Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 947/15546/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/15546/24 Перша інстанція суддя Луняченко В.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2058573 від 03 травня 2024 року. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року задоволено позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, без встановлення усіх обставин вчинення позивачем спірного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. При цьому, на переконання апелянта, ним належним чином доведено факт вчинення позивачем спірного правопорушення. В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень прийнято протиправне рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Паламарчуком Е.М. 03 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №2058573 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 1190,00 грн. Згідно зазначеної постанови, водій керував транспортним засобом Volkswagen Golf 1.6 із номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить даному транспортному засобу, чим порушив п.2.9 ПДР - керування ТЗ з номерним знаком який не належить цьому ТЗ. Між тим, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ОРЕВ м. Первомайск, транспортний засіб Volkswagen Golf 1.6 має р/н НОМЕР_3 . У особливих відмітках зазначено наявність у транспортного засобу індивідуального номера НОМЕР_1 . Не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної постанови, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Крім того, згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. В даному випадку, поліцією встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, а саме керував транспортним засобом з іменним номерним знаком, що не належить даному транспортному засобу. Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ОРЕВ м. Первомайск, транспортний засіб Volkswagen Golf 1.6 має номерний знак НОМЕР_3 . У особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначено про наявність у транспортного засобу індивідуального номерного знаку НОМЕР_1 . З іншого боку, суб`єкт владних повноважень в апеляційній скарзі зазначає, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про закріплення індивідуального номерного знаку за відповідним транспортним засобом. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що під час перевірки документів позивача, інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також безпосередньо транспортного засобу, поліцейськими встановлено факт можливої зміни VIN коду транспортного засобу та у реєстраційних документах. Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, суб`єктом владних повноважень у суді першої інстанції не надано до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву та жодного доказу на підтвердження оскаржуваної постанови. При цьому, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що ним не подано відзиву на позовну заяву з поважних причин, а саме у зв`язку із великою зайнятістю та триваючою військовою агресією проти України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду першої інстанції щодо продовження встановленого йому процесуального строку подачі відзиву на позовну заяву, як і будь-які повідомлення до суду щодо неможливості подачі такого відзиву у встановлені строки. З іншого боку, керуючись принципом офіційного з`ясування обставин справи, колегією суддів досліджено наданий до суду апеляційної інстанції відеозапис з відеореєстратору поліцейського, на якому зафіксовано процес розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому, з дослідженого відеозапису вбачається, що єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у межах спірних правовідносин став факт відсутності в базах МВС інформації про закріплення індивідуального номерного знаку за відповідним транспортним засобом. Крім того, факту дослідження поліцейським у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлених в апеляційній скарзі обставин можливої зміни VIN коду транспортного засобу, яким керував позивач, як і повідомлених обставин можливої підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, судом з наданого відеозапису не встановлено. З іншого боку, позивачем надано до суду апеляційної інстанції два висновки експерта, проведених у межах кримінального провадження, якими не встановлено фактів зміни VIN коду транспортного засобу, яким керував позивач, а також підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Тобто, зазначені доводи апелянта, за відсутності будь-яких доказів, що можуть їх підтвердити, а також враховуючи надані позивачем докази, не приймаються колегією суддів. Між тим, за умови наявності у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (у особливих відмітках), яке мав при собі позивач, інформації про індивідуальний номерний знак, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач мав право керувати автомобілем з таким номерним знаком. В свою чергу, без додаткового встановлення обставин наявності розбіжностей у реєстраційних документах позивача та відповідних базах МВС, зокрема в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, колегія суддів вважає передчасним та протиправним накладення на позивача адміністративного стягнення, безпосереднього на місці зупинки транспортного засобу, оскільки наявність відповідних розбіжностей могла бути викликаною обставинами, не пов`язаними з позивачем. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови, як протиправної. При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян