Постанова 4807 № 332/245/25

Дата документу 20.08.2025 Справа № 332/245/25 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 332/245/25 Пр. № 22-ц/807/1348/25Головуючий у 1-й інстанції: Сапунцов В.Д. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кухаря С.В., Полякова О.З. за участі секретаря Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ІМ. А.М. КУЗЬМІНА (надалі ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ»), ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (надалі ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ») про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовомз ціною позову 100000,00 грн. (а.с.1-4), в якому просила стягнути: - з ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання в розмірі 70000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору, - з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання в розмірі 30000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору. В обґрунтування свого позову сторона позивача зазначала, що ОСОБА_1 має загальний стаж 41 рік 07 місяців, з яких в шкідливих умовах ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» - 17 років 05 місяців на робочому місці машиніста крану металургійного виробництва зайнятого на гарячих роботах прокатного цеху; ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» - 5 років 10 місяців в цеху холодної прокатки машиністом крана та сортувальник роздавальник. Звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 серпня 2022 року, хронічне захворювання у позивачки виникло «внаслідок тривалої роботи ОСОБА_1 на ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (05 років 10 місяців) дані про умови праці в період з 22.11.1983 року по 09.10.1989 року відсутні, та на ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» (17 років 05 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Відповідно до медичного висновку ЛЕК ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 20.07.2022 року (протокол №25/642) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння0 позивачці було встановлено:

1. Вібраційна хвороба ІІ ст. від впливу загальної вібрації (хронічна полірадикулопатія з помірних статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами);

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.);

3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (один-два) ст. Супутній діагноз гіпертонічна хвороба ІІ ст. кризовий перебіг, 2 ст., СН 0 ст. Ризик;

4. Киста правої нирки. Хронічний калькульозний холецистит. Аутоімунний тіреоїдит, багато вузловий зоб І ст., еутіреоз. Згідно із довідкою від 10.10.2022 року (а.с. 7) про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги у позивачки виявлено 60% відсотків втрати професійної працездатності та встановлено 3 (третю) групу інвалідності безстроково. Визанчена потреба у медичній та соціальній допомозі, а саме амбулаторне та стаціонарне лікування у профпатолога, пульманолога, сімейного лікаря, лора за місцем проживання. Отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичну біль, так і моральні страждання. Завдану їй моральну шкоду оцінює у 100000,00 грн. та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення фізичного здоров`я і приведення його морального стану в норму. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Сапунцова В.Д. (а.с.28). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.32) провадження у цій справі відкрито. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2025 року (а.с.195-199) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» (ЄДРПОУ 00186536) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 45000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Стягнуто з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (ЄДРПОУ 00191230) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 15000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» (ЄДРПОУ 00186536) в дохід держави судовий збір в розмірі 545,04 грн. Стягнуто з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (ЄДРПОУ 00191230) на користь держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 181,68 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» у своїй апеляційній скарзі (а.с.208-217) просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на користь позивача 15000,00 грн. моральної шкоди та стягнення на користь держави 181,68 грн. судового збору, в іншій частині вказане рішення суду залишити без змін. В автоматизованому порядку 06.06.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.226). Ухвалою апеляційного суду від 06.06.2025 року (а.с.227) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 17.06.2025 року (а.с.230). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 18.06.2025 року (а.с.231), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.232), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (довідка а.с.245). Позивач та відповідач ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В автоматизованому порядку 19.08.2025 року суддями Кухар С.В. та Поляков О.З. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с.246-247). У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с.241-244), всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представникавідповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» - адвоката Ніколенка М.М. (а.с.218), про причини своєї неявки та своїх представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» - адвоката Ніколенка М.М. (а.с.218). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» - адвоката Ніколенка М.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували. Відповідач ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині стягнення з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на користь позивача 15000,00 грн. моральної шкоди та стягнення на користь держави 181,68 грн. судового збору. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони відповідача, і лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на користь позивача 15000,00 грн. моральної шкоди та стягнення на користь держави 181,68 грн. судового збору. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в оскаржуваній частині у цій справі в частині стягнення з ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на користь позивача 15000,00 грн. моральної шкоди та стягнення на користь держави 181,68 грн. судового збору, керувався ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПКта виходив із обґрунтованості та доведеності останніх. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відповідає. Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що наказом № 2031 від 22.11.1983 року ОСОБА_1 було прийнято в цех холодної прокатки №1 сортувальником роздавальником на металургійний завод «ЗАПОРІЖСТАЛЬ». 03.05.1981 переведена в той же цех машиністом крану. Наказом №1672 від 09.10.1989 року звільнена за власним бажанням у зв`язку з доглядом за дитиною до 8 років. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20.07.2022 року за № 25/642, виданого Державною установою «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозами:

1. Вібраційна хвороба ІІ ст. від впливу загальної вібрації (хронічна полірадикулопатія з помірних статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами);

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.);

3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (один-два) ст. Супутній діагноз гіпертонічна хвороба ІІ ст. кризовий перебіг, 2 ст., СН 0 ст. Ризик;

4. Киста правої нирки. Хронічний калькульозний холецистит. Аутоімунний тіреоїдит, багато вузловий зоб І ст., еутіреоз. Згідно з інформацією ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» атестація робочих місць в період з 22.11.1983 року по 09.10.1989 року не проводилася, дані про умови праці ОСОБА_1 на робочих місцях сортувальника-здавальника (на маркуванні металу) та машиніста крана металургійного виробництва ад`юстажу цеху холодної прокатки №1 відсутні. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.08.2022, хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалої роботи ОСОБА_1 на ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (5 років 10 місяців) дані про умови праці в період з 22.11.1983 року по 09.10.1989 рік відсутні. Згідно із первинним висновком ОМСЕК № 1 від 10.10.2022 ОСОБА_1 встановлено 3 (третю) групу інвалідності та встановлено 60% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, невролога, пульманолога, сімейного лікаря, лікаря лор, санаторно- курортне лікування. Відповідно до ст. ст. 12 - 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. ст. 15 - 16 ЦК України, ст. ст. 4 - 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст.43 Конституції України, ст. 2 КЗпП України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Згідно зі ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Згідно з ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно з ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику, що здійснюється у випадку, якщо порушення законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до норм ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З`ясувавши усі обставини справи, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності та допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд першої інстанції вважав встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 в період тривалого часу роботи, у тому числі на підприємстві відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримала ряд професійних захворювань, в результаті чого їй 10.10.2022 року встановлена 3 група інвалідності з втратою професійної працездатності 60 % безстроково. Також суд першої інстанції правильно вважав встановленим та доведеним спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається у тому числі на відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ». Представником відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» факт встановлення професійних захворювань позивачці ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на підприємстві фактично не спростовано. Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємством не оскаржувався. При цьому, суд першої інстанції врахував, що причиною професійного захворювання позивачки ОСОБА_1 є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. Як правильно було встановлено судом першої інстанції та відображено у медичному висновку Державною установою «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 20.07.2022 року, позивачці встановлений діагноз професійних захворювань. Інвалідом 3 (третьої) групи із встановленням 60 % втрати працездатності позивачка визнана 10.10.2022 року. Саме з цього моменту у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. При цьому, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені в п. 4.1 рішення від 27.01.2004р., справа №1-рп/2004, суд першої інстанції вважав, що вже сам по собі факт ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків і встановлення втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позиваці ОСОБА_1 моральної шкоди. Крім того, обставини справи свідчать про те, що позивачка втратила професійну працездатність, погіршилося її здоров`я, вона втратила особисті здібності, змінився уклад її життя, вона відчуває душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям незахищеності, страху і неспокою за своє здоров`я, а також через необхідність лікування. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно відповідно до ст. 23 ЦК України, врахував характер порушення прав позивачки, ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, глибину фізичних і моральних страждань позивачки, погіршення її здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, зокрема, взяв до уваги характер отриманих нею захворювань, внаслідок яких вона визнана інвалідом 3 групи з втратою 60 % професійної працездатності безстроково, вимушена проходити стаціонарне та амбулаторне лікування, перебуває під спостереженням лікарів та потребує медикаментозного лікування, на що вимушена витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси. Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно також виходив з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди. Суд першої інстанції також правильно зауважив що, сам факт втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Суд першої інстанції також врахував значимість здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, бере до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивачки, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з відповідачів на користь позивачки моральну шкоду в загальному розмірі 60000,00 грн., розподіливши її пропорційно до її стажу роботи на вказаних підприємствах. Так, загальний стаж роботи позивачки на обох підприємствах із шкідливими умовами праці становить 41 рік 07 місяців, з них на ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» - 17 років 05 місяців, а на ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» - 5 років 10 місяців. Тому, з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно стягнув моральну шкоду, зважаючи на порівняно менший стаж роботи на даному підприємстві - 15000,00 грн. Саме такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд першої інстанції вважав достатнім та співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачці. Відповідно п. п. 164.2.14 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю. За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав. Тому в рамках даної справи є вірним стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів і зборів. Подібний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 в рамках справи № 599/645/21. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» є такими, що дублюють доводи його відзиву на позовну заяву позивача у суді першої інстанції в оскаржуваній частині, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині рішення, а лише відображають позицію відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», яку він та його представник вважають єдино можливою та правильною. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи в оскаржуваній частині. Суд першої інстанції розглянув дану справу в оскаржуваній частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача в частині його задоволення у цій справі в оскаржуваній частині. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ». Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, та зокрема в оскаржуваній частині у цій справі відсутні та зокрема відповідачем ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» апеляційному суду не надані. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 141 ч. ч. 1, 6 ЦПК України у цій справі було вирішено в оскаржуваній частині питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, пропорційно до розміру стягнутої з відповідача ПАТ «ЗМК» ЗАПОРІЖСТАЛЬ» моральної шкоди. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Також, в силу вимог ЦПК України у разі відмови відповідачу ПАТ «ЗМК «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2025 року в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова апеляційним судом складена 25.08.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кухар С.В.Поляков О.З.