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що судом допущено неповне з`ясування обставин, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом допущено неправильне застосування норм процесуального та матеріального права. Вважає, що оскаржуване рішення суду зачіпає інтереси та впливає на обов`язки військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, яка входить до системи Міністерства оборони України. Відповідно до Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту», Положення про Державну спеціальну службу транспорту та Положення про військову частину НОМЕР_1 завданнями військової частини є охорона та оборона визначених транспортних об`єктів в особливий період, підтримання заходів правового режиму воєнного стану на об`єктах, що охороняються, проведення робіт з розмінування (гуманітарне розмінування) вибухонебезпечних предметів, виконання інших завдань, пов`язаних з обороною держави і забезпечення стійкого функціонування транспорту. Виконання завдань військової частини здійснюється військовослужбовцями військової частини, а відповідно звільнення військовослужбовців із військової служби впливає на своєчасність то повноту виконання завдань. Відповідно до ст. 26 закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами. Таким чином, на підставі прийнятого судом рішення у військової частини НОМЕР_2 виник обов`язок щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , що підтверджується поданим ОСОБА_1 рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із здійсненням ним опіки над недієздатною ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членом сім`ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1 не наділений правом на звернення із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною. Заявник ОСОБА_1 не відноситься до членів сім`ї ОСОБА_2 , він з нею спільно не проживає, не веде спільного побуту, між ними відсутні взаємні права та обов`язки. Також між ними відсутнє кровне споріднення, оскільки ОСОБА_2 є бабцею ОСОБА_4 дружини ОСОБА_1 , відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є родичами. Зі змісту ст. 60 ЦК України та ст. 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. При призначенні опікуна обов`язково повинна враховуватись можливість особи здійснювати повноваження опікуна, а також особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення останньому. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2022 №21 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тому заявник на момент подання заяви не мав можливості належним чином виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_2 . Також не з`ясованою залишилась обставина, хто піклувався ОСОБА_2 з 28.03.2022, з моменту мобілізації ОСОБА_1 , та чому органом опіки та піклування не досліджено питання щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_2 її рідної доньки ОСОБА_5 . Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував всіх істотних обставин справи, зокрема не встановив, що ОСОБА_1 проходить стокову військову службу за мобілізацією, та відповідно не може здійснювати захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав підопічної особи, та прийшов до передчасного висновку про можливість призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 . Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради правом на подачу відзиву не скористались. 08 серпня 2024 року представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, підтримує апеляційну скаргу на рішення суду в повному обсязі, просить розглянути справу без участі представника військової частини за наявними в матеріалах справи документами. 28 серпня 2024 року, о 11:32 год. надійшла заява представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 на електронну адресу суду. Оскільки заява не підписана електронно-цифровим підписом, до заяви не додано документів, що підтверджують повноваження представника, апеляційний суд не бере її до уваги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з положеннями частин першої та п`ятої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тому остання визнана судом недієздатною. Призначаючи заявника опікуном ОСОБА_2 суд врахував, що заявник допомагав ОСОБА_2 , медичних протипоказань для виконання функцій опікуна не має, а тому може виконувати обов`язки опікуна. Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрований за адресою с. Мединя Івано-Франківської області. ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 02.11.1996. Згідно із довідкою від 12.06.2023 № 138, виданою Галицькою міською радою, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , його сім`я складається із осіб: дружини ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_9 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 25.03.1978, батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . За змістом копії довідки серії МСЕ № 0271187 ОСОБА_12 має третю групу інвалідності, загальне захворювання. Батьками останньої є ОСОБА_13 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 22.05.1962. Актом обстеження матеріально побутових умов від 13.06.2023 № 22 підтверджено, що ОСОБА_2 незряча, проживає з сином ОСОБА_14 , який зловживає спиртними напоями. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 особа похилого віку, не спроможна до самообслуговування, потребує опіки над нею. У цьому їй завжди допомагав ОСОБА_1 . Згідно із довідкою № 137 від 12.06.2023, виданою старостою Мединського старостинського округу, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 391/2023 від 07.11.2023 ОСОБА_2 страждає психічним розладом деменцією змішаного генезу, що згідно МКХ-10 F 01.8. Через хворобу ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За висновком опікунської ради при виконавчому комітеті Галицької міської ради від 12.09.2023 вважає за можливе призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із поданням опікунської ради від 12.09.2023, ОСОБА_2 потребує догляду. Нагляд та догляд за нею здійснює її родич ОСОБА_1 , про що підтверджено актом обстеження матеріально-побутових умов проживання. Опікунська рада, розглянувши матеріали, з`ясувавши обставини встановила, що осіб, які виявили бажання бути опікунами, крім ОСОБА_1 немає. Син ОСОБА_2 ОСОБА_14 проживає спільно із нею, однак постійно зловживає спиртними напитками та не піклується про матір. Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 01.02.2024, ОСОБА_4 не може здійснювати фізичну опіку за бабою ОСОБА_2 та просить не включати її в перелік осіб, які можуть здійснювати опіку за ОСОБА_2 . Крім того, не заперечувала, щоб опіку над ОСОБА_2 здійснював її чоловік ОСОБА_1 . Крім того, з матеріалів доданих до апеляційної скарги вбачається, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, заявник був мобілізований. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2022 відповідно до мобілізаційного призначення, бойового розпорядження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 51 від 07.03.2022 солдат запасу ОСОБА_1 призначений стрільцем 2 відділення 3 взводу охорони 4 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , ВОС 100915Т, 4 тарифний розряд. В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржила військова частина НОМЕР_1 , яка не брала участі у справі, посилаючись на зловживання заявником своїми процесуальними правами та вирішення питання, яке прямо впливає на права та обов`язки військової частини щодо звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже впливають на права та обов`язки військової частини НОМЕР_1 , в складі якої заявник проходить військову службу, виконує військовий обов`язок із оборони України, виконання якого забезпечується військовим командуванням. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, держави. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 293 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. На підставі частини 3 статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до частини 1 статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України, опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною. Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК України,опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за номером 387/3680, опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 638/4/19 провадження №61-18132св19 зазначив, що права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав. Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом. Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб. Аналіз частини 4 статті 294 ЦПК України дає змогу зробити висновок, що поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежено за змістом. Заінтересованими є лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки. Як встановлено судом, заявник ОСОБА_1 , як на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на момент її перегляду в апеляційному порядку, є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та перебуває на посаді водія-сапера розмінування 1 відділення розмінування 2 взводу розмінування 3 роти розмінування батальйону розмінування Військової частини НОМЕР_1 . Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зокрема, абз. 6, п.п. «г», п. 2, ч. 4 ст. 26 цього Закону визначає, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, можуть бути звільнені у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною. Звертаючись до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною та призначення ОСОБА_1 її опікуном метою було встановлення опіки над недієздатною та після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог, заявник пред`явив до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення, яка є уповноваженим суб`єктом розгляду вказаного рапорту. Отже, виходячи з вказаних обставин, суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , у складі якої заявник проходить військову службу. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суд від 13 березня 2024 року у справі №495/2284/23. На стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення до участі у справі заінтересованою особою військової частини НОМЕР_1 . З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 з 28.03.2022 призваний та проходить службу в Державній спеціальній службі транспорту, зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 , а з 29.01.2024 призначений водієм-сапером розмінування, виконання ним обов`язків опікуна над недієздатною ОСОБА_2 фактично унеможливлюється перебуванням на військовій службі, а тому задоволення його заяви може створити штучні умови для подальшого звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_4 рідної внуки хворої ОСОБА_2 , над якою просив встановити опіку заявник. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 не проживає разом з ОСОБА_2 , не є членом її сім`ї чи близьким родичем та відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України не входить до кола осіб, які мають право звертатися із заявою про визнання фізичної особи недієздатною. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує наявність інших споріднених членів сім`ї, зокрема, сина, рідної доньки та онуки ОСОБА_2 і належних та допустимих доказів про неможливість здійснення ними обов`язків опікуна щодо ОСОБА_2 до суду подано не було. Таким чином, за обставин не залучення до участі у справі заінтересованою особою військової частини НОМЕР_6 , суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу військової частини слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання недієздатною ОСОБА_2 , встановлення над нею опіки та призначення заявника опікуном. Керуючись статтями 374, 376, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Галицького районного суду від 13 лютого 2024 року скасувати та постановити нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Мединя Івано-Франківської області, встановлення над нею опіки та призначення ОСОБА_1 її опікуном відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови суду складено 04 вересня 2024 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин