Постанова 4857 № 380/22915/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22915/24 пров. № А/857/18706/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (головуючий - суддя Кузан Р.І., м.Львів) у справі № 380/22915/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 11.11.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по січень 2019 року включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по січень 2029 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно; зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно та із 01.01.2024 по 06.09.2024 включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно та із 01.01.2024 по 06.09.2024 включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Позов обґрунтовує тим, що відповідно до приписів Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Отже, при нарахуванні індексації за спірний період має застосуватись базовий місяць для розрахунку індексації січень 2008 року. Також вказує, що відповідачі при визначенні розмірів належної позивачу індексації в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 06.09.2024 порушено його право на отримання індексації-різниці, оскільки така нараховувалась та сплачувалась не у відповідності до діючого законодавства. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по березень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із квітня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по січень 2019 року включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по січень 2029 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із лютого 2019 року по серпень 2019 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно. Зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із вересня 2019 року по вересень 2021 року включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за періоди із жовтня 2021 року по 31.12.2022 включно включно у розмірі 4 459,69 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт наголошує, що положеннями пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», однак Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» таких застережень щодо зупинення нарахування та виплати у 2024 році індексації грошових доходів населення не містить. Отже, із січня 2024 року роботодавці знову зобов`язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в порядку та спосіб визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зважаючи на викладене, у позивача із 01.01.2024 відновилося право на виплату так званої «індексації - різниці», що мала б нараховуватись та виплачуватись із березня 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованому розмірі, який склався станом на березень 2018 року і така мала виплачуватись позивачу до часу звільнення 06.09.2024 (за виключенням періоду січень грудень 2023 року у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік). Суд першої інстанції при вирішенні спору в частині позовних вимог про нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 06.09.2024 включно ототожнив два види індексації, тобто неправильно визначив вид індексації та характер спірних правовідносин та, відповідно, помилково до цих вимог не застосував абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, внаслідок чого, безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в загаданій частині. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що у відповідача наявні дискреційні повноважень в спірному питанні. Твердить про пропуск строку звернення до суду з цим позовом та відсутністю підстав для одночасної компенсації сум податку на доходи фізичних осіб. Відтак просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Водночас не погоджуючись з таким рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в архівних відомостях ОСОБА_1 за 2018 рік зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць (пункт 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73). Тобто у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода нарахована та виплачена за січень 2018 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за січень 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.02.2018 № 101-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України в лютому-грудні2018 року»), а в березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода нарахована та виплачена за лютий 2018 року у розмірі 1 % місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.03.2018 № 204-ОС «Про грошове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України в березні 2018 року»). Зазначає, що у місяці підвищення посадового окладу позивача відповідно до постанови КМУ № 704, тобто у березні 2018 року, розмір його грошового забезпечення збільшився у порівняні з розміром грошового забезпечення лютого 2018 року на 4 018,44 грн. (11 099,60 грн 7 081,16 грн). У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в органах прикордонної служби, зокрема: з грудня 2015 року по серпень 2016 року включно в ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ); з вересня 2016 року по березень 2017 року включно - у НОМЕР_6 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_7 ); з квітня 2017 року по січень 2019 року включно в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ); з лютого 2019 року по серпень 2019 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ); з вересня 2019 року по вересень 2021 року включно - НОМЕР_4 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ); з жовтня 2021 року по 06.09.2024 включно в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2021 припинено юридичну особу військова частина НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) із визначенням правонаступника військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 на даний час ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 )). Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2015- 2024 роки вбачається, що при проходженні військової служби ОСОБА_1 із грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. У відповідь на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_4 надав Розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з грудня 2015 по серпень 2016 року, з вересня 2016 року по березень 2017 року, з жовтня 2021 року по вересень 2024 року (далі Розрахунок) з якого вбачається, що відповідачем за періоди служби з грудня 2015 року по березень 2017 року включно позивачу нараховувано індексація грошового забезпечення з урахуванням липня 2015 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). НОМЕР_10 прикордонний загін на адвокатський запит повідомив, що інформацію про нараховану та не виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 направлено до військової частини НОМЕР_1 (лист №09/12529-24-Вих від 19.09.2024). Крім цього, 27 прикордонним надано Довідку про нараховану та виплачену/невиплачену індексацію ОСОБА_1 за період проходження військової служби в НОМЕР_10 прикордонному загоні, з якої вбачається, що позивачу за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року нараховано індексація грошового забезпечення з урахуванням серпня 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, дійшов висновку про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Ця справа пов`язана з двома категоріями спірних правовідносин: щодо виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року; щодо виплати позивачу фіксованої індексації/індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 06 вересня 2024 року. У статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі також - "Закон № 1282-XII") законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-XII належить оплата праці (грошове забезпечення). Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 3 Закону № 1282-XII передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-XII. У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року. Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними. Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-XII передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-XII для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-XII підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Згідно з пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі також - "Порядок № 1078", у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація. Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року. Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду № 141 від 28 лютого 2018 року і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28 лютого 2018 року та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Уряду № 141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року. У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також - "Закон № 2011-XII") передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - "Інструкція № 260") була чинною з 25 липня 2008 року до 20 липня 2018 року та визначала порядок й умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Абзаци 2 - 5 пункту 1.2 розділу І Інструкції № 260 передбачали, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзац 2 пункту 1.9 розділу І Інструкції № 260 установлював, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Суд апеляційної інстанції наголошує, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20). Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19). Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а). Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття "базовий місяць". Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Так, 9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі також - "Постанова № 1013"). Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078. Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття "місяць підвищення доходу" від терміну "базовий місяць", позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас вилучення терміну "базовий місяць" та запровадження поняття "місяць підвищення доходу" не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у "базовому місяці", так і у "місяці підвищення доходу" індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивачки як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період спірних правовідносин (2015-2018 роки) таких постанов було дві. На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року. Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців. З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та інших стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17). На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, є підстави для висновку про те, що повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, не є дискреційними. Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. У випадку ОСОБА_1 законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки військової частини НОМЕР_1 та 2142 з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку він займав, та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, серед іншого, у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Водночас суд враховує, що у позовній заяві представник позивача просив суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення (без зазначення конкретних сум), відтак враховуючи принцип диспозитивності, суд першої інстанції підставно застосував саме такий спосіб захисту. З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідачів (кожен за свій період) нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Доводи апеляційних скарг відповідачів зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім цього, суд зауважує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078). У випадку позивача правовідносини щодо нарахування й виплати йому поточної індексації з 1 березня 2018 року до 06 вересня 2024 року не є спірними, про що зазначає й позивач. Щодо "фіксованої" суми індексації, то Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін застосовувався у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження військової частини щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивачки отримати такий вид індексації грошового забезпечення. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають Суду підстави дійти висновку, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання про те, чи має вона право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі № 160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі № 260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі № 240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі № 160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі № 420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі № 420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі № 420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі № 160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі № 360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі № 560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі № 420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі № 360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі № 160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах № 160/11742/22, № 420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі № 280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі № 360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі № 280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах № 440/1497/22, № 580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі № 380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі № 280/5666/22 та багато інших. З обсягу встановлених обставин справи вбачається, що відповідачі не нараховували та не виплачувала ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 1 березня 2018 року до 06 вересня 2024 року (дати звільнення з військової служби). За змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суду належить з`ясувати таке: розмір підвищення доходу позивача (військовослужбовця) в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Також слід ураховувати правила Інструкції № 260, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, і пункт 1.9 якої передбачав, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року у якості місяця підвищення доходу, а не березня 2018 року. Це пояснюється тим, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 ведуть мову про суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися у березні 2018 року, якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу (військовослужбовцю) індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Вказані висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, що викладені у пунктах 102-109 постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, пунктах 104-110 постанови від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, пункті 105 постанови від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14195/22. Водночас з огляду на приписи частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" й пункту 2 статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо об`єктів індексації та складу грошового забезпечення, суд вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача має враховуватися під час обчислення розміру підвищення його доходу в березні 2018 року. Розраховуючи розмір підвищення доходу позивача, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до графи 723 «Виплачено Банк» архівних відомостях особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, грошовий дохід позивача становить: - у лютому 2018 року 11 018,21 грн (утримано військовий збір у сумі 167,79 грн); - у березні 2018 року 11 021,67 грн (утримано військовий збір у сумі 167,84 грн. Аналогічна інформація про доходи ОСОБА_1 у лютому 2018 року у сумі 11 186 грн (11 018 грн + 167,79 грн) та у березні 2018 року дохід 11 189,51 грн (11 021,67 грн + 167,84 грн) відображена у копії особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік, довідці ОК-5 та довідці ОК-7, які містять дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Однак суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким розрахунком, з огляду на те, що вказаний сукупний дохід виплачений у відповідному місяці, без можливості виокремлення постійних складових грошового забезпечення (які не мають разового характеру). Суд першої інстанції не дослідив характер таких складових, не виокремив, чи є такі постійними та випливають на розрахунок індексації. Колегія суддів зазначає, що послуговуючись такими даними, суд першої інстанції в розмір доходу позивача в березні 2018 року фактично врахував компенсацію за піднайм житла, яка не має для позивача постійного характеру. Суд першої інстанції зазначив, що визначальним значенням для врахування видів грошового забезпечення при визначенні розміру доходу позивача у лютому та березні 2018 року для визначення різниці доходу має значення факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені. Суд апеляційної інстанції зазначає, що для правильного визначення розміру підвищення доходу позивача (А) слід враховувати грошове забезпечення, виплачене йому військовою частиною за лютий і березень 2018 року, яке може бути нараховано у березні й квітні 2018 року відповідно, тобто в поточному місяці за попередній і саме так відображено в картках грошового забезпечення (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22). Визначальним в спірному питанні є не місяць фактичного отримання доходу, наприклад у випадку затримки з виплати грошового забезпечення, а за який місяць такий дохід нараховано. Більше того, нараховано саме на нормативному рівні (згідно постанов Уряду). Також судом попередньої інстанції відхилено покликання відповідачів на Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яку затверджено наказом МВС України від 02.02.2016 №73 та зареєстровано в Мінюсті України 11.02.2016 за №217/28347 (далі Інструкція №73), стверджуючи, що для правильного вирішення даного спору слід застосовувати положення Порядку № 1078, згідно із яким на розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення впливають виключно грошове забезпечення за лютий 2018 року та грошове забезпечення за березень 2018 року. При цьому відповідачі вказували про те, що відповідно до пункту 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73 (чинна в період нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення) щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася у 2018 році за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Тому в лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за січень 2018 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за січень 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08 лютого 2018 року № 101-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України в лютому-грудні 2018 року»), а у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за лютий 2018 року у розмірі 1% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 березня 2018 року № 204-ОС «Про грошове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України в березні 2018 року»). Нормативне обґрунтування такого порядку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбачене пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347), який містить такі положення: «винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби». Суд апеляційної інстанції вказує, що Верховний Суд в постанові від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22 звернув увагу, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Так, у пункті 82 вищезгаданої постанови вказано «… Однак суд апеляційної інстанції під час обчислення розміру підвищення доходу не врахував того, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у поточному місяці за минулий. Через це апеляційний суд помилково порівняв грошове забезпечення позивачки за січень 2018 року (у сумі 8275,20 грн із посадовим окладом 740,00 грн) та за лютий 2018 року (у сумі 8725,12 грн із посадовим окладом 740,00 грн), відомості про які військова частина відобразила у Довідці про доходи як за лютий 2018 року і березень 2018 року. Тобто, суд апеляційної інстанції порівняв грошові забезпечення, які не пов`язані з підвищенням посадового окладу позивачки у березні 2018 року відповідно до постанови Уряду №704.» Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з архівною відомістю з особового рахунку ОСОБА_1 за 2018 рік стверджується, що: - грошове забезпечення (постійні складові) за лютий 2018 року становило 7081,16 грн, а саме: посадовий оклад - 1055,00 грн; оклад за військовим званням - 125,00 грн; надбавка за вислугу років - 295,00 грн; надбавка за таємність - 105,50 грн; надбавка за особливості проходження служби - 1032,50 грн; ризик - 158,25 премія - 4220,00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 89,91 грн; - грошове забезпечення позивача за березень 2018 року (постійні складові) становило 11099,60 грн, а саме: посадовий оклад - 4510,00 грн; оклад за військовим званням - 1340,00 грн; надбавка за вислугу років 2047,50 грн; надбавка за таємність - 451,00 грн; премія - 2751,10 грн. Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року склав 4 018,44 грн (11 099,60 грн 7 081,16 грн = 4 018,44 грн). Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн. У зв`язку з останнім підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців з січня 2008 року, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачки у березні 2018 року становила 253,3 % (353,3 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100 % = 253,3 %). Ці дані підтверджені листами Міністерства соціальної політики України від 8 вересня 2021 року № 826/3263/фес, від 29 грудня 2017 року № 122/о/66-17. Суд вважає правильною розрахованою у них величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року. Спору щодо розміру цієї величини приросту індексу споживчих цін між сторонами немає. Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4 463,15 грн (1 762,00 грн х 253,30 % х 100 = 4 463,15 грн). На цій основі колегія суддів констатує, що у випадку ОСОБА_1 розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тому відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 444,71 грн (4 463,15 грн 4 018,44 грн = 444,71 грн). Отже, позивач має право на виплату йому щомісячної суми індексації-різниці розміром 444,71 грн з 1 березня 2018 року до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і протягом указаного часу Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 військові частини повинні були нараховувати й виплачувати позивачу щомісячно суму індексацію-різниці розміром 444,71 грн з 1 березня 2018 року до дати його звільнення зі служби 06 вересня 2024 року. Суд апеляційної інстанції нагадує, що з 01 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Окрім цього, варто врахувати, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282. Вказане положення Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на день розгляду цієї справи є чинним та в установленому порядку неконституційним не визнане. Колегія суддів звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року в справі № 200/2319/23 касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 "Прикінцеві положення" Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". При цьому, з огляду на заявлені позовні вимоги, такий період не є спірним в даній справі. Водночас суд погоджується з доводами представника позивача, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» аналогічних приписів не містить. Більше того, поновлення виплати індексації з січня 2024 року не визначає такий місяць, як "місяць підвищення доходу", оскільки збільшення тарифної ставки (окладу) в такому не відбулося. Докази зворотного відсутні в матеріалах справи. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття "місяць підвищення доходу" від терміну "базовий місяць", адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Більше того, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в позові в частині позовних вимог за період з 01.01.2024 по 06.09.2024 року. Водночас помилковими є розрахунки суду першої інстанції щодо розміру індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4 459,69 грн на місяць, оскільки така підлягає виплаті з розрахунку 444,71 грн на місяць. Щодо доводів про пропуск строку звернення до суду, то суд першої інстанції цілком правильно врахував те, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 06.09.2024 (наказ від 07.09.2024 №1219-ОС), а звернувся до суду з даним позовом 08.11.2024, відтак позивачем не пропущений тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статтею 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX). Також апеляційний суд вказує, що Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-XII. Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, варто констатувати, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.317 КАС України). Отже, доводи апеляційної скарги позивача в частині періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а апеляційних скарг відповідачів в частині розміру такої щомісячної індексації, знайшли своє підтвердження, відтак рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 380/22915/24 змінити, замінивши в абзацах 7, 9, 11, 13 резолютивної частини рішення, розмір щомісячної індексації - різниці грошового забезпечення з « 4459,69 грн» на « 444,71 грн», а в абзацах 12 та 13 резолютивної частини рішення період нарахування та виплати з «жовтня 2021 року по 31.12.2022» на «жовтня 2021 року по 31.12.2022 та 01.01.2024 по 06.09.2024 року». У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року в справі № 380/22915/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар