Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 946/7037/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 946/7037/24 Головуючий в 1 інстанції: Адамов А.С. Дата і місце ухвалення: 18.12.2024 р., м. Ізмаїл Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. при секретарі Гудзікевич Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2917788 від 26.08.2024 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП як незаконної та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова є протиправною, так як факт порушення ПДР України працівниками поліції не доведено належними і допустимими доказами. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 18.12.2024 р. та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що факт вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП підтверджується відеозаписом з відео реєстратора, встановленого в службовому транспортному засобі інспекторів та скріншотів (фото ) з нього. Апелянт звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що транспортний засіб марки BMWХ5», н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача стоїть безпосередньо на перехресті та в зоні дії знаку 3.34 ПДР «Зупинку заборонено», з додатковою табличкою 7.2.2 ПДР «Зона дії», визначеної в 10 метрів, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2024 інспектором 4 взводу 1 роти 1 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Семейкіним Є.С. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2917788, якою на підставі ч.1 ст.122 КУпАП застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. З постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2917788 від 26.08.2024 року вбачається, що 26.08.2024 року о 17 год. 12 хв. в м. Ізмаїл по пр.Незалежності (Суворова), 46, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BMW Х5 номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку у зоні дії знаку, чим порушив вимоги п.8.4.в. ПДР України. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом. Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відсутні будь-які докази, що позивач порушив вимоги пункту 8.4.в. Правил дорожнього руху України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Параграф 15 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 ( далі - ПДР ), який називається «Зупинка і стоянка» чітко регламентує, де може здійснюватися зупинка транспортних засобів. Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно з пунктом 8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено», який забороняє зупинку та стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Відповідно ПДР, дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Зона дії знаку може бути зменшена табличкою 7.2.2 визначеної в 10 метрів на початку зони дії. Таким чином, зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення вимог дорожніх знаків, а також порушення правил зупинки, стоянки тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів під час апеляційного розгляду в повному обсязі досліджено матеріали адміністративної справи та наявні у справі відеозапис та фото надані відповідачем до відзиву, з яких не можливо встановити порушення позивачем вимог п.8.4.в. ПДР України, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваної у цій справі постановою. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданих матеріалів встановлено, що транспортний засіб позивача на момент фіксації знаходився до знаку 3.34, а відповідачем не надано доказів того, що позивач перетнув межу розташування зазначеного знаку та здійснив зупинку автомобіля. При цьому, колегія суддів дослідивши наявний відеозапис встановила, що на момент початку здійснення відеозапису транспортний засіб позивача взагалі був у русі та здійснював маневр щодо об`їзду іншого транспортного засобу припаркового перед ним, що спростовує доводи апелянта про фіксацію саме зупинки транспортного засобу позивача в межах дії знаку 3.34. Слід наголосити, що визначена апелянтом на фото уявна лінія є лише припущеннями відповідача та не підтверджується належними доказами, оскільки належних доказів зупинки/стоянки позивача після розміщення знаку 3.34 суду не надано. В свою чергу знак 7.23, який би визнав розповсюдження дії знаку 3.34 на певну відстань до розташування знаку 3.34, відсутній. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доданими відеозаписами та фото не зафіксовано того факту, що водій транспортного засобу здійснив зупинку транспортного засобу у зоні дії знаку 3.34, чим порушив вимоги п.8.4.в. ПДР України. Інші докази на підтвердження винуватості позивача відповідачем не надавались і матеріали справи їх не містять, хоча за змістом положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА № 2917788 від 26.08.2024 року винесена за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.1 ст. 122 КУпАП. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 21 січня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук